Роланд — граф, племінник короля, пасинок Ганелона. За історичними джерелами, він був сином Берти, сестри Карла, і сенешала (королівського чиновника) Мілона. Найбільш достовірну інформацію про нього містить «Життєпис Карла Великого» Ейнхарда. Головний герой французького героїчного епосу, яким Карл завжди захоплюється, його хоробрістю та відвагою. Олівер, друг Роланда, вказує на запальність графа. А Ганелон, вітчим, називає його «чванливим співправителем»Роланд вірно служить королю. «Васал повинен за свого сеньйора Терпіть нестатки, спеку і мороз, Віддати тіло й кров і все життя!» — так говорить сам герой. У зв’язку з цим образом виникає тема вірності королю і васальського служіння йому. Герой готовий завжди захищати свою Батьківщину, він гордий і самовпевнений лицар. Роланд відкинув пропозицію Карла збільшити загін. «Цього не треба,— відповів Роланд.— Себе і рід свій я не осоромлю!» Герой вважав, що прохання залишити більшу кількість воїнів сприйматиметься як його боягузливість, а цього він не міг допустити. Олівер більш поміркований, ніж Роланд. Тому, розуміючи небезпеку, він тричі радить товаришеві засурмити в чарівний ріг Оліфант, щоб сповістити Карлові про необхідність до Але у своїй відвазі й запальності Роланд не здатний тверезо мислити і прагне своїми силами здолати ворога. Такий вчинок Роланда став причиною поразки й загибелі його самого і всього ар’єргарду. Лише після того, як він побачив, що загинула більшість хоробрих франків, Роланд вирішив засурмити, «щоб не прийшлося маврам ні одному у радощах вертатися додому». Приголомшує сцена, що змальовує Роланда, який сурмить у ріг вдруге. Сила страждання, болю за загиблих товаришів втілюється у максимальному напруженні героя, у якого «з уст… пішла червона кров, а в голові виски аж затріщали». Роланд віддає своє життя у бою, ні на хвилину не замислюючись над можливістю іншого вибору. Граф тричі відмовляється сурмити, тобто просити до у Карла, гордість не дозволяє йому зробити це.
Герой хоробрий, безстрашний, могутній, прекрасний, грізний;перед боєм «став гордим, як лев чи леопард». Герой сміливий, хоробрий, сильний, рішучий, патріот, відданий сюзерену, вірний товариш. Але є й негативні риси: самовпевненість, нерозважливість, запальність. У творі розкривається внутрішній світ людини, яка має і позитивні і негативні риси характеру. Граф Роланд уособлює у собі мужність, доблесть, відвагу. Він, відданий васал, заради свого сюзерена готовий на все. Автор поеми постійно підкреслює, що Роланд — справжній рицар: він жив, як рицар, і помер, як герой. Навіть Бог визнає достоїнства Роланда: він забирає його в рай, незважаючи на такі недоліки героя, як гордість та самовпевненість.
Роланд — граф, племінник короля, пасинок Ганелона. За історичними джерелами, він був сином Берти, сестри Карла, і сенешала (королівського чиновника) Мілона. Найбільш достовірну інформацію про нього містить «Життєпис Карла Великого» Ейнхарда. Головний герой французького героїчного епосу, яким Карл завжди захоплюється, його хоробрістю та відвагою. Олівер, друг Роланда, вказує на запальність графа. А Ганелон, вітчим, називає його «чванливим співправителем»Роланд вірно служить королю. «Васал повинен за свого сеньйора Терпіть нестатки, спеку і мороз, Віддати тіло й кров і все життя!» — так говорить сам герой. У зв’язку з цим образом виникає тема вірності королю і васальського служіння йому. Герой готовий завжди захищати свою Батьківщину, він гордий і самовпевнений лицар. Роланд відкинув пропозицію Карла збільшити загін. «Цього не треба,— відповів Роланд.— Себе і рід свій я не осоромлю!» Герой вважав, що прохання залишити більшу кількість воїнів сприйматиметься як його боягузливість, а цього він не міг допустити. Олівер більш поміркований, ніж Роланд. Тому, розуміючи небезпеку, він тричі радить товаришеві засурмити в чарівний ріг Оліфант, щоб сповістити Карлові про необхідність до Але у своїй відвазі й запальності Роланд не здатний тверезо мислити і прагне своїми силами здолати ворога. Такий вчинок Роланда став причиною поразки й загибелі його самого і всього ар’єргарду. Лише після того, як він побачив, що загинула більшість хоробрих франків, Роланд вирішив засурмити, «щоб не прийшлося маврам ні одному у радощах вертатися додому». Приголомшує сцена, що змальовує Роланда, який сурмить у ріг вдруге. Сила страждання, болю за загиблих товаришів втілюється у максимальному напруженні героя, у якого «з уст… пішла червона кров, а в голові виски аж затріщали». Роланд віддає своє життя у бою, ні на хвилину не замислюючись над можливістю іншого вибору. Граф тричі відмовляється сурмити, тобто просити до у Карла, гордість не дозволяє йому зробити це.
Герой хоробрий, безстрашний, могутній, прекрасний, грізний;перед боєм «став гордим, як лев чи леопард». Герой сміливий, хоробрий, сильний, рішучий, патріот, відданий сюзерену, вірний товариш. Але є й негативні риси: самовпевненість, нерозважливість, запальність. У творі розкривається внутрішній світ людини, яка має і позитивні і негативні риси характеру. Граф Роланд уособлює у собі мужність, доблесть, відвагу. Він, відданий васал, заради свого сюзерена готовий на все. Автор поеми постійно підкреслює, що Роланд — справжній рицар: він жив, як рицар, і помер, як герой. Навіть Бог визнає достоїнства Роланда: він забирає його в рай, незважаючи на такі недоліки героя, як гордість та самовпевненість.