Только в пяти из предложенных фраз глагол в скобках должен стоять в
indicativo - (в изъявительном наклонении).
В остальных - следует применить
subjuntivo - (условное наклонение)
1. Por más que me (tú; convencer), no aceptaría tu propuesta.
2. Se puede luchar contra un ejército por muy grande que (es).
3. Por muchos premios que (tener) este cantante, no iría a sus conciertos.
4. Por muy interesante que (ser) esta exposición, no podré visitarla.
5.Aunque me (yo; llevar) algunos años, mi hermano parece mayor que yo.
6. Por mucho que (ellos; insistir), no lo haré.
7. Por muy útil que (ser) el ordenador, no pienso usarlo.
8. Por más temprano que (ella; levantarse), siempre llega tarde.
9.Aunque dicen que él (tener) mucho dinero, en realidad era un hombre muy
desgraciado.
10. Por mucho dinero que (el; tener), siempre viste como un pordiosero.
11. La próxima semana me pondré a estudiar, aunque (yo; tener que) que dejar
otras cosas.
12. Este libro me ha costado 200 euros, aunque no lo (parecer).
13.Aunque (yo; ser) aficionado a los toros, nunca voy a ninguna corrida.
14.Si bien mi amiga (ser) rusa, le gusta vivir en España.
15. Aun en el caso de que la humanidad no (existir) , habría vida en nuestro
planeta.
16¡Vale! Lo soportaré por vosotros, a pesar de que su jefe (ser) un pesado.

Оле́кса До́вбуш (* 1700, Печеніжин, Коломийський район — † 24 серпня 1745, с. Космач, Косівський район) — найвідоміший із опришківських ватажків у Карпатах. Мав брата Івана. В родині бідного селянина.

Біографія

Архівні документи свідчать, що батько Олекси, Василь Довбуш, «сидів у 1739 р. з жінкою й дорослими дітьми в Печеніжині комірником у тамошнього ґазди Гаврила Твердюка і не мав зовсім нічого, лише трохи овець. Ті вівці пас на полонинах Олекса Жолоб зі своїми вівцями і чередою громади Марківки».

Згодом (1739) пастух Олекса Жолоб на запитання суддів у Станіславові відповідав, що «старий Добош мешкає в мого господаря Твердюка в комірному». В судових актах записано, що 26 липня 1739 перед Станіславівською судовою лавою «був ставлений і питаний господар іменем Гаврило Твердюк, у котрого в комірному мешкає Василь Добош».

Отже, Василь Довбуш належав до найбіднішої верстви сільського населення — комірників, які не мали навіть своєї хати. Олекса й Іван Довбуші пасли на полонинах батькові вівці разом з вівцями селян Марківки, а вівці були «цілим маєтком їх батька, нічого іншого він не мав».

Не витримавши сваволі пана, Олекса зі своїм братом Іваном вступає до загону опришків. Олекса Довбуш був сміливим, завзятим юнаком з організаторськими здібностями. Завдяки цим якостям він стає лідером опришківського руху.

Перші відомості про героїчну боротьбу Олекси Довбуша проти гнобителів містяться у документах датованих 1738 роком. Загін Довбуша налічував біля 50 чоловік. Опришки діяли на території Прикарпаття, Закарпаття та Буковини. Вони здійснювали набіги на панські маєтки, садиби лихварів, торговців, заможних селян. Захоплене майно віддавали бідним селянам, серед яких вони мали велику підтримку. Карпатські селяни надавали опришкам притулок, лікували їх, виготовляли для них зброю. Опорним пунктом загону Довбуша була Чорногора у Карпатах. Успішні виступи опришків Довбуша у 1738 – 1745 роках вплинули на розвиток анти поміщицької боротьби селян на Прикарпатті.

Польська влада навіть з до війська не могла розправитися з надзвичайно мужнім ватажком. Усі спроби шляхти знищити загін Довбуша протягом семи років не мали успіху. Боротьбу проти нього вів й гетьман Й. Потоцький. Численність військ, що посилалися для знищення загону, іноді сягали 2 тисяч.

Лише підступом панам вдалося знищити героя. Загинув Олекса Довбуш 24 серпня 1745 року в селі Космачі від руки зрадника Степана Дзвінчука.

Героїчна боротьба Довбуша, яка стала прикладом нездоланної волі українського народу до визволення і соціальної справедливості, оспівана в численних творах народної поезії.

Объяснение:

Он был очень высок ростом (1 метр 93 сантиметра) и худощав, что делало его фигуру угловатой. Черты лица президента были резко очерчены, в глаза бросались высокие скулы и впалые щеки, крупный нос и глубоко посаженные глаза. У президента была густая черная шевелюра, своеволие которой приводило в отчаяние парикмахеров. Линкольн позволял себе вольности не только в прическе, но и в одежде. Современники отмечали, что она сидела на нем, как на вешалке, жилет морщился, брюки имели мешковатый вид. Однако костюмы Линкольна всегда отличалась безукоризненной чистотой. e-reading.club