Составьте характеристики по плану и по заданию учителя: План
- Внешность, речевая характеристика;
- Внутренний портрет персонажа;
- Отношение к персонажу других героев комедии;
- Символика имени.
Персонажи:
Скалозуб;
Супруги Горичи;
Семейство Тугоуховских;
Хрюмины;
Старуха Хлёстова;
Загорецкий;
Репетилов;
Внесценические персонажи (Максим Петрович, Кузьма Петрович, мадам Розье, «французик из Бордо»)
Ганс Кристиан Андерсен - датский писатель и поэт.Родился 2 апреля 1805 в Оденсе на острове Фюн.Он жил в небогатой семьи.Его отец работал башмачником, а мать прачкой.Его часто били в школе, из-за этого он боялся ходить в неё, так что школу мальчик воспринимал как пытку.
С литературой Ганс познакомился благодаря отцу, часто читавшему сыну арабскую сказку "1001 ночь", мальчик очень любил её читать.По окончании заведения юноша стал учеником ткача, потом начал работать в табачной фабрике.Ганс с неординарной внешностью был похож на гадкого утенка на службе в Королевском театре, был принят туда потому что его потом ему сказали чтобы он начал заниматься литературой.Ганс занимался написанием повестей, стихов, романов,он не любил, когда его воспринимали как детского писателя,говорил что пишет для взрослых и для детей.В 1829 году опубликовали его первую работу под названием "Пешее путешествие от канала Холмен к восточной оконечности Амагера"- увлекательный приключенческий рассказ.После того случая новые литературные произведения автора стали появляться одно за другим.
После падения с постели в возрасте 67 лет, писатель получил серьезные травмы, из-за того случая организм не смог справиться и Ганс Кристиан Андерсен умер.
Перші три роки в Копенгагені Андерсен пов'язує своє життя з театром: робить спробу стати актором, пише трагедії та драми. У 1822 році виходить п'єса "Сонце ельфів", написана за давньоскандинавським сюжетом. Драма виявилася незрілим, слабким твором, але привернула увагу дирекції театру, з яким на той час співпрацював автор-початківець. Рада директорів домоглася для Андерсена стипендії й права безкоштовного навчання в гімназії. Сімнадцятирічний юнак потрапляє до другого класу латинської школи й, незважаючи на глузування товаришів, закінчує її.
У 1826-1827 роках виходять перші друковані вірші Андерсена, а в 1829 році він досить вдало випробовує себе в жанрі дорожніх нотаток — книжка "Подорож пішки від Хольмен-капалу до східного мису острова Амагер" вразила сучасників свіжістю світосприйняття, багатою фантазією й життєрадісним гумором. Мандрувати Андерсен любив протягом усього свого життя: він побував у Німеччині, Італії, Франції, Англії, Швеції, Португалії, Греції, Північній Африці, збирався до Америки. Його дорожні нотатки відзначалися точністю замальовок з натури в поєднанні з романтичною фантазією, мали пізнавальний й захоплюючий характер, були написані живою мовою. Спогади про подорож до Італії стали основою для написання першого роману Андерсена "Імровізатор" (1834). Усього в 30-ті роки XIX століття видатним датчанином було написано шість романів ("Імпровізатор", "О.Т.", "Тільки скрипаль" та ін. які мали незмінний успіх. Автора навіть порівнювали з В. Скоттом і В. Гюго. Але світове визнання йому принесли казки.
З 1835 року Андерсен починає періодично видавати казки, які в 1841 році увійдуть у книжку "Казки, що були розказані дітям". Ранні казки Андерсена — це, як правило, літературні переробки народних казок, які він сам чув у дитинстві ("Кресало", "Маленький Клаус і Великий Клаус", "Принцеса на горошині", "Дикі лебеді", "Свинопас" та ін.). Сюжет "Нового вбрання короля" було запозичено з іспанського джерела. А от "Дюймовочка", "Русалочка", "Калоші щастя", "Ромашка", "Стійкий олов'яний солдатик", "Оле Лукойє", хоча й дещо пов'язані з фольклором, все ж таки є авторськими творами. На тлі численних казкарів, яких породила епоха романтизму в різних країнах, казки Андерсена відрізняються відсутністю дидактичних основ і, як здавалося критикам XIX століття, відсутністю належної шани до королівських осіб, які в казках Андерсена ходять палацом у пантофлях (адже палац є їхнім домом), стелють постелі й варять гречану кашу. Казки Андерсена, з одного боку, є цілком антисоціальними, а з другого — мегасоціальними. Вони вийшли за межі свого століття, стали постійними супутниками людства через бачення датським казкарем вічного змісту будь-якої людини, нехай то буде король, королева, принцеса або селянин.