ответ:Міф або міт[1] (від грец. μύθος, буквально «оповідь», «розповідь», «сказання») — оповідь, що пояснює походження певних елементів світобудови чи світу загалом через емоційно-чуттєві о́брази. Міф є основою різних релігійних систем, фольклорних традицій, художньої творчості. Окремі міфи, які складають певну систему, утворюють міфологію того чи іншого народу, культури, соціальної групи, яка лежить в основі характерного їм світогляду.
Міфи характерні як для первісних народів, що перебували або перебувають на стадії дораціонального, дофілософського та дорелігійного мислення, так і сучасної людини. Стосовно сучасних проявів міфів та їх наслідувань вживаються терміни «неоміф» або «псевдоміф». У новітніх дослідженнях міф часто розглядається як альтернатива науковому мисленню і невід'ємна складова сучасної культури[2].
Книги Старого Завіту поділяються на три великі цикли. Перший цикл — це П’ятикнижжя — п’ять хронікально-епічних книг, що приписуються Мойсеєві: Книга Буття, Книга Вихід, Книга Левіт, Книга Числа, Книга Второзаконня (Повторення Закону). Другий цикл — «Пророки» — розділ, у який входять давні хроніки: «Книга Ісуса Навіна», «Книга Суддів Ізраїлевих», «Книги Царств», а також до цього циклу входять твори пророків, що їх приписують Ісаї, Єремії, Єзекиїлу та дванадцяти «малим пророкам». Третій цикл — «Писання» — збірник текстів різних жанрів: гімни, повчальні повісті, збірки афоризмів, хронікальні тексти, любовна поема «Пісня над Піснями».
Історія створення Старого Завіту охоплює період від ХІІ до ІІ століття до н. е. Мова оригіналу Старого Завіту, з якого перекладалися майже всі книжки — давньоєврейська, деякі твори, зокрема «Книга приповістей Соломонових», писалися грецькою мовою.
ответ:Міф або міт[1] (від грец. μύθος, буквально «оповідь», «розповідь», «сказання») — оповідь, що пояснює походження певних елементів світобудови чи світу загалом через емоційно-чуттєві о́брази. Міф є основою різних релігійних систем, фольклорних традицій, художньої творчості. Окремі міфи, які складають певну систему, утворюють міфологію того чи іншого народу, культури, соціальної групи, яка лежить в основі характерного їм світогляду.
Міфи характерні як для первісних народів, що перебували або перебувають на стадії дораціонального, дофілософського та дорелігійного мислення, так і сучасної людини. Стосовно сучасних проявів міфів та їх наслідувань вживаються терміни «неоміф» або «псевдоміф». У новітніх дослідженнях міф часто розглядається як альтернатива науковому мисленню і невід'ємна складова сучасної культури[2].
Объяснение:
Книги Старого Завіту поділяються на три великі цикли. Перший цикл — це П’ятикнижжя — п’ять хронікально-епічних книг, що приписуються Мойсеєві: Книга Буття, Книга Вихід, Книга Левіт, Книга Числа, Книга Второзаконня (Повторення Закону). Другий цикл — «Пророки» — розділ, у який входять давні хроніки: «Книга Ісуса Навіна», «Книга Суддів Ізраїлевих», «Книги Царств», а також до цього циклу входять твори пророків, що їх приписують Ісаї, Єремії, Єзекиїлу та дванадцяти «малим пророкам». Третій цикл — «Писання» — збірник текстів різних жанрів: гімни, повчальні повісті, збірки афоризмів, хронікальні тексти, любовна поема «Пісня над Піснями».
Історія створення Старого Завіту охоплює період від ХІІ до ІІ століття до н. е. Мова оригіналу Старого Завіту, з якого перекладалися майже всі книжки — давньоєврейська, деякі твори, зокрема «Книга приповістей Соломонових», писалися грецькою мовою.
Подробнее - на -