Нора Хельмер – центральний персонаж п’єси, дружина адвоката Хельмера. Вона, здається, має все необхідне для щастя: коханого чоловіка, дітей, будинок. Щасливо проживши з чоловіком чималу кількість років, вона раптом приймає несподіване рішення піти з дому. Ніхто з домашніх не здогадується, чим викликане таке рішення. До того ж ніхто не знає, що за зовнішньою веселістю і пустотливістю Нори, цієї «білочки», «співунки-пташечки», ховається величезне напруження сил і здатність на безоглядну самопожертву.
Як виявилося, життя Нори не було таким вже безхмарним і щасливим. Їй довелося протягом ряду років приховувати свій непорядний вчинок: одного разу Нора, щоб добути грошей для лікування небезпечно хворого чоловіка, підробила на векселі підпис батька. Нора перенесла страшні душевні муки в очікуванні тієї фатальної хвилини, коли її таємниця буде викрита.
І ось настає момент визнання, момент випробування перед обличчям лиха. Але вбивчий егоїзм чоловіка проявляється у всій своїй повноті. Хельмер не витримує випробування. Короткого часу небезпеки вистачило, щоб він скинув з себе маску безмежно люблячого чоловіка і виявив своє справжнє обличчя.
До прочитання фатального листа Хельмер вимовляє на адресу дружини пристрасне визнання в любові і відданості: «Знаєш, Нора, не раз мені хотілося, щоб тобі загрожувала неминуча біда і щоб я міг поставити на карту своє життя і кров – і все, все заради тебе». Дізнавшись про проступок Нори, чоловік у повному сум’ятті бурмоче зовсім протилежне: виявляється, у Нори ні релігії, ні моралі, ні відчуття обов’язку. Мене, мабуть, запідозрять у тому, що я знав про твій злочин».
Але навряд небезпека відступає, як Хельмер, який нещодавно обсипав дружину образами, називав її «лицеміркою, брехухою, злочинницею», знову перетворюється в доброго і дбайливого «порадника і керівника». Всі ці перетворення цілком виправдовують бажання Нори залишити «ляльковий дім», цю «велику дитячу» . Ніщо не може повернути її до колишнього життя, тому вона обирає неясне майбутнє, повне небезпек і труднощів, вирішується на самостійне життя в боротьбі і нестатках. Норі необхідно піти, щоб «розібратися в самій собі» і у всьому іншому, «виховати себе саму».
Я вважаю, що подальше життя Нори Хельмер склалося б за традиціями народних казок. Героїня б обов’язково влаштувалася у житті та знайшла собі такого чоловіка, який би у будь-якій ситуації цінував би її відданість, кохання і готовність до самопожертви. Та й чоловік би був так само готовий заради Нори на будь-що. Особисто мені хотілося, що б у житті цієї жінки склалося все саме так.
На мою думку, Нора , як будь-яка гарна жінка та турботлива мати, намагалася зберегти теплі стосунки між чоловіком, статус та честь своєї родини. Але коли чоловік про все дізнався, він показав своє справжнє обличчя, те обличчя, якого Нора й не очікувала. Жінка думала, що чоловік її насправді любить і піде на все, заради неї... Але Хельмеру не це було важливо, а він намагався зберегти свою честь та свою шкуру. Побачивши чоловіка зовсім іншою людиною, Нора зрозуміла, що всі свої роки життя вона віддала зовсім не тому, що бажала... Після цього жінка підняла бунт , зібрали речі та пішла ґеть з дому Хельмера. До кінця свого життя Нора так і залишиться сама, не зумівши пробачити чоловіка.
Нора Хельмер – центральний персонаж п’єси, дружина адвоката Хельмера. Вона, здається, має все необхідне для щастя: коханого чоловіка, дітей, будинок. Щасливо проживши з чоловіком чималу кількість років, вона раптом приймає несподіване рішення піти з дому. Ніхто з домашніх не здогадується, чим викликане таке рішення. До того ж ніхто не знає, що за зовнішньою веселістю і пустотливістю Нори, цієї «білочки», «співунки-пташечки», ховається величезне напруження сил і здатність на безоглядну самопожертву.
Як виявилося, життя Нори не було таким вже безхмарним і щасливим. Їй довелося протягом ряду років приховувати свій непорядний вчинок: одного разу Нора, щоб добути грошей для лікування небезпечно хворого чоловіка, підробила на векселі підпис батька. Нора перенесла страшні душевні муки в очікуванні тієї фатальної хвилини, коли її таємниця буде викрита.
І ось настає момент визнання, момент випробування перед обличчям лиха. Але вбивчий егоїзм чоловіка проявляється у всій своїй повноті. Хельмер не витримує випробування. Короткого часу небезпеки вистачило, щоб він скинув з себе маску безмежно люблячого чоловіка і виявив своє справжнє обличчя.
До прочитання фатального листа Хельмер вимовляє на адресу дружини пристрасне визнання в любові і відданості: «Знаєш, Нора, не раз мені хотілося, щоб тобі загрожувала неминуча біда і щоб я міг поставити на карту своє життя і кров – і все, все заради тебе». Дізнавшись про проступок Нори, чоловік у повному сум’ятті бурмоче зовсім протилежне: виявляється, у Нори ні релігії, ні моралі, ні відчуття обов’язку. Мене, мабуть, запідозрять у тому, що я знав про твій злочин».
Але навряд небезпека відступає, як Хельмер, який нещодавно обсипав дружину образами, називав її «лицеміркою, брехухою, злочинницею», знову перетворюється в доброго і дбайливого «порадника і керівника». Всі ці перетворення цілком виправдовують бажання Нори залишити «ляльковий дім», цю «велику дитячу» . Ніщо не може повернути її до колишнього життя, тому вона обирає неясне майбутнє, повне небезпек і труднощів, вирішується на самостійне життя в боротьбі і нестатках. Норі необхідно піти, щоб «розібратися в самій собі» і у всьому іншому, «виховати себе саму».
Я вважаю, що подальше життя Нори Хельмер склалося б за традиціями народних казок. Героїня б обов’язково влаштувалася у житті та знайшла собі такого чоловіка, який би у будь-якій ситуації цінував би її відданість, кохання і готовність до самопожертви. Та й чоловік би був так само готовий заради Нори на будь-що. Особисто мені хотілося, що б у житті цієї жінки склалося все саме так.