Зазвичай під словом «етикет» прийнято розуміти правили і загальнообов’язкові норми поведінки людей в суспільстві. Кожна окремо взята нація має деякі відмінності в етикеті, які обумовлені особливостями її історичного розвитку. Недотримання правил етикету звичайно не тягне ніякої офіційної відповідальності, але може стати причиною погіршення відносин з представниками суспільства. Щоб цього не відбувалося, а спілкування проходило комфортно для всіх його учасників, і існує етикет. Дотримання його норм зі стовідсотковою гарантією забезпечує комфортність і розуміння оточуючих людей.
Що ж конкретно входить в це поняття? Як мені здається, найбільш раціонально розділяти поняття етикету на дві категорії: мовленнєвий етикет і етикет при прийомі гостей. Мовленнєвий етикет сам по собі набагато ширше, оскільки включає велику кількість різних аспектів, починаючи від вітання, включаючи всілякі дії під час розмови і закінчуючи прощанням. При цьому важливо відзначити, що особливості етикету українців, що проживають у різних регіонах країни, мають відмінності, але ці відмінності малоістотні. Норми мовленнєвого етикету прищеплюються українцям з самого раннього дитинства. Зокрема, вказується, що зі старшими необхідно завжди вітатися першими і якомога ввічливіше. Більш вільна форма вітання і спілкування властива для комунікації з людьми свого віку. Тут навіть припустима повністю неформальна форма, при якій особи самі визначають, як вони вітаються, спілкуються і прощаються. Крім того, варто відзначити, що в суспільстві панує думка про обов’язковість підкреслено більш ввічливого спілкування з начальством і керівництвом, незалежно від віку. Також для мовленнєвого етикету у всіх його проявах характерно регулярне побажання благ один одному. При прощанні українці завжди бажають щастя, удачі та інших благ один одному.
Говорячи про інший елемент українського етикету, про гостинність, варто відзначити, що нею українці завжди виділялися. Як відомо, серед наших жителів у всі часи було поширене повір’я, згідно з яким гість прирівнюється до Бога, а значить, його завжди необхідно прийняти якомога краще. Це стосується не тільки заздалегідь за ї людини, але навіть і непроханого гостя. Усіх їх завжди приймали якнайкраще, ніколи не відмовляючись нагодувати, напоїти і розважити. Крім того, всі святкові заходи українці звикли проводити в широкому колі гостей, а не тільки серед найближчих родичів.
В поведении и общении с другими людьми неизбежно проявляется внутренний мир человека. Мимика и жесты играют большую роль в оценке окружающими уровня воспитанности. Знающему и соблюдающему правила этикета человеку гораздо легче живется в любом обществе.
Мимика и жесты играют большую роль в оценке окружающими уровня воспитанности того или иного человека (собеседника). Например, некоторые люди не знают, что делать со своими руками. Незанятые руки держат спокойно. Если есть привычки теребить что-нибудь, стучать пальцами по столу или стулу, щелкать большими пальцами, чесать затылок или за ухом, массировать руками щеки или пальцем переносицу, демонстративно рассматривать свои ногти и т. д., то от них нужно отучиться. Неприлично указывать пальцем. Не отставляют мизинец во время еды, танца или курения.
Во время разговора рот рукой не прикрывают, не хлопают собеседника по плечу, не теребят пуговицу его пиджака, не толкают его локтем, не стряхивают с его или со своей одежды пылинки (чтобы снять нитку или волос с одежды собеседника, спрашивают у него разрешение). При разговоре жестикуляцию сводят до минимума. Только некоторые слова и фразы, такие как «Садитесь », «Познакомьтесь », «Можно вам представить?» и т. д. сопровождаются соответствующим жестом.
Жесты должны быть скупые, неразмашистые, определенные: легкий кивок головы (утверждение), нерезкий взмах кисти (а не всей руки) в дополнение к сказанному, нерезкий поворот головы при обращении к кому-то или в ответ на обращение к вам.
При посещении других стран особенно внимательно следят за своими жестами. Так, жест «все о'кей» (все хорошо), хорошо известный во всех англоязычных странах, а также в Европе и Азии, в других странах имеет совершенно другое происхождение и значение. Во Франции он означает «ноль» или «ничего», в Японии — «деньги».
Поднятый вверх большой палец в Америке, Австралии, Англии и Новой Зеландии имеет два значения: попытка поймать попутную машину («останови») и «все в порядке».
Если поднимают вместо большого средний палец, то это имеет оскорбительное значение — «сядь на это». В Греции жест с поднятием большого пальца означает «заткнись». У итальянцев это обозначает цифру «1».
Говоря о себе, европеец покажет рукой на грудь, а японец — на нос.
Когда француз или итальянец стучит себе по голове, это значит, что он считает какую-либо идею глупой. Если британец или испанец шлепнет себя ладонью по лбу, то тем самым он покажет окружающим, что доволен собой. Тем же самым жестом немец выражает свое крайнее возмущение по отношению к кому-либо Голландец, стуча себе по лбу и при этом вытягивая указательный палец, сообщает, что идея ему понравилась, но он считает ее слегка сумасшедшей.
Там же, в Голландии, поворот указательного пальца у виска означает, что кто-то сказал остроумную фразу.
Поднятые брови в Германии обозначают восхищение; в Англии — выражение скептицизма.
Итальянец выражает недоверие, когда постукивает указательным пальцем по носу. Этот же жест в Голландии означает, что говорящий или о ком говорят находится в состоянии алкогольного опьянения.
Когда француз чем-то восхищен, он соединяет кончики трех пальцев, подносит их к губам и, высоко подняв подбородок, посылает в воздух нежный поцелуй. Если он потирает указательным пальцем основание носа, то это означает, что он не доверяет тому, о ком говорят.
Движение пальца из стороны в сторону в США и Италии означает легкое осуждения или угрозу; в Голландии — отказ.
В некоторых африканских странах смех означает изумление или замешательство.
В Алжире или Египте арабский жест подзывания схож с российским жестом прощания.
Зазвичай під словом «етикет» прийнято розуміти правили і загальнообов’язкові норми поведінки людей в суспільстві. Кожна окремо взята нація має деякі відмінності в етикеті, які обумовлені особливостями її історичного розвитку. Недотримання правил етикету звичайно не тягне ніякої офіційної відповідальності, але може стати причиною погіршення відносин з представниками суспільства. Щоб цього не відбувалося, а спілкування проходило комфортно для всіх його учасників, і існує етикет. Дотримання його норм зі стовідсотковою гарантією забезпечує комфортність і розуміння оточуючих людей.
Що ж конкретно входить в це поняття? Як мені здається, найбільш раціонально розділяти поняття етикету на дві категорії: мовленнєвий етикет і етикет при прийомі гостей. Мовленнєвий етикет сам по собі набагато ширше, оскільки включає велику кількість різних аспектів, починаючи від вітання, включаючи всілякі дії під час розмови і закінчуючи прощанням. При цьому важливо відзначити, що особливості етикету українців, що проживають у різних регіонах країни, мають відмінності, але ці відмінності малоістотні. Норми мовленнєвого етикету прищеплюються українцям з самого раннього дитинства. Зокрема, вказується, що зі старшими необхідно завжди вітатися першими і якомога ввічливіше. Більш вільна форма вітання і спілкування властива для комунікації з людьми свого віку. Тут навіть припустима повністю неформальна форма, при якій особи самі визначають, як вони вітаються, спілкуються і прощаються. Крім того, варто відзначити, що в суспільстві панує думка про обов’язковість підкреслено більш ввічливого спілкування з начальством і керівництвом, незалежно від віку. Також для мовленнєвого етикету у всіх його проявах характерно регулярне побажання благ один одному. При прощанні українці завжди бажають щастя, удачі та інших благ один одному.
Говорячи про інший елемент українського етикету, про гостинність, варто відзначити, що нею українці завжди виділялися. Як відомо, серед наших жителів у всі часи було поширене повір’я, згідно з яким гість прирівнюється до Бога, а значить, його завжди необхідно прийняти якомога краще. Це стосується не тільки заздалегідь за ї людини, але навіть і непроханого гостя. Усіх їх завжди приймали якнайкраще, ніколи не відмовляючись нагодувати, напоїти і розважити. Крім того, всі святкові заходи українці звикли проводити в широкому колі гостей, а не тільки серед найближчих родичів.
В поведении и общении с другими людьми неизбежно проявляется внутренний мир человека. Мимика и жесты играют большую роль в оценке окружающими уровня воспитанности. Знающему и соблюдающему правила этикета человеку гораздо легче живется в любом обществе.
Мимика и жесты играют большую роль в оценке окружающими уровня воспитанности того или иного человека (собеседника). Например, некоторые люди не знают, что делать со своими руками. Незанятые руки держат спокойно. Если есть привычки теребить что-нибудь, стучать пальцами по столу или стулу, щелкать большими пальцами, чесать затылок или за ухом, массировать руками щеки или пальцем переносицу, демонстративно рассматривать свои ногти и т. д., то от них нужно отучиться. Неприлично указывать пальцем. Не отставляют мизинец во время еды, танца или курения.
Во время разговора рот рукой не прикрывают, не хлопают собеседника по плечу, не теребят пуговицу его пиджака, не толкают его локтем, не стряхивают с его или со своей одежды пылинки (чтобы снять нитку или волос с одежды собеседника, спрашивают у него разрешение). При разговоре жестикуляцию сводят до минимума. Только некоторые слова и фразы, такие как «Садитесь », «Познакомьтесь », «Можно вам представить?» и т. д. сопровождаются соответствующим жестом.
Жесты должны быть скупые, неразмашистые, определенные: легкий кивок головы (утверждение), нерезкий взмах кисти (а не всей руки) в дополнение к сказанному, нерезкий поворот головы при обращении к кому-то или в ответ на обращение к вам.
При посещении других стран особенно внимательно следят за своими жестами. Так, жест «все о'кей» (все хорошо), хорошо известный во всех англоязычных странах, а также в Европе и Азии, в других странах имеет совершенно другое происхождение и значение. Во Франции он означает «ноль» или «ничего», в Японии — «деньги».
Поднятый вверх большой палец в Америке, Австралии, Англии и Новой Зеландии имеет два значения: попытка поймать попутную машину («останови») и «все в порядке».
Если поднимают вместо большого средний палец, то это имеет оскорбительное значение — «сядь на это». В Греции жест с поднятием большого пальца означает «заткнись». У итальянцев это обозначает цифру «1».
Говоря о себе, европеец покажет рукой на грудь, а японец — на нос.
Когда француз или итальянец стучит себе по голове, это значит, что он считает какую-либо идею глупой. Если британец или испанец шлепнет себя ладонью по лбу, то тем самым он покажет окружающим, что доволен собой. Тем же самым жестом немец выражает свое крайнее возмущение по отношению к кому-либо Голландец, стуча себе по лбу и при этом вытягивая указательный палец, сообщает, что идея ему понравилась, но он считает ее слегка сумасшедшей.
Там же, в Голландии, поворот указательного пальца у виска означает, что кто-то сказал остроумную фразу.
Поднятые брови в Германии обозначают восхищение; в Англии — выражение скептицизма.
Итальянец выражает недоверие, когда постукивает указательным пальцем по носу. Этот же жест в Голландии означает, что говорящий или о ком говорят находится в состоянии алкогольного опьянения.
Когда француз чем-то восхищен, он соединяет кончики трех пальцев, подносит их к губам и, высоко подняв подбородок, посылает в воздух нежный поцелуй. Если он потирает указательным пальцем основание носа, то это означает, что он не доверяет тому, о ком говорят.
Движение пальца из стороны в сторону в США и Италии означает легкое осуждения или угрозу; в Голландии — отказ.
В некоторых африканских странах смех означает изумление или замешательство.
В Алжире или Египте арабский жест подзывания схож с российским жестом прощания.