Репин Илья Ефимович - выдающийся русский художник-живописец; академик, руководитель мастерской, преподаватель художественной школы; иконописец. Родился 5 августа1844 года в городе Чугуеве (Харьковская губерния), в семье служивого человека. Дед будущего художника был казаком и владел собственным постоялым двором. Илья рано проявил к искусству, что первой обнаружила его мать. Несмотря на это, денег у семьи для обучения не было, поэтому он поступил в военную школу, а затем стал брать уроки у иконописца Бунакова.
Несколько лет подряд он работал в той же мастерской, а затем попытался поступить в петербургскую Академию художеств, но безрезультатно. Тогда у Репина оставался только один выход - посещать художественную школу, в которой преподавал И. Крамской. В 20-летнем возрасте он все же поступил в академию и закончил ее через семь лет с весомыми заслугами. Сегодня Императорская академия художеств носит его имя. За картину «Иов и его друзья» Илья был удостоен малой золотой медали, но это было только началом его карьеры. Картина «Воскрешение дочери Иаира» была названа лучшей за всю историю существования академии.
Примерно в 25 лет он нарисовал портрет своей будущей жены. Молодая В. А. Шевцова ему нравилась, и он ей уделял особое внимание. В 1870 году, проплывая по Волге он набросал ряд важных этюдов и набросков. Отсюда появилась идея создать картину «Бурлаки на Волге». География работ Репина не ограничивалась только родной Россией. В 1873 году он путешествовал во Францию, где заинтересовался работами импрессионистов. С 1877 года художник проживал в Москве. В этот период он познакомился с братьями Мамонтовыми и часто бывал у них в мастерской. В 1877 году здоровье художника пошатнулось. К тому же он развелся с женой.
Последней его крупной работой стал правительственный заказ огромного полотна под названием «Государственный совет». В 1899 году, занимая уже не последний пост в Академии искусств, Илья Ефимович женился повторно. С новой супругой он переехал в местечко Куоккала, которое сегодня называется Репино. Тогда это была территория Финляндии и он не всегда мог посещать Россию. Положение усложнилось с началом войны. Умер художник осенью 1930 года в возрасте 86 лет.
Народився у Флоренції у шляхетній родині. Точна дата народження Данте невідома: за різними джерелами він народився в 1265 р. між 14 травня і 13 липня. Про освіту Данте теж мало відомостей, є припущення, що він навчався вдома. Також, відомо, що він навчався у Болонському університеті, але не закінчив його.
Першим коханням Данте Аліг’єрі стала Беатріче Портінарі, яку він зустрів вперше в 9 років. Він знав її, але між ними не було навіть тісних дружніх стосунків, але для неї він написав багато творів. На велике нещастя для Данте Беатріче померла 1290 року. Смерть коханої жінки змусила його з головою піти в науку, він вивчав філософію, астрономію, богослов’я, перетворився на одного з найосвіченіших людей свого часу, хоча при цьому багаж знань не виходив за рамки середньовічної традиції, що спиралася на богослов’я. Однією з перших повістей Данте Аліг’єрі була « Нове життя» У 1295-1296 рр. Данте Аліг’єрі заявив про себе і як громадський, політичний діяч, брав участь у роботі міської ради. У 1300-му його обирали членом колегії шести пріорів, яка управляла Флоренцією. У 1298 він одружився з Джеммою Донаті, яка була його дружиною до самої смерті, але ця жінка завжди грала скромну роль у його долі. У них було троє дітей. Активна політична діяльність стала причиною вигнання Данте Аліг’єрі з Флоренції. Розкол партії гвельфів, в якій він перебував, призвів до того, що так звані білі, в чиїх лавах був і поет, піддалися репресіям. Проти Данте було висунуто звинувачення в хабарництві, після чого він змушений був, залишивши дружину і дітей, покинути рідне місто і більше не повертатися. Сталося це в 1302 році.
Репин Илья Ефимович - выдающийся русский художник-живописец; академик, руководитель мастерской, преподаватель художественной школы; иконописец. Родился 5 августа1844 года в городе Чугуеве (Харьковская губерния), в семье служивого человека. Дед будущего художника был казаком и владел собственным постоялым двором. Илья рано проявил к искусству, что первой обнаружила его мать. Несмотря на это, денег у семьи для обучения не было, поэтому он поступил в военную школу, а затем стал брать уроки у иконописца Бунакова.
Несколько лет подряд он работал в той же мастерской, а затем попытался поступить в петербургскую Академию художеств, но безрезультатно. Тогда у Репина оставался только один выход - посещать художественную школу, в которой преподавал И. Крамской. В 20-летнем возрасте он все же поступил в академию и закончил ее через семь лет с весомыми заслугами. Сегодня Императорская академия художеств носит его имя. За картину «Иов и его друзья» Илья был удостоен малой золотой медали, но это было только началом его карьеры. Картина «Воскрешение дочери Иаира» была названа лучшей за всю историю существования академии.
Примерно в 25 лет он нарисовал портрет своей будущей жены. Молодая В. А. Шевцова ему нравилась, и он ей уделял особое внимание. В 1870 году, проплывая по Волге он набросал ряд важных этюдов и набросков. Отсюда появилась идея создать картину «Бурлаки на Волге». География работ Репина не ограничивалась только родной Россией. В 1873 году он путешествовал во Францию, где заинтересовался работами импрессионистов. С 1877 года художник проживал в Москве. В этот период он познакомился с братьями Мамонтовыми и часто бывал у них в мастерской. В 1877 году здоровье художника пошатнулось. К тому же он развелся с женой.
Последней его крупной работой стал правительственный заказ огромного полотна под названием «Государственный совет». В 1899 году, занимая уже не последний пост в Академии искусств, Илья Ефимович женился повторно. С новой супругой он переехал в местечко Куоккала, которое сегодня называется Репино. Тогда это была территория Финляндии и он не всегда мог посещать Россию. Положение усложнилось с началом войны. Умер художник осенью 1930 года в возрасте 86 лет.
Народився у Флоренції у шляхетній родині. Точна дата народження Данте невідома: за різними джерелами він народився в 1265 р. між 14 травня і 13 липня. Про освіту Данте теж мало відомостей, є припущення, що він навчався вдома. Також, відомо, що він навчався у Болонському університеті, але не закінчив його.
Першим коханням Данте Аліг’єрі стала Беатріче Портінарі, яку він зустрів вперше в 9 років. Він знав її, але між ними не було навіть тісних дружніх стосунків, але для неї він написав багато творів. На велике нещастя для Данте Беатріче померла 1290 року. Смерть коханої жінки змусила його з головою піти в науку, він вивчав філософію, астрономію, богослов’я, перетворився на одного з найосвіченіших людей свого часу, хоча при цьому багаж знань не виходив за рамки середньовічної традиції, що спиралася на богослов’я. Однією з перших повістей Данте Аліг’єрі була « Нове життя» У 1295-1296 рр. Данте Аліг’єрі заявив про себе і як громадський, політичний діяч, брав участь у роботі міської ради. У 1300-му його обирали членом колегії шести пріорів, яка управляла Флоренцією. У 1298 він одружився з Джеммою Донаті, яка була його дружиною до самої смерті, але ця жінка завжди грала скромну роль у його долі. У них було троє дітей. Активна політична діяльність стала причиною вигнання Данте Аліг’єрі з Флоренції. Розкол партії гвельфів, в якій він перебував, призвів до того, що так звані білі, в чиїх лавах був і поет, піддалися репресіям. Проти Данте було висунуто звинувачення в хабарництві, після чого він змушений був, залишивши дружину і дітей, покинути рідне місто і більше не повертатися. Сталося це в 1302 році.