Тапсырма 1. Оңтүстік Американың Амазонка өзені жағалауын мекендейтін
үндістердің бүгінге дейін белгісіз болған бір тайпасы табылды. Тайпа
алфавиті бар болғаны 8 әріптен тұрады. Сонда бұл алфавиттің бір әрпі
қанша ақпарат көлемін береді?
2. Жер ғаламшарының дамуы кезеңдерінде бірнеше өркениет өмір сүріп,
жоғалған. Бізге келіп жеткен ақпарат бойынша сол өркениеттердің
бірінде белгілі бір хабардың бір символының ақпараттық көлемі 6 бит
екені белгілі. Жоғалған өркениет алфавитінде қанша символ бар екенін
анықта?
3. 128 символдық алфавиті бар үндістер тайпасының 30 әріптен тұратын
хатын шабарман көрші тайпаға жеткізді. Ол қандай ақпарат көлемін
жеткізді?
4. 16 символдық алфавитте 512 символдық хабар қанша килобайтты
құрайды?
Скажите
Автор підіймає проблему людяності і проблему «черствіння» душі. Роблячи провідником своїх ідей дитину, Екзюпері підкреслює, що саме діти є носіями неперевершеної інтуїції і мудрості, резонуючими з самого Всесвіту. У той же час «світ дорослих» зображується виключно з негативного боку – це світ жадібних, злих, дурних нещасних людей, які втратили істинний сенс життя і страждають від порожнечі і самотності. Проблему сутності буття людини – Екзюпері розкриває проводячи свого головного героя через випробування сумнівом у власних силах і приводячи до висновку, що вск життя людини є шлях вдосконалення і усвідомлення глибини стин.Також розкрита в повісті проблема любові і відповідальності. Автор проводить ідею, що досягти цієї мети можна виключно, відкривши свою душу іншому. «Ми відповідаємо за тих, кого приручили …» Часом усвідомити свою відповідальність за іншу людину і прийняти її варте титанічних зусиль, але саме це зусилля допомагає позбутися від внутрішньої порожнечі і знайти сенс життя: «Найголовніше – те, чого не побачиш очима … » Проблематику казки доповнює тема дружби і вірності. В особі Лиса, Маленький принц знаходить істинного і відданого друга, який розкриває йому одну з найбільш вжних істин: «Бачить лише серце …» Завдяки Лису, Маленький принц долає внутрішні сумніви і знаходить гармонію розуміння.Добре, якщо у тебе колись був друг, нехай навіть треба померти». Життя як шлях і смерть як завершальний етап певного витка у розвитку людської душі лише підкреслюють і без того глибоку філософську риторику сутності людського буття.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/malenkiy-prints-problematika/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Джорда́но Бру́но (итал. Giordano Bruno; урождённый Филиппо Бруно[5], прозвище Бруно Ноланец; 1548, Нола близ Неаполя — 17 февраля 1600, Рим) — итальянский монах-доминиканец, философ-пантеист и поэт; автор многочисленных трактатов. Признан выдающимся мыслителем эпохи Возрождения[6] и великим представителем эзотеризма[7]. Из-за своей склонности к чтению сочинений, считавшихся католической церковью подозрительными, и по причине высказываемых сомнений относительно пресуществления и непорочного зачатия Девы Марии, а также своего неортодоксального подхода к трактованию Троицы навлёк на себя подозрения в ереси и был вынужден покинуть орден доминиканцев (1576) и скитаться по Европе: жил в Швейцарии, Франции, Англии и Германии[7][8]. Вернувшись в Италию (1592), был арестован в Венеции и выдан инквизиционному суду в Риме. Он отказался отречься от своих учений и после семилетнего тюремного заключения был сожжён на костре как еретик и нарушитель монашеского обета[6]. В 1889 году на месте казни в Риме ему был воздвигнут памятник.