Ertalab yozgi tabiat manzarasi inson uchun juda sehrli va jozibali ko'rinadi. Ko'tarilayotgan quyosh atrofdagi hamma narsani yumshoq va iliq nurlari bilan yoritib turadi. O't, butalar - bularning barchasi shaffof shudring bilan qoplangan. Ba'zan tumanning engil va shaffof pardasi hamma narsaga osilgan. Oldindan yangi salqinlik ertalabki salgina esayotgan shabada bilan birlashtiriladi. Osmon hali odatiy ko'k bilan porlamaydi, lekin vaqtincha quyosh chiqqandan so'ng tarqalib ketadigan kichik oq bulutlar bilan qoplangan. Hali ham barcha kuylar bilan chalingan qushlarning xorlari yo'q, lekin vaqti-vaqti bilan erta kaptarlarning xirillashi eshitiladi. Hamma joyda sukunat, deyarli tovushlar yo'q.Ammo to'satdan, quyoshning birinchi nurlari ufqning orqasidan paydo bo'ladi va bir necha daqiqadan so'ng quyosh odatdagidek osmonga chiqadi va tabiat jonlanayotgandek tuyuladi: siz darhol qushlar, shamollar qo'shig'ini eshitishingiz mumkin shamol, bulutlar tarqaladi va yorqin ko'k osmon ochiladi. Tong tabiatining surati har qanday odamga yoqimli bo'lib, o'zining ulug'vorligi bilan uning qarashlarini o'ziga jalb qiladi.
Головним викликом суспільного розвитку в умовах глобалізації стає підміна національного інтересу глобальним інтересом, реалізовувати який покликана кожна нація.
Виходячи із цього в контексті вивчення даної проблеми ми не ставимо за мету виробити єдине бачення сутності глобального інтересу, для нас цікавою є певна амбівалентність при розгляді його змісту. У цьому плані глобальний інтерес ми розглядаємо як необхідну умову та засіб світового розвитку, а також здебільшого як виклик, що призводить до зникнення національного інтересу, позбавляючи тим самим окрему національну державу можливості реалізації власної стратегії суспільного розвитку.
При цьому, на нашу думку, недоцільним є розгляд глобального та національного інтересів у певному тотожному зв’язку, тому що вони як такі можуть між собою і не перетинатись. Це підтверджується й концепціями окремих дослідників, які вказують на те, наскільки могутньою сама по собі є національна держава, наскільки вона є здатною до реалізації власного національного, а потім вже і глобального інтересу.
Так, на думку І. Крістола, "… маленька нація може відчувати, що її національний інтерес починається і закінчується на її кордонах: саме тому її зовнішня політика майже завжди має оборонний характер, тоді як велика нація з широким колом інтересів на додаток до матеріальних турбот завжди має ідеологічні інтереси" [1].
Саме тому в умовах глобалізації, яка декларує високий рівень взаємозалежності між державами, окрема могутня держава, маючи для цього відповідні пріоритети (економічний, політичний, а головне - військовий), може вдаватись до нав’язування світові свого національного інтересу, але в такому контексті він уже буде мати глобальний характер.
Глобальний інтерес, у свою чергу, виявляє чітко увиразнену потребу реалізації геополітичної стратегії заради розвитку та функціонування світу у сучасних глобалізаційних умовах. Це вказує на те, що глобальний інтерес має трансцендентний і транснаціональний характер, адже він відображає зміст національного інтересу кожної окремої держави і стосується світового устрою в цілому. Тобто це свідчить про те, що глобальний інтерес незалежно від того, яка саме ідея закладена у його змісті, має бути реалізованим та дотриманим як у межах кожної національної держави, так і на глобальному рівні.
Таким чином, глобальна несправедливість є результатом нерівномірного розподілу матеріальних і духовних ресурсів у межах світового простору та нерівномірних умов для належної реалізації прав і захисту людського потенціалу. Однією із причин цього є неефективна глобальна соціальна політика, яка не забезпечує створення спеціальних інституцій для сприяння та реалізації людського потенціалу в умовах світового розвитку.
Проте у цьому плані не слід заперечувати вже існуючий досвід функціонування таких транснаціональних інституцій, які фактично і беруть на себе значну частину функцій з реалізації соціальних, економічних та загальнолюдських умов розвитку, гарантуючи, таким чином, рівні умови для життєдіяльності окремих суб’єктів світового простору.
Це ще раз підтверджує те, що в умовах глобалізації найбільш увиразненою стає ідея глобальної несправедливості, оскільки сьогодні більше як ніколи люди знають як розвивається сучасний світ, а тому й не бажають миритись із проблемами глобальної несправедливості, коли "у певній країні частина людей живе на віллах або в квартирах із кондиціонованим повітрям, тоді як інша частина - в печерах або ж і глиняних будиночках" [4].
Це свідчить про те, що в сучасному світі навіть у межах розвинених держав і тих, що перебувають на етапі розвитку, розрив між багатими та бідними все більше зростає. Це, у першу чергу, пояснюється тим, що одні держави мають більш динамічну стратегію розвитку, а інші - менш динамічну, що призводить до відповідного дисбалансу між ними. Підтвердженням цього у 2000 р. стала заява К. Аннан, що "майже половина населення планети все більше вимушена існувати менше ніж на 2 долари на день і близько 1,2 мільярди людей мають 1 долар на день" [5].
Унаслідок цього ми можемо констатувати новий зміст глобального інтересу - долання глобальної нерівності у розвитку сучасного світу. Важлива роль у цьому належить наданню до небагатим країнам, яка проявляється, на думку К. Томашевської, у формі забезпечення "прогресу демократизації". Свідченням цього, зокрема, є різні трансформаційні перетворення, які подекуди ініціюються з боку транснаціональних структур чи окремих національних держав і мають на меті зміну вектора розвитку національної політики [6].
Таким чином, людство сьогодні добре розуміє потенціал своїх людських можливостей і те, наскільки він з позицій світового розвитку є належно реалізованим у межах окремої національної держави. Саме тому стратегія людського потенціалу має бути зорієнтована на забезпечення суспільного розвитку, аби таким чином здолати глобальну нерівність у розвитку держав.
Ertalab yozgi tabiat manzarasi inson uchun juda sehrli va jozibali ko'rinadi. Ko'tarilayotgan quyosh atrofdagi hamma narsani yumshoq va iliq nurlari bilan yoritib turadi. O't, butalar - bularning barchasi shaffof shudring bilan qoplangan. Ba'zan tumanning engil va shaffof pardasi hamma narsaga osilgan. Oldindan yangi salqinlik ertalabki salgina esayotgan shabada bilan birlashtiriladi. Osmon hali odatiy ko'k bilan porlamaydi, lekin vaqtincha quyosh chiqqandan so'ng tarqalib ketadigan kichik oq bulutlar bilan qoplangan. Hali ham barcha kuylar bilan chalingan qushlarning xorlari yo'q, lekin vaqti-vaqti bilan erta kaptarlarning xirillashi eshitiladi. Hamma joyda sukunat, deyarli tovushlar yo'q.Ammo to'satdan, quyoshning birinchi nurlari ufqning orqasidan paydo bo'ladi va bir necha daqiqadan so'ng quyosh odatdagidek osmonga chiqadi va tabiat jonlanayotgandek tuyuladi: siz darhol qushlar, shamollar qo'shig'ini eshitishingiz mumkin shamol, bulutlar tarqaladi va yorqin ko'k osmon ochiladi. Tong tabiatining surati har qanday odamga yoqimli bo'lib, o'zining ulug'vorligi bilan uning qarashlarini o'ziga jalb qiladi.
Головним викликом суспільного розвитку в умовах глобалізації стає підміна національного інтересу глобальним інтересом, реалізовувати який покликана кожна нація.
Виходячи із цього в контексті вивчення даної проблеми ми не ставимо за мету виробити єдине бачення сутності глобального інтересу, для нас цікавою є певна амбівалентність при розгляді його змісту. У цьому плані глобальний інтерес ми розглядаємо як необхідну умову та засіб світового розвитку, а також здебільшого як виклик, що призводить до зникнення національного інтересу, позбавляючи тим самим окрему національну державу можливості реалізації власної стратегії суспільного розвитку.
При цьому, на нашу думку, недоцільним є розгляд глобального та національного інтересів у певному тотожному зв’язку, тому що вони як такі можуть між собою і не перетинатись. Це підтверджується й концепціями окремих дослідників, які вказують на те, наскільки могутньою сама по собі є національна держава, наскільки вона є здатною до реалізації власного національного, а потім вже і глобального інтересу.
Так, на думку І. Крістола, "… маленька нація може відчувати, що її національний інтерес починається і закінчується на її кордонах: саме тому її зовнішня політика майже завжди має оборонний характер, тоді як велика нація з широким колом інтересів на додаток до матеріальних турбот завжди має ідеологічні інтереси" [1].
Саме тому в умовах глобалізації, яка декларує високий рівень взаємозалежності між державами, окрема могутня держава, маючи для цього відповідні пріоритети (економічний, політичний, а головне - військовий), може вдаватись до нав’язування світові свого національного інтересу, але в такому контексті він уже буде мати глобальний характер.
Глобальний інтерес, у свою чергу, виявляє чітко увиразнену потребу реалізації геополітичної стратегії заради розвитку та функціонування світу у сучасних глобалізаційних умовах. Це вказує на те, що глобальний інтерес має трансцендентний і транснаціональний характер, адже він відображає зміст національного інтересу кожної окремої держави і стосується світового устрою в цілому. Тобто це свідчить про те, що глобальний інтерес незалежно від того, яка саме ідея закладена у його змісті, має бути реалізованим та дотриманим як у межах кожної національної держави, так і на глобальному рівні.
Таким чином, глобальна несправедливість є результатом нерівномірного розподілу матеріальних і духовних ресурсів у межах світового простору та нерівномірних умов для належної реалізації прав і захисту людського потенціалу. Однією із причин цього є неефективна глобальна соціальна політика, яка не забезпечує створення спеціальних інституцій для сприяння та реалізації людського потенціалу в умовах світового розвитку.
Проте у цьому плані не слід заперечувати вже існуючий досвід функціонування таких транснаціональних інституцій, які фактично і беруть на себе значну частину функцій з реалізації соціальних, економічних та загальнолюдських умов розвитку, гарантуючи, таким чином, рівні умови для життєдіяльності окремих суб’єктів світового простору.
Це ще раз підтверджує те, що в умовах глобалізації найбільш увиразненою стає ідея глобальної несправедливості, оскільки сьогодні більше як ніколи люди знають як розвивається сучасний світ, а тому й не бажають миритись із проблемами глобальної несправедливості, коли "у певній країні частина людей живе на віллах або в квартирах із кондиціонованим повітрям, тоді як інша частина - в печерах або ж і глиняних будиночках" [4].
Це свідчить про те, що в сучасному світі навіть у межах розвинених держав і тих, що перебувають на етапі розвитку, розрив між багатими та бідними все більше зростає. Це, у першу чергу, пояснюється тим, що одні держави мають більш динамічну стратегію розвитку, а інші - менш динамічну, що призводить до відповідного дисбалансу між ними. Підтвердженням цього у 2000 р. стала заява К. Аннан, що "майже половина населення планети все більше вимушена існувати менше ніж на 2 долари на день і близько 1,2 мільярди людей мають 1 долар на день" [5].
Унаслідок цього ми можемо констатувати новий зміст глобального інтересу - долання глобальної нерівності у розвитку сучасного світу. Важлива роль у цьому належить наданню до небагатим країнам, яка проявляється, на думку К. Томашевської, у формі забезпечення "прогресу демократизації". Свідченням цього, зокрема, є різні трансформаційні перетворення, які подекуди ініціюються з боку транснаціональних структур чи окремих національних держав і мають на меті зміну вектора розвитку національної політики [6].
Таким чином, людство сьогодні добре розуміє потенціал своїх людських можливостей і те, наскільки він з позицій світового розвитку є належно реалізованим у межах окремої національної держави. Саме тому стратегія людського потенціалу має бути зорієнтована на забезпечення суспільного розвитку, аби таким чином здолати глобальну нерівність у розвитку держав.