Сочинение - рассуждение по тексту:
1) Я не упомню тот день, когда он появился в нашем доме. (2) Как-то раз, выйдя из квартиры и открыв железную дверь подъезда, заметил, что мимо меня какой-то белый пушистый комок. (3) Оглянувшись, увидел, что комок уселся на первом этаже возле бронированной, так же как остальные квартиры и сам подъезд, двери номер один.
(4) Это был пёсик-болонка, пушистый, как вискозная мочалка. (5) Выглядел он забавно, как нарисованный терьер знаменитого когда-то клоуна Карандаша, только шерсть цвета не чёрного, а белого и вся в белых стружках-кудряшках.
(6) — Цуцик, Цуцик, — позвал я его первой пришедшей на ум кличкой.
(7) Не обращая на меня никакого внимания, не повернув даже в мою сторону головы, пёсик, задрав морду и глядя на дверь, звонко и требовательно пару раз тявкнул, оповещая хозяев первой квартиры о своём прибытии.
(8) — Чтоб ты сдох, зараза, дармоед! — раздалось за дверью, которая со скрипом приоткрылась, являя на свет божий заспанное, недовольное, опухшее лицо хозяйки. (9) Пёсик внутрь, и дверь с лязгом захлопнулась.
(10) «Да, брат, не повезло тебе», — думал я, выходя из подъезда.
(11) Через несколько дней я выгуливал за домом свою Лайму — чёрную девочку, кокера-спаниеля. (12) Гуляя по пустырю, увидел своего нового знакомого Цуцика, который, не обратив на нас внимания, обхаживал низкорослые кустики и торчащие пучки травы. (13) Не могу точно сказать, по каким критериям я это определил, то ли по серьёзности на морде, то ли по деловитости и спокойствию, с каким он это делал, но он был, наверняка, уже не молод. (14) В кармане у меня лежал пакетик с карамельками. (15) Достав одну, решил побаловать песика:
(16) — Цуцик, Цуцик, на, на, на!
(17) Цуцик, не торопясь, словно дав понять, что отрывают его от важного дела, повернулся ко мне. (18) Он был будто бы вырезан из цельного куска крупноячеистого белого пенопласта. (19) Голова почти без шеи плавно переходила в туловище, отчего песик не крутил ей, а поворачивался всем туловищем сразу. (20) Медленно подойдя, он осторожно принял из моих рук подарок и с хмурой неблагодарностью отправился исполнять прерванное дело.
(21) ... Летний отпуск на Байкале пролетел быстро, но плодотворно.
(22) Вернувшись, я обратил внимание, что вот уже вторую неделю не вижу нигде мелькающую белую зефирину Цуцика. (23) Зато на лоджии первой квартиры появился злобно рычащий на прохожих чёрный пес из породы мастифов. (24) Встретив Люську, дочку хозяев первой квартиры, с А где же ваша собачка-то беленькая?
(26) — Да убежал он.
(27) — Как убежал?
(28) — Да мамка плесканула на него кипятком, вот и убежал.
(29)Я остолбенел.
(30) — Зачем же???
(31) — Да надоел он, толку никакого, зато у нас сейчас другая собака — квартиру стережёт!
(32) А через несколько дней я увидел Цуцика в стае бездомных дворняжек, пробегавших по нашему двору. (33) Он семенил за ними зефиринкой, но не белой, а бело-розовой...
(34) — Цуцик, Цуцик, на, на, на!
(35) Цуцик остановился, повернулся ко мне боком и тут я увидел...(36) Безобразным розовым островом зияла голая кожа на боку собаки... (37) Он не подошёл ко мне, как прежде, а лишь взглянул прямо в глаза и побежал догонять своих новых друзей, таких же свободных и помеченных жизнью. (38) Этот взгляд ожёг душу. (39) Он до сих пор стоит перед глазами: (40) За что?
Кыш мезгили.
Ар бир мезгилдин өзүнүн түстөрү бар.Жайында жашыл болсо,кышында ак түстү көрөбүз.Жазында кызылала болсо,күзүндө кызыл сары түс.
Мага кыш мезгил жагат.Анткени айлана чөйрө аппак кар.Бул мезгилде күн кыскарып,түн узарат.Аба ырайы суук болот,шамал согот.Кыш мезгилинде кар менен согушуп ойношот,кар киши жасашат,чана тебишет.
Эл журт отунун чогултушат,көмүр сатып алышат.Үйлөрүнө от жага башташат.Үйлөр жылуу болот.
Мага кыш мезгили абдан жагат.
Объяснение:
проверено на 100%.
Списывайте на здоровье.
Не забудте поставить лайк,и оценить мой труд♡
Найрізноманітнішим є літній обрядовий цикл, що тривав від Русалій (кінець травня), Зелених свят (Трійці) до перших свят на пошану нового урожаю (Маковея ). Літні святкування увібрали в себе два різні мотиви: поклоніння основним стихіям природи, що є життєдайними для землеробів, – сонцю, воді та рослинам; поєднання чоловічого та жіночого начал, продовження роду, а отже – підготовка до осінньої весільно-шлюбної пори.
Центральне місце літнього календаря займає купальська обрядовість, яка поєднує в собі обидва мотиви.
Обряд Івана Купала
Осінній цикл календарних свят не становить цілісної системи, їхній зміст визначався насамперед завершенням усіх польових робіт та підготовкою до зими. Обрядові дії переважно переносилися у приміщення, набуваючи форми вечорниць. Ключовим святом можна вважати саме Калиту (Андріївські вечорниці як свято на пошану сонця, що йде на відпочинок аж до весни.
Осінні обряди були спрямовані й на родинне життя. З Покрови починалися весілля. Інші свята також були пов'язані з одруженням чи ворожінням на обранців (Дмитра, Введення, Катерини і Андрія). Це й нині користується популярністю при святкуванні відомих народних свят.
Зимовий цикл поєднує землеробські та родинні мотиви. Починається від Введення (4 грудня), коли, за народними віруваннями, «вводиться літо в зиму». Саме від цього дня у розумінні хлібороба починає спочивати земля, яку не можна чіпати лопатою аж до Благовіщення.
Зимові обряди поєднані також з міфами про народження всесвіту, тому найголовнішим взимку є Різдвяний цикл свят (від Святвечора до Водохреща), пов’язаний із відродженням нового сонця. У ньому найбільше обрядодій, якими намагалися забезпечити здоров’я, щастя, достаток. У цей час українці колядували – співали ритуальних пісень, якими сповіщали про народження світу (у християнських колядках – про народження Христа), та щедрували – бажали господарям осель та їхнім домочадцям багатого життя та щедрого врожаю.
Багато обрядів було спрямовано на вшанування роду. У Святвечір дітей виряджали до родичів і близьких з дарунками й кутею, поминали душі померлих. Триває зимовий цикл аж до перехідних свят, які сповіщають про близький прихід весни, – Стрітення та Обретіння.
Весняний цикл календарних свят спрямовувався на закладання майбутнього врожаю, тому важливими були ритуально-магічні дії, пов’язані із закликанням весни, тепла, птахів, дощу (Стрітення, Обретіння, Явдохи, Теплого Олекси, Благовіщення). Умовним початком весни вважають день Явдохи (14 березня), який збігається з початком нового року у слов’ян. Головним же весняним святом у народі завжди вважався Великдень (Воскресіння Христове), який поєднав давні язичницькі та церковні ритуали.
Свято Великодня припадає на весняне рівнодення та символізує перемогу Світла над Темрявою, Дня над Ніччю, Тепла над Холодом. Великодній обрядовий цикл складається зі: Страсного тижня з Вербною неділею і Чистим четвергом; Великодня (Паски) та Світлого (Великоднього) тижня з Радуницею (шанування предків) і Світлим (Волочильним) понеділком.
Весна – також період пробудження людських почуттів, тому обрядовість спрямовувалася й на розваги молоді, ворожіння, оберегові дії, ритуальні співи веснянок, гаївок, водіння хороводів, обдаровування дівчатами хлопців писанками. Поряд із хліборобськими та іншими мотивами у ритуальних співах, хороводах, іграх («Просо», «Воротарі», «Володарі», «Зельман», «Навчу я, навчу», «Зося-чорнуся») простежуються й любовно-шлюбні мотиви – залицяння, сватання, заклики одружуватися, «переспівування» пар, – які відображають надії дівчат на вдале заміжжя.
Объяснение: