Желтый цвет занимает отдельное место в творчестве Ван Гога. Он становится главенствующим в палитре художника, начиная с переезда в Арль. В одном из писем брату Тео Винсент пишет:
«Желтый цвет — высшая просветленность любви. Солнце и свет, по счастью, можно выразить при желтого, бледного желто-зеленого, лимонного и золотого. Как прекрасен желтый цвет!»
Но, наверное, все же не зря желтый считается цветом безумия. Ведь у Ван Гога период обострения психического недуга совпал по времени со страстной одержимостью этим цветом. Не улучшало ситуацию и то, что Винсент практически ничего не ел (денег хватало лишь на холсты и краски), буквально доводил себя до изнеможения, литрами заливая в себя крепкий кофе, и не спал по несколько дней.
К слову, нищета Ван Гога вошла в историю искусства не только желтым цветом. Некоторые его рисунки начала арлезианского периода написаны в очень интересной «точечной» технике (1, 2, 3), но они отличаются от его знаменитых работ с элементами пуантилизма. Эти вещи необычны тем, что были созданы заточенными тростниковыми стеблями. Винсенту приходилось работать подручными средствами, потому что из-за колоссальных объемов работы кисти изнашивались слишком быстро.
Сонячні та місячні затемнення - надзвичайно цікаві явища природи, знайомі людині з давніх часів. Вони відбуваються порівняно часто, але побачити їх можна не з будь-якої точки планети, і тому багатьом здаються рідкими
Сонячні затемнення проходять в новомісяччя. У цей період Місяць, рухаючись навколо Землі, опиняється між Сонцем та Землею і повністю або частково затуляє світило. Місяць розташований ближче до Землі, ніж Сонце, майже в 400 разів, і в той же час Сонце більше його майже в 400 разів. Тому видимі розміри Сонця та Місяця майже однакові (близько 1⁄ 2˚), і Місяць може закрити собою Сонце.
Здавалося б, що місячні затемнення мають проходити через кожні 29.5 доби, тобто кожного нового Місяця, але в дійсності це не так. Справа в тому, що Місяць рухається навколо нашої планети по орбіті, що (як і орбіта планет) трошки нахилена до площини орбіти Землі. Видимий шлях руху Місяця на небі перетинається з площиною екліптики (екліптика – видимий шлях Сонця серед зір на протязі року). Такі точки перетину називають місячними вузлами, і між ними міститься 180 градусів.
Подсолнухи (Ваза с пятнадцатью подсолнухами)
Винсент Ван Гог
Август 1888, 92.1×73 см
Желтый
Желтый цвет занимает отдельное место в творчестве Ван Гога. Он становится главенствующим в палитре художника, начиная с переезда в Арль. В одном из писем брату Тео Винсент пишет:
«Желтый цвет — высшая просветленность любви. Солнце и свет, по счастью, можно выразить при желтого, бледного желто-зеленого, лимонного и золотого. Как прекрасен желтый цвет!»
Но, наверное, все же не зря желтый считается цветом безумия. Ведь у Ван Гога период обострения психического недуга совпал по времени со страстной одержимостью этим цветом. Не улучшало ситуацию и то, что Винсент практически ничего не ел (денег хватало лишь на холсты и краски), буквально доводил себя до изнеможения, литрами заливая в себя крепкий кофе, и не спал по несколько дней.
К слову, нищета Ван Гога вошла в историю искусства не только желтым цветом. Некоторые его рисунки начала арлезианского периода написаны в очень интересной «точечной» технике (1, 2, 3), но они отличаются от его знаменитых работ с элементами пуантилизма. Эти вещи необычны тем, что были созданы заточенными тростниковыми стеблями. Винсенту приходилось работать подручными средствами, потому что из-за колоссальных объемов работы кисти изнашивались слишком быстро.
Сонячні та місячні затемнення - надзвичайно цікаві явища природи, знайомі людині з давніх часів. Вони відбуваються порівняно часто, але побачити їх можна не з будь-якої точки планети, і тому багатьом здаються рідкими
Сонячні затемнення проходять в новомісяччя. У цей період Місяць, рухаючись навколо Землі, опиняється між Сонцем та Землею і повністю або частково затуляє світило. Місяць розташований ближче до Землі, ніж Сонце, майже в 400 разів, і в той же час Сонце більше його майже в 400 разів. Тому видимі розміри Сонця та Місяця майже однакові (близько 1⁄ 2˚), і Місяць може закрити собою Сонце.
Здавалося б, що місячні затемнення мають проходити через кожні 29.5 доби, тобто кожного нового Місяця, але в дійсності це не так. Справа в тому, що Місяць рухається навколо нашої планети по орбіті, що (як і орбіта планет) трошки нахилена до площини орбіти Землі. Видимий шлях руху Місяця на небі перетинається з площиною екліптики (екліптика – видимий шлях Сонця серед зір на протязі року). Такі точки перетину називають місячними вузлами, і між ними міститься 180 градусів.