Очень-очень давно читала замечательные сказки Ганса Христиана Андерсена, но думаю, что отлично помню сюжет каждой сказки, хотя и без подробностей. В этой мудрой сказке мне запомнилось главное, может в этом и заключается её великий смысл: как легко можно превратить доброе сердце человека в ледяное, настолько равнодушное, что он и сам даже не замечает этого. Но как тяжело потом другому любящему и бесстрашному человеку пройти и найти путь к этому ледяному сердцу, чтобы несмотря ни на что растопить своей горячей любовью этот лёд в сердце дорогого человека, чтобы оно могло снова биться и любить.
Джим Хокінс – юнак, головний герой роману “Острів скарбів”, від імені якого (за винятком декількох глав від імені доктора Лівсі) і ведеться розповідь. Саме його вчинки розкручують сюжет роману Стівенсона. Джим Хокінс активно бере участь у всіх подіях: це він подружився з піратом Біллі Бонсом, це він викрав карту Острова Скарбів зі скрині цього пірата, яку передав доктору Лівсі і сквайр; він виявив на кораблі змову, знайшов Бена Ганна, убив Ізраеля Хендса, відвів корабель піратів на Північну стоянку і став яблуком розбрату в протистоянні між Джоном Сільвером і залишками його зграї.
Джон Сільвер, він же Довгий Джон, він же Окорок – кок на «Еспаньйолі», потім предводитель збунтованих піратів. Вік – 50 років (за словами самого Сільвера). Говорили, що «в молодості він був школярем і, якщо захоче, може розмовляти, як по книзі». На «Моржі» у Флінта виконував обов’язки квартирмейстера. Ліва нога його була віднята по саме стегно, тому Сільвер ходив на дерев’яному протезі і з милицею. На відміну від жалюгідної долі більшості піратів на березі (яка не оминула навіть самого П’ю), особливо інвалідів, накопичив гроші і відкрив власний трактир «Підзорна труба» в порту Брістоля. Одружений на “кольоровій” жінці. На плечі носить папугу по імені Капітан Флінт. По закінченні роману не тільки залишився живий, вчасно переметнувшись на сторону переможців, але і сховався від них в одному з портів не без до Бена Ганна, прихопивши з собою гроші, скільки зміг понести.
Очень-очень давно читала замечательные сказки Ганса Христиана Андерсена, но думаю, что отлично помню сюжет каждой сказки, хотя и без подробностей. В этой мудрой сказке мне запомнилось главное, может в этом и заключается её великий смысл: как легко можно превратить доброе сердце человека в ледяное, настолько равнодушное, что он и сам даже не замечает этого. Но как тяжело потом другому любящему и бесстрашному человеку пройти и найти путь к этому ледяному сердцу, чтобы несмотря ни на что растопить своей горячей любовью этот лёд в сердце дорогого человека, чтобы оно могло снова биться и любить.
Объяснение:
Джим Хокінс – юнак, головний герой роману “Острів скарбів”, від імені якого (за винятком декількох глав від імені доктора Лівсі) і ведеться розповідь. Саме його вчинки розкручують сюжет роману Стівенсона. Джим Хокінс активно бере участь у всіх подіях: це він подружився з піратом Біллі Бонсом, це він викрав карту Острова Скарбів зі скрині цього пірата, яку передав доктору Лівсі і сквайр; він виявив на кораблі змову, знайшов Бена Ганна, убив Ізраеля Хендса, відвів корабель піратів на Північну стоянку і став яблуком розбрату в протистоянні між Джоном Сільвером і залишками його зграї.
Джон Сільвер, він же Довгий Джон, він же Окорок – кок на «Еспаньйолі», потім предводитель збунтованих піратів. Вік – 50 років (за словами самого Сільвера). Говорили, що «в молодості він був школярем і, якщо захоче, може розмовляти, як по книзі». На «Моржі» у Флінта виконував обов’язки квартирмейстера. Ліва нога його була віднята по саме стегно, тому Сільвер ходив на дерев’яному протезі і з милицею. На відміну від жалюгідної долі більшості піратів на березі (яка не оминула навіть самого П’ю), особливо інвалідів, накопичив гроші і відкрив власний трактир «Підзорна труба» в порту Брістоля. Одружений на “кольоровій” жінці. На плечі носить папугу по імені Капітан Флінт. По закінченні роману не тільки залишився живий, вчасно переметнувшись на сторону переможців, але і сховався від них в одному з портів не без до Бена Ганна, прихопивши з собою гроші, скільки зміг понести.