Уявіть собі: Ви знаходитесь у Мюнхені і гуляєте центром міста, опишіть шлях. Кожен учень складає свій діалог та описує шлях — vom Max-Joseph-Platz zur Michaelskirche
Нещодавно на уроках зарубіжної літератури ми познайомилися з віршами Р. Бернса та П. Шеллі. Я хочу поділитися враженнями від цих поезій.
Вірші шотландського поета Р. Бернса схожі на народні пісні. У них зображуються прості люди. Вони кохають і страждають, радіють і тужать, простою мовою розповідають про своє життя.
У вірші "Моє серце в верховині" поет зображує любов до рідного краю:
Будь здорова, верховина, любий рідний край.
Честі й слави Батьківщино, вольності розмай!
Сила його почуття така, що де б не був поет, думкою він завжди лине на батьківщину. Всі його мрії про рідні гори. Любій верховині належать його серце і душа.
Хоч іду я на чужину, повернуся знов,
Моє серце в верховині і моя любов.
Р. Бернс любить не тільки чудові краєвиди своєї вітчизни, а й своїх співвітчизників. Вірш "Плач удови-верховинки" зворушливо розповідає про долю простої селянки. Вона була щаслива в рідній верховині з любим чоловіком.
На верховині я жила.
Гай-гай, зелений гай!
Яка щаслива я була,
Там був для мене рай.
Та щастя селянки скінчилося, коли її Дональд поліг у бою "проти ворожих зграй". І ось тепер вдова-верховинка ледве животіє.
Немає грошей і на хліб,
Хоч у труну лягай.
Р. Бернс усе своє життя сам змушений був тяжко працювати. Тому він щиро співчував усім знедоленим.
Прочитавши вірші англійського поета П. Шеллі "Я брат ваш — земле, океане, вітре!..", "Глянь! За містом сонце встало", "Я взяв його, до себе в дім приніс...", я зрозуміла, що цей поет любить природу, відчуває себе її часткою.
Нещодавно на уроках зарубіжної літератури ми познайомилися з віршами Р. Бернса та П. Шеллі. Я хочу поділитися враженнями від цих поезій.
Вірші шотландського поета Р. Бернса схожі на народні пісні. У них зображуються прості люди. Вони кохають і страждають, радіють і тужать, простою мовою розповідають про своє життя.
У вірші "Моє серце в верховині" поет зображує любов до рідного краю:
Будь здорова, верховина, любий рідний край.
Честі й слави Батьківщино, вольності розмай!
Сила його почуття така, що де б не був поет, думкою він завжди лине на батьківщину. Всі його мрії про рідні гори. Любій верховині належать його серце і душа.
Хоч іду я на чужину, повернуся знов,
Моє серце в верховині і моя любов.
Р. Бернс любить не тільки чудові краєвиди своєї вітчизни, а й своїх співвітчизників. Вірш "Плач удови-верховинки" зворушливо розповідає про долю простої селянки. Вона була щаслива в рідній верховині з любим чоловіком.
На верховині я жила.
Гай-гай, зелений гай!
Яка щаслива я була,
Там був для мене рай.
Та щастя селянки скінчилося, коли її Дональд поліг у бою "проти ворожих зграй". І ось тепер вдова-верховинка ледве животіє.
Немає грошей і на хліб,
Хоч у труну лягай.
Р. Бернс усе своє життя сам змушений був тяжко працювати. Тому він щиро співчував усім знедоленим.
Прочитавши вірші англійського поета П. Шеллі "Я брат ваш — земле, океане, вітре!..", "Глянь! За містом сонце встало", "Я взяв його, до себе в дім приніс...", я зрозуміла, що цей поет любить природу, відчуває себе її часткою.
Сочинения по вопросам медицины в творческом наследии аль-Фараби указывают на основательное знание ученым теоретических истоков этой науки и на его глубокое знакомство с ее историей. Его медико-философские идеи только в последние годы стали предметом исследования советских ученых в связи с изучением и переводом на русский язык его трактатов «Об органах человеческого [тела]» и «О возражении Галену по поводу его разногласий с Аристотелем относительно органов человеческого тела». Кроме этих работ проблемам медицины
33 Подробно см.: Социальные, этические и эстетические взгляды аль-Фараби/Бурабаев М. С. и др. Алма-Ата, 1984. С. 75—114.
3-88
34
Аль-Фараби в истории науки
поовящено еще одно сочинение аль-Фараби — «Об органах [тела] животного, их функциях и потенциях».
Медицинские трактаты интересны не только тем, что они еще раз доказывают наличие тесной овязи естественно-научных и философских идей аль-Фараби с достижениями классической древнегреческой науки, но и тем, что свидетельствуют о его борьбе за чистоту и научную достоверность знаний, об энциклопедическом характере его интересов и аналитическом подходе к решению сложных проблем науки. «Цель наша заключается в том, — писал аль-Фараби в трактате «Об органах человеческого [тела]»,— чтобы вскрыть то общее, что содержится в исследованиях Галена и Аристотеля относительно органов человеческого тела, показать, какова возможность познания их путем наблюдения и непосредственного восприятия, [а также] какова возможность познания путем логического осмысления процессов, происходящих в организме человека; [выявить] виды здоровья и болезней, присущих человеческому организму в целом и его отдельным органам.
Взгляды Галена и Аристотеля совпадают как взгляды врача и естествоиспытателя, [хотя] 1H преследуют различные
Аль-Фараби в истории науки 35
цели. [Метод] и цель Галена чисто медицинские. [Метод] Аристотеля — это метод естествоиспытателя, а цель его — совершенство рассуждения, но оба они рассматривают это как область искусства». В связи с этим аль-Фараби дает определение предмета медицины и естествознания, выделяет их различные функции и цели. «Медицина изучает функции здоровья в человеческом теле и в каждом из его органов, ибо медицина — это искусство, опирающееся на истинные принципы, которые сохранению здоровья человеческого организма и каждого его органа». Что касается естествознания — это теоретическое искусство, с которого достигается достоверное знание природных тел и присущих им акциденций.
По его утверждению, естествознание служит для разъяснения сущности каждой естественной вещи, изучения материи, формы, действующей причины, которые составляют ее бытие, и цели, ради которой данная вещь существует, а равно разъясняет и каждый индивидуальный признак. Он особо выделяет задачи, цели и функции медицины как практического искусства: «Медицинские действия направлены... на то, чтобы посредством этих действий возвращать здоровье тому,
36
Аль-Фараби в истории науки
кто поражен каким-либо недугом». Задачей медицины, согласно аль-Фараби, является изучение не только причин болезней человека, но и средств сохранения его здоровья, его отдельных органов и устранения недугов.
На протяжении 1500 лет Клавдий Га-лен (ок. 130 — ок. 200 г.) был непререкаемым авторитетом на Западе. Его мнение было законом, не подлежащим обсуждению и критике. Даже явные ошибки, допущенные им, не подвергались исправлению.
Телеологическая трактовка жизненных явлений пронизывает многие труды Галена и, в частности, его основное анатомо-физиологическое сочинение «О назначении частей человеческого тела» (M., 1971). Аль-Фараби впервые в истории науки указал на многие его ошибки. «Мы, — отмечал он, — восприняли правильные высказывания Галена, воздав ему хвалу за них, а то, что противоречит истине, не приняли и отбросили их».
Опираясь на различные произведения Аристотеля по естествознанию, а также на сочинения Галена, аль-Фараби как идейный последователь Стагирита полемизирует с Галеном и другими александрийскими анатомами, которые,
Аль-Фараби в истории науки 37
по мнению Второго учителя, часто выступали против научных доводов Аристотеля в отношении физиологии и анатомии животного организма.
Особое внимание в медицинских трактатах аль-Фараби уделяет характеристике причин возникновения болезней, которые рассматриваются на основе их причинно-следственной связи с внешними воздействиями. Ученый указывает на роль окружающей среды, лекарств и пищи © устранении болезней и сохранении здоровья, опыта, и знаний врача, использование им различных лекарств, 'инструментов для лечения людей.