В Египте открылась выставка 59 саркофагов, созданных во времена XXVI династии Египта (около 2500 лет назад). Находка в селе Саккара неподалеку от египетской столицы Каира является одной из крупнейших за последние годы в стране.
Об этом сообщает пресс-служба министерства по делам туризма и античности Египта.
Деревянные саркофаги, представленные на выставке в городе Гиза, сохранились настолько хорошо, что на них видны цвета, в которые их разрисовывали. По словам египетских археологов, на месте раскопок в Саккаре им удалось найти еще несколько саркофагов, поэтому работы там будут продолжаться.
Кроме саркофагов, на выставке также представлены 28 статуэток египетского бога Сокара, одного из старейших богов умерших в Египте, который играл значительную роль в жизни тогдашних египтян. Все эти находки лежали в трех шахтах глубиной 10-15 метров в гробнице.
После того как археологические работы в Саккаре завершатся, все находки перенесут в Большой Египетский музей в Каире. Его должны открыть в 2021 году. Раскопки в Саккаре начались в августе этого года. В сентябре там нашли 27 саркофагов — это самое большое с 2019 года открытие гробницы с таким большим количеством саркофагов. Речь идет о некрополе Эль-Ассасиф, где обнаружили 30 саркофагов с мумиями — тогда власти Египта называли его самым большим археологическим открытием в стране за последние 50 лет.
ПОРІВНЯННЯ ПЕЧОРІНА, ОНЄГІНА І БАЙРОНІЧНОГО ГЕРОЯ Порівняння Печоріна, Онєгіна і байронічного героя Євгеній Онєгін Пушкіна живе типовим для «золотої молоді» того часу життям: бали, ресторани, прогулянки Невським проспектом, відвідування театрів. Він виділяється із загальної маси аристократичної молоді. Автор підкреслює його «мріям відданість, дивність і різкий, холодний розум», честь, благородство душі. Онєгін не розчарувався у життя та інтересах світського товариства, йому імпонує політична та соціальна ситуація в Росії. Лермонтовський Печорін спочатку прагне світських задоволень, потім розчаровується в них, робить спробу зайнятися наукою, читати книги та байдужіє до всього. Герцен назвав Печоріна «молодшим братом Онєгіна». Печорін — це «Онєгін нашого часу, герой нашого часу»,— так сказав про нього Бєлінський. «Онєгін нудьгує, Печорін глибоко страждає.» Стан Печоріна є трагічнішим, він за натурою більш талановитий і чуттєвий. Це — сильна і вольова особистість, яка прагне діяльності. Та попри обдарованість і багатство духовних сил він, за його власним визнанням,— «моральний каліка». Його характер та поведінка сповнені протиріч. Протиріччя Печоріна, за визначенням Лермонтова,— «хвороба» покоління того часу. Печорін говорить: «Ціле моє життя було тільки ланцюгом сумних і невдалих протиріч серцю або розуму». З одного боку, Печорін — скептик, розчарована людина, з іншого,— у ньому є велике прагнення життя та діяльності. У ньому здоровий глузд бореться з почуттями, розумом і серцем. Свою увагу до жінок Печорін пояснює потребою честолюбства, але ми бачимо, що він здатний на глибоке кохання. За Онєгіним ми помічали те саме. Мета та сенс життя для Онєгіна мали свій філософський інтерес, але не стали основним питанням, як для Печоріна. Хто винен у тому, що Печорін перетворився в «розумну непотрібність», у «зайву людину»? Сам герой на запитання відповідає так: «У мені душа зіпсована світом», тобто світським товариством, у якому він жив і від якого утекти не зміг. «Моя безбарвна молодість протекла в боротьбі із собою та світом: кращі мої почуття, боячись насмішок, я ховав у глибині серця: вони там і померли.»У 20-ті роки ХІХ ст., роки Онєгіна, із дворянського вийшли декабристи. А Печорін — людина 30-х років, типовий герой свого часу.
В Египте открылась выставка 59 саркофагов, созданных во времена XXVI династии Египта (около 2500 лет назад). Находка в селе Саккара неподалеку от египетской столицы Каира является одной из крупнейших за последние годы в стране.
Об этом сообщает пресс-служба министерства по делам туризма и античности Египта.
Деревянные саркофаги, представленные на выставке в городе Гиза, сохранились настолько хорошо, что на них видны цвета, в которые их разрисовывали. По словам египетских археологов, на месте раскопок в Саккаре им удалось найти еще несколько саркофагов, поэтому работы там будут продолжаться.
Кроме саркофагов, на выставке также представлены 28 статуэток египетского бога Сокара, одного из старейших богов умерших в Египте, который играл значительную роль в жизни тогдашних египтян. Все эти находки лежали в трех шахтах глубиной 10-15 метров в гробнице.
После того как археологические работы в Саккаре завершатся, все находки перенесут в Большой Египетский музей в Каире. Его должны открыть в 2021 году. Раскопки в Саккаре начались в августе этого года. В сентябре там нашли 27 саркофагов — это самое большое с 2019 года открытие гробницы с таким большим количеством саркофагов. Речь идет о некрополе Эль-Ассасиф, где обнаружили 30 саркофагов с мумиями — тогда власти Египта называли его самым большим археологическим открытием в стране за последние 50 лет.
ПОРІВНЯННЯ ПЕЧОРІНА, ОНЄГІНА І БАЙРОНІЧНОГО ГЕРОЯ Порівняння Печоріна, Онєгіна і байронічного героя Євгеній Онєгін Пушкіна живе типовим для «золотої молоді» того часу життям: бали, ресторани, прогулянки Невським проспектом, відвідування театрів. Він виділяється із загальної маси аристократичної молоді. Автор підкреслює його «мріям відданість, дивність і різкий, холодний розум», честь, благородство душі. Онєгін не розчарувався у життя та інтересах світського товариства, йому імпонує політична та соціальна ситуація в Росії. Лермонтовський Печорін спочатку прагне світських задоволень, потім розчаровується в них, робить спробу зайнятися наукою, читати книги та байдужіє до всього. Герцен назвав Печоріна «молодшим братом Онєгіна». Печорін — це «Онєгін нашого часу, герой нашого часу»,— так сказав про нього Бєлінський. «Онєгін нудьгує, Печорін глибоко страждає.» Стан Печоріна є трагічнішим, він за натурою більш талановитий і чуттєвий. Це — сильна і вольова особистість, яка прагне діяльності. Та попри обдарованість і багатство духовних сил він, за його власним визнанням,— «моральний каліка». Його характер та поведінка сповнені протиріч. Протиріччя Печоріна, за визначенням Лермонтова,— «хвороба» покоління того часу. Печорін говорить: «Ціле моє життя було тільки ланцюгом сумних і невдалих протиріч серцю або розуму». З одного боку, Печорін — скептик, розчарована людина, з іншого,— у ньому є велике прагнення життя та діяльності. У ньому здоровий глузд бореться з почуттями, розумом і серцем. Свою увагу до жінок Печорін пояснює потребою честолюбства, але ми бачимо, що він здатний на глибоке кохання. За Онєгіним ми помічали те саме. Мета та сенс життя для Онєгіна мали свій філософський інтерес, але не стали основним питанням, як для Печоріна. Хто винен у тому, що Печорін перетворився в «розумну непотрібність», у «зайву людину»? Сам герой на запитання відповідає так: «У мені душа зіпсована світом», тобто світським товариством, у якому він жив і від якого утекти не зміг. «Моя безбарвна молодість протекла в боротьбі із собою та світом: кращі мої почуття, боячись насмішок, я ховав у глибині серця: вони там і померли.»У 20-ті роки ХІХ ст., роки Онєгіна, із дворянського вийшли декабристи. А Печорін — людина 30-х років, типовий герой свого часу.