ТИОРЕТИЧЕСКАЯ ЧАСТЬ:
1. Для чего Вы изучаете инженерную графику?
2. Что представляет собой единый комплекс стандартов? Когда он разработан?
3. Какие стандарты изучаются при выполнении заданий по проекционному черчению?
4. Какие инструменты и при следует применять при выполнении графических заданий?
5. Назовите масштабы уменьшения и увеличения, установленные ГОСТ 2.302-68.
ПРАКТИЧЕСКАЯ ЧАСТЬ:
Задание: выполнить комплексный чертёж детали в масштабе 1:1 (вид спереди, вид сверху, вид сбоку).
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
Зимуют раки по месту постоянного жительства. Разве что поздней осенью стараются спуститься поглубже, так как зимой на глубине вода теплее. Ведь в отличие от лягушки рак не впадает в анабиоз. Большую часть времени (около 20 часов в сутки) рак проводит в своей норе, погруженный в дрему. Но в часы бодрствования он продолжает активную жизнь: бродит по дну и охотится.
Столь пассивная жизнь подо льдом характерна только для самцов. У самок же в зимнее время забот полон рот — ведь после осеннего спаривания к их брюшку прилепляется пара сотен оплодотворенных икринок, за которыми нужен глаз да глаз: следить за тем, чтобы они не заилились, постоянно омывались водой, несущей кислород. Поэтому самкам приходится в прямом смысле слова шевелить ногами — как ходильными, так и брюшными.
Иными словами, никаких особых тайн в рачьей зимовке нет, зимуют они на глубине, где человек не проживет и двух минут. Н.М. Шанский, В.И. Зимин, А.В. Филиппов в книге «Опыт этимологического словаря русской фразеологии» (М., 1987) связывают угрозу «показать, где раки зимуют» с практиковавшейся на Руси казнью «через посажение в воду», то есть утопление. У Сергея Соловьева читаем: «Шуйский велел их (болотниковцев. — Прим. ред.) взять в Москву, поставить по дворам, кормить и ничем не трогать, но тех, которые были пойманы на бою, велел посажать в воду».