Коммуникативность - это умение верно передавать информацию, свои мысли формулировать высказывания таким образом, что весь вкладываемый смысл полностью понимается собеседником. Разумеется, коммуникативность подразумевает умение находить эффективный подход к любому человеку.
Коммуникабельность же - это навык налаживания взаимосвязей, лёгкость в общении, умение расположить к себе собеседника, понравиться ему. У коммуникабельного человека никогда не стоит проблема связаться с кем-либо, он не стесняется и не теряется в разговоре, легко подбирая тему, интересную собеседнику.
То есть, если обобщать, коммуникабельность позволяет найти собеседника, завязать с ним разговор и понравиться ему. Коммуникативность же - доходчиво передать все свои мысли, никого не запутав, и необходимую информацию. И, как водится, не всегда из одного обязательно следует другое: могут существовать как люди с обоими этими навыками, так и с развитым только одним.
Коммуникативный, но не коммуникабельный, человек всегда будет предельно чёток и ясен в своей речи, у собеседника никогда не будет возникать вопросов по части рассказанного материала - но может стать скучно. Чисто информативная речь суха и скупа. В обратной же ситуации человек может запросто понравиться собеседнику - но тратить уйму времени на попытки донести свою мысль или идею.
Відповідь:З усіх звершених Христом чудес більшість — масові зцілення. В Євангелії Господа зображено чудесним цілителем, оточеним хворими тілом і душею: біснуватими, прокаженими, сліпими, глухими і німими. Євангеліст Матфей повідомляє: «І ходив Іісус по всій Галілеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всякий недуг і всяку неміч у людях. І розійшлись чутки про Нього по всій Сірії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги й припадки і біснуватих, і сновид, і паралітиків, і Він зціляв їх» (Мф. 4: 23–24). Людське горе і страждання постає перед у всій своїй безпорадності. Господь, будучи за Своєю людською безгріховністю вільним від цих хвороб і страждань, зі співчуттям приймає чужий біль: «Коли ж настав вечір, привели до Нього багато біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих, щоб справдилося сказане пророком Ісайєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби» (Мф. 8: 16–17).
Святе Письмо вказує, що співпереживає людському горю і допомагає скорботному людству. Так, про воскрешення сина Наїнської вдови сказано: «Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач» (Лк. 7: 13) і воскресив юнака. Розповідь про насичення п’яти тисяч народу п’ятьма хлібами передує у євангеліста Матфея таким зауваженням: «і, вийшовши, Іісус побачив багато людей, змилосердився над ними, і зцілив недужих їхніх» (Мф. 14: 14). Євангеліст Марк говорить про це більш виразно: «Іісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були, як вівці, що не мають пастиря; і почав учити їх багато» (Мк. 6: 34). Те саме і при насиченні чотирьох тисяч людей сімома хлібами: «Іісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: жаль мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі» (Мф. 15: 32).
До чудес, звершених Господом заради милосердя до людського страждання, можна віднести і перше чудо в Кані Галілейській на шлюбному бенкеті.
Святитель Ігнатій (Брянчанінов) говорить: «Чудеса Христові були очевидні; вони були зрозумілі для найпростіших людей; нічого в них не було загадкового, кожен міг достоту розглянути їх; для сумніву і здивування, чи справді це чудо, або ж тільки уявлення чуда, не було місця. Чудеса Боголюдини мали безліч свідків, з яких більша частина були... ворожі Йому... Найлютіші вороги Господа не відкидали їх, намагалися тільки принизити їх блюзнірським перетлумаченням і всіма що були їм навіяні лукавством та злобою. У чудесах Господа не було жодної суєтності, жодного ефекту; жодного чуда не зроблено напоказ людям; усі чудеса прикривалися покровом Божественного смирення. Вони становлять собою ланцюг благодіянь стражденному людству».
Коммуникативность - это умение верно передавать информацию, свои мысли формулировать высказывания таким образом, что весь вкладываемый смысл полностью понимается собеседником. Разумеется, коммуникативность подразумевает умение находить эффективный подход к любому человеку.
Коммуникабельность же - это навык налаживания взаимосвязей, лёгкость в общении, умение расположить к себе собеседника, понравиться ему. У коммуникабельного человека никогда не стоит проблема связаться с кем-либо, он не стесняется и не теряется в разговоре, легко подбирая тему, интересную собеседнику.
То есть, если обобщать, коммуникабельность позволяет найти собеседника, завязать с ним разговор и понравиться ему. Коммуникативность же - доходчиво передать все свои мысли, никого не запутав, и необходимую информацию. И, как водится, не всегда из одного обязательно следует другое: могут существовать как люди с обоими этими навыками, так и с развитым только одним.
Коммуникативный, но не коммуникабельный, человек всегда будет предельно чёток и ясен в своей речи, у собеседника никогда не будет возникать вопросов по части рассказанного материала - но может стать скучно. Чисто информативная речь суха и скупа. В обратной же ситуации человек может запросто понравиться собеседнику - но тратить уйму времени на попытки донести свою мысль или идею.
Відповідь:З усіх звершених Христом чудес більшість — масові зцілення. В Євангелії Господа зображено чудесним цілителем, оточеним хворими тілом і душею: біснуватими, прокаженими, сліпими, глухими і німими. Євангеліст Матфей повідомляє: «І ходив Іісус по всій Галілеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всякий недуг і всяку неміч у людях. І розійшлись чутки про Нього по всій Сірії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги й припадки і біснуватих, і сновид, і паралітиків, і Він зціляв їх» (Мф. 4: 23–24). Людське горе і страждання постає перед у всій своїй безпорадності. Господь, будучи за Своєю людською безгріховністю вільним від цих хвороб і страждань, зі співчуттям приймає чужий біль: «Коли ж настав вечір, привели до Нього багато біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих, щоб справдилося сказане пророком Ісайєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби» (Мф. 8: 16–17).
Святе Письмо вказує, що співпереживає людському горю і допомагає скорботному людству. Так, про воскрешення сина Наїнської вдови сказано: «Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач» (Лк. 7: 13) і воскресив юнака. Розповідь про насичення п’яти тисяч народу п’ятьма хлібами передує у євангеліста Матфея таким зауваженням: «і, вийшовши, Іісус побачив багато людей, змилосердився над ними, і зцілив недужих їхніх» (Мф. 14: 14). Євангеліст Марк говорить про це більш виразно: «Іісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були, як вівці, що не мають пастиря; і почав учити їх багато» (Мк. 6: 34). Те саме і при насиченні чотирьох тисяч людей сімома хлібами: «Іісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: жаль мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі» (Мф. 15: 32).
До чудес, звершених Господом заради милосердя до людського страждання, можна віднести і перше чудо в Кані Галілейській на шлюбному бенкеті.
Святитель Ігнатій (Брянчанінов) говорить: «Чудеса Христові були очевидні; вони були зрозумілі для найпростіших людей; нічого в них не було загадкового, кожен міг достоту розглянути їх; для сумніву і здивування, чи справді це чудо, або ж тільки уявлення чуда, не було місця. Чудеса Боголюдини мали безліч свідків, з яких більша частина були... ворожі Йому... Найлютіші вороги Господа не відкидали їх, намагалися тільки принизити їх блюзнірським перетлумаченням і всіма що були їм навіяні лукавством та злобою. У чудесах Господа не було жодної суєтності, жодного ефекту; жодного чуда не зроблено напоказ людям; усі чудеса прикривалися покровом Божественного смирення. Вони становлять собою ланцюг благодіянь стражденному людству».
Пояснення: