Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
Авести́ (от итал. travestire — переодевать) — театральное амплуа, требующее исполнения соответственно переодетым лицом роли другого пола; преимущественно актриса, исполняющая роли мальчиков, подростков, девочек, а также роли, требующие переодевания в мужской костюм.[1][2][3]
В современном театре (реже в кино) к услугам актрис-травести прибегают, главным образом, потому, что добиться от актёра-ребёнка требуемого для сложных ролей исполнительского мастерства нелегко. Кроме того, актёр-подросток быстро взрослеет, и на его роль нужно было бы вводить нового исполнителя, тогда как актриса-травести может выступать в одной и той же роли многие годы.
К травести относятся: в драматическом театре роли девушек, которым по ходу действия приходится выдавать себя за мужчин, переодеваться в мужское платье (например, Шура Азарова в комедии А. Гладкова «Давным-давно», Беатриче в комедии Карло Гольдони «Слуга двух господ»; Габриэль в водевиле Ф. А. Кони «Девушка-гусар»), Тильтиль и Митиль в «Синей птице» Мориса Метерлинка[2].
Травести называют также оперных певиц, выступающих в партиях юношей (которые композиторами XVIII века создавались для женских голосов меццо-сопрано, контральто). Например, Зибель — «Фауст» Ш. Гуно, Лель — «Снегурочка» Н. А. Римского-Корсакова[2][3].
Среди наиболее известных актрис-травести советского и российского театра и кино — Янина Жеймо, Ольга Бган (первая исполнительница роли Маленького принца на советской сцене), Лидия Князева, Мария Барабанова, Лариса Голубкина, Варвара Асенкова, Алиса Фрейндлих [4], В. Д. Бендина[5], Е. Н. Морес, З. Ф. Булгакова[6], Н. Н. Казаринова, К. П. Коренева, М. П. Неменко-Бабковская[7], А. А. Охитина, В. А. Сперантова, Л. С. Чернышёва.[2][8] и другие. Из широко известных западных и восточных актрис к этому амплуа относят шведскую оперную певицу Малену Эрнман и французских актрис Виржини Дезаже и Сару Бернар, канадку Мэри Пикфорд, американку Мод Адамс, а также актрис Гонконга, Тайваня и Японии Айви Лин По, Ян Лихуа и Хибари Мисору.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
В современном театре (реже в кино) к услугам актрис-травести прибегают, главным образом, потому, что добиться от актёра-ребёнка требуемого для сложных ролей исполнительского мастерства нелегко. Кроме того, актёр-подросток быстро взрослеет, и на его роль нужно было бы вводить нового исполнителя, тогда как актриса-травести может выступать в одной и той же роли многие годы.
К травести относятся: в драматическом театре роли девушек, которым по ходу действия приходится выдавать себя за мужчин, переодеваться в мужское платье (например, Шура Азарова в комедии А. Гладкова «Давным-давно», Беатриче в комедии Карло Гольдони «Слуга двух господ»; Габриэль в водевиле Ф. А. Кони «Девушка-гусар»), Тильтиль и Митиль в «Синей птице» Мориса Метерлинка[2].
Травести называют также оперных певиц, выступающих в партиях юношей (которые композиторами XVIII века создавались для женских голосов меццо-сопрано, контральто). Например, Зибель — «Фауст» Ш. Гуно, Лель — «Снегурочка» Н. А. Римского-Корсакова[2][3].
Среди наиболее известных актрис-травести советского и российского театра и кино — Янина Жеймо, Ольга Бган (первая исполнительница роли Маленького принца на советской сцене), Лидия Князева, Мария Барабанова, Лариса Голубкина, Варвара Асенкова, Алиса Фрейндлих [4], В. Д. Бендина[5], Е. Н. Морес, З. Ф. Булгакова[6], Н. Н. Казаринова, К. П. Коренева, М. П. Неменко-Бабковская[7], А. А. Охитина, В. А. Сперантова, Л. С. Чернышёва.[2][8] и другие. Из широко известных западных и восточных актрис к этому амплуа относят шведскую оперную певицу Малену Эрнман и французских актрис Виржини Дезаже и Сару Бернар, канадку Мэри Пикфорд, американку Мод Адамс, а также актрис Гонконга, Тайваня и Японии Айви Лин По, Ян Лихуа и Хибари Мисору.