Разделение металлов на цветные и чёрные мы уже обсуждали в других статьях, здесь же поговорим подробнее про свойства черных и цветных металлов — ведь именно от них и выстроена используемая в промышленности классификация. Чёрные металлы используются в производстве чугунов и сталей и названы так за более тёмный цвет. К чёрным металлам традиционно относят железо, а также его сплавы, и иногда металлы, которые используются в сплавах в качестве основных добавок — марганец и хром. Если же говорить о свойствах этих сплавов, то, например, сталь и чугун достаточно сильно различаются по своим физическим свойствам. Более того, даже марки стали могут иметь значительные отличия друг от друга. Так, например, стали с более высоким содержанием никеля, значительно более устойчивы к действию атмосферной коррозии, и называются за это своё качество нержавеющими.
Если же говорить о различии чугуна и стали, то здесь можно отметить, что сталь прочнее, однако чугун коррозионно более стоек и обладает значительно лучшей износостойкостью (например, чугунные трубы в разы долговечнее стальных), но при этом чугун — материал довольно-таки хрупкий. Кроме того, чугун лучше, чем сталь, переносит пониженную температуру. При этом чугун обладает значительно более высоким коэффициентом шероховатости, то есть не является гладким материалом. В этом отношении сталь превосходит чугун весьма заметно, что и логично, учитывая химическую структуру стали (в ней меньшее содержание углерода, чем в чугуне). Далее заметим, что все чёрные металлы и большинство цветных огнестойки, а чёрные металлы обладают и достаточной химической стойкостью и в этом отношении они превосходят большинство цветных металлов.
Что же касается цветных металлов, то здесь по физическим и физико-химическим свойствам куда более пёстрая. Так, например, по коррозионной стойкости алюминий достаточно значительно превосходит медь, которая, к тому же, весьма чувствительна к химическому воздействию, чего не скажешь, например, о титане. Впрочем, свойства цветных металлов в одном обзоре не напишешь — для этого нужно несколько достаточно объёмных статей. Возвращаясь к металлам чёрным, отметим также, что не только стали, но и чугуны могут весьма различаться по своим свойствам. Например, ковкий чугун значительно прочнее серого и более гладкий
Романтизм як літературний напрям виникає на межі XVIII і XIX століть, в епоху переходу від феодального ладу до буржуазного. Становлення романтизму в літературі відбувається під час і після Французької буржуазної революції 1789-1794 років. Ця революція стала найважливішим моментом в історії не тільки Франції, але й інших країн. Значення історичного досвіду Французької буржуазної революції для XIX століття дуже велике. Крах феодально-дворянського світу торжество нових соціальних відносин викликали важливі зрушення у свідомості людей.
Як ідейно-художній напрям, романтизм відбив розлад мрії і дійсності, породжений сукупністю соціально-політичних причин, характерних для рубежу XVIII-XIX століть. У романтичному мистецтві проявилися незадоволеність результатами Французької революції, розчарування в буржуазній цивілізації, у соціальному, політичному і науковому прогресі, в ідеології просвітителів, чиї ідеали й обіцянки не могли бути реалізовані в буржуазному суспільстві.
Романтизм – прагнення до природного, викликане бажанням романтиків порвати з нормами, приписами класицизму, який різко розмежовував високий і низький стилі, трагічний і комічний. Умовним класичним нормам романтики протиставляли «життєву правду», проте її слід було зображати з максимальною виразністю і «екстравагантністю». Істотні особливості романтичного світовідчуття проявилися в етиці бунтарської індивідуальності, іронічній самооцінці, запереченні філософії, створенні нових уявлень про народності і історизми. У центрі романтичного мистецтва перебуває особистість, спрага зрозуміти закони суспільства і змінити їх. Ідеалом романтичної особистості стає свобода, хоча вона веде до загибелі. Характерними стилістичними прикладами романтизму стають гротеск і іронія.
У романтиків були різні філософські та політичні переконання та естетичні смаки. Особливості романтичного мистецтва є переважання в ньому суб’єктивно-ліричного початку і зображення духовних переживань особистості. Романтична лірика – це, переважно, лірика настрою. Новаторство романтизму полягає в полеміці з основоположними ідеями просвітницької естетики. Романтики відстоювали свободу поета в оригінальному художньому образному вираженні своїх думок і почуттів. Визнаним вождем європейського романтизму був Байрон. Протиріччя часу породили парадокс позицій, які і займав Байрон.
Основний мотив свого часу, мотив розчарування Байрон висловив в образі загадкового, зануреного в нудьгу героя, що отримав назву байронічного. Епоха Байрона не завершилася з його смертю.
Демократичні ідеї пізнього романтизму знайшли вираження у творчості Гейне. Особливе місце займав і Гофман. Письменник відмовлявся від багатьох ілюзій, властивостей романтизму.
Если же говорить о различии чугуна и стали, то здесь можно отметить, что сталь прочнее, однако чугун коррозионно более стоек и обладает значительно лучшей износостойкостью (например, чугунные трубы в разы долговечнее стальных), но при этом чугун — материал довольно-таки хрупкий. Кроме того, чугун лучше, чем сталь, переносит пониженную температуру. При этом чугун обладает значительно более высоким коэффициентом шероховатости, то есть не является гладким материалом. В этом отношении сталь превосходит чугун весьма заметно, что и логично, учитывая химическую структуру стали (в ней меньшее содержание углерода, чем в чугуне). Далее заметим, что все чёрные металлы и большинство цветных огнестойки, а чёрные металлы обладают и достаточной химической стойкостью и в этом отношении они превосходят большинство цветных металлов.
Что же касается цветных металлов, то здесь по физическим и физико-химическим свойствам куда более пёстрая. Так, например, по коррозионной стойкости алюминий достаточно значительно превосходит медь, которая, к тому же, весьма чувствительна к химическому воздействию, чего не скажешь, например, о титане. Впрочем, свойства цветных металлов в одном обзоре не напишешь — для этого нужно несколько достаточно объёмных статей. Возвращаясь к металлам чёрным, отметим также, что не только стали, но и чугуны могут весьма различаться по своим свойствам. Например, ковкий чугун значительно прочнее серого и более гладкий
Романтизм як літературний напрям виникає на межі XVIII і XIX століть, в епоху переходу від феодального ладу до буржуазного. Становлення романтизму в літературі відбувається під час і після Французької буржуазної революції 1789-1794 років. Ця революція стала найважливішим моментом в історії не тільки Франції, але й інших країн. Значення історичного досвіду Французької буржуазної революції для XIX століття дуже велике. Крах феодально-дворянського світу торжество нових соціальних відносин викликали важливі зрушення у свідомості людей.
Як ідейно-художній напрям, романтизм відбив розлад мрії і дійсності, породжений сукупністю соціально-політичних причин, характерних для рубежу XVIII-XIX століть. У романтичному мистецтві проявилися незадоволеність результатами Французької революції, розчарування в буржуазній цивілізації, у соціальному, політичному і науковому прогресі, в ідеології просвітителів, чиї ідеали й обіцянки не могли бути реалізовані в буржуазному суспільстві.
Романтизм – прагнення до природного, викликане бажанням романтиків порвати з нормами, приписами класицизму, який різко розмежовував високий і низький стилі, трагічний і комічний. Умовним класичним нормам романтики протиставляли «життєву правду», проте її слід було зображати з максимальною виразністю і «екстравагантністю». Істотні особливості романтичного світовідчуття проявилися в етиці бунтарської індивідуальності, іронічній самооцінці, запереченні філософії, створенні нових уявлень про народності і історизми. У центрі романтичного мистецтва перебуває особистість, спрага зрозуміти закони суспільства і змінити їх. Ідеалом романтичної особистості стає свобода, хоча вона веде до загибелі. Характерними стилістичними прикладами романтизму стають гротеск і іронія.
У романтиків були різні філософські та політичні переконання та естетичні смаки. Особливості романтичного мистецтва є переважання в ньому суб’єктивно-ліричного початку і зображення духовних переживань особистості. Романтична лірика – це, переважно, лірика настрою. Новаторство романтизму полягає в полеміці з основоположними ідеями просвітницької естетики. Романтики відстоювали свободу поета в оригінальному художньому образному вираженні своїх думок і почуттів. Визнаним вождем європейського романтизму був Байрон. Протиріччя часу породили парадокс позицій, які і займав Байрон.
Основний мотив свого часу, мотив розчарування Байрон висловив в образі загадкового, зануреного в нудьгу героя, що отримав назву байронічного. Епоха Байрона не завершилася з його смертю.
Демократичні ідеї пізнього романтизму знайшли вираження у творчості Гейне. Особливе місце займав і Гофман. Письменник відмовлявся від багатьох ілюзій, властивостей романтизму.