Сделайте таблицу трассировки для следующей программы:
#include
#include
#include
using namespace std;
void main() {
double start, finish, interval, accuracy;
cin > > start > > finish > > interval > > accuracy;
for (double x = start; x < = finish + accuracy; x += interval) {
double now = 1 / x, ch = 1 / x;
int step = 0;
while (fabs(ch) > accuracy) {
ch *= (2.0 * step + 1) / (2.0 * step + 3) / pow(x, 2.0);
now += ch;
step++;
}
cout < < x < < ' ' < < ' ' < < 2 * now < < ' ' < < step + 1
< < ' ' < < log((x+1)/(x-1)) < < endl;
}
}
Деякі здобутки цієї доби віками залишалися нормою та недосяжним зразком. Дух еллінсько-римської античності, якому, за визначенням німецького історика культури Вінкельмана притаманні “геніальна простота й спокійна велич”, ще й досі пронизує найглибинніші підвалини європейської культури.
Античність – спільне минуле, велике й героїчне, всіх європейських народів; саме вона робить ці надзвичайно різні народи – від португальців до українців, від вірменів до ірландців, від австрійців до литовців – членами однієї європейської культурної сім’ї, яка має одних учителів: стародавніх греків і римлян. І всі ми рівною мірою є спадкоємцями й правонаступниками їхньої коштовної спадщини, збагаченої та вишляхетненої християнством, і завдяки цьому – європейцями.
Духовну скарбницю Еллади і Риму становлять філософія як особлива форма мислення та культури, логіка й головні зсади раціоналістичного світогляду, першовитоки багатьох наук: геометрії, арифметики, астрономії, фізики, хімії, історії, етики, естетики, літературознавства й мистецтвознавства. Античність – наріжний камінь багатьох галузей людської діяльності, зокрема політики, де наш лексикон і сьогодні майже не вийшов за греко-римські рамки: демократія, олігархія, монархія, республіка, тиранія, партія, деспотія, диктатура.
Те саме і в праві, в мистецтві, в інших галузях. У наше сьогоднішнє життя органічно вплилися численні поняття, слова, назви, імена, вирази, які дійшли до нас саме з культури Стародавньої Греції. Коли ми хочемо підкреслити величину предмета, то кажемо, що він “гігантських” розмірів, коли наголошуємо на величі якоїсь роботи, то кажемо, що вона “титанічна”, і навпаки незначних людей називаємо “пігмеями”; з тих же джерел і вирази “панічний жах”, “яблуко розбрату”, “ріг достатку”, “олімпійський спокій”, “лебедина пісня”, “ахіллесова п’ята”, “муки Тантала”, “сізіфова праця” та багато інших. Численні наукові поняття своїм корінням сягають у старогрецьку мову.
ответ:
прамировой язык — гипотетический предок всех существующих в мире языков, древний язык, от которого произошли все современные живые языки и языковые семьи, а также известные мёртвые языки, подобно тому, как широко признанный праиндоевропейский язык, реконструированный , является предком всех индоевропейских языков.
аргументы в пользу существования прамирового языка основываются на антропологии, направлении миграций людей и предположении о способности людей говорить. огромное количество времени, прошедшее с эпохи существования прамирового языка, не позволяет делать прямые лингвистические утверждения о его природе. используемые методы лингвистики в этом случае оказываются бесполезными.
теория моногенеза утверждает, что все известные языки произошли от общего предка, однако может оказаться так, что разные языки возникли независимо в разных группах древних людей от их методов коммуникации, существовавших до появления языка в том смысле, в котором мы понимаем его сейчас.
стоит отметить, что этот язык не обязательно является первым языком вообще, он лишь является предком всех нынешних языков. в прошлом бок о бок с ним могли существовать другие языки, которые затем вымерли. например, обсуждается гипотеза о том, могли ли говорить неандертальцы. если могли, их язык скорее всего не происходил от прамирового языка.