Мавролако — одно из исторических названий город Геленджик Краснодарского края. Город расположен у побережья Чёрного моря вокруг Геленджикской бухты, у подножия западной части горного хребта Маркотх. Вход в бухту, ширина которой приблизительно равняется морской миле, расположен между двумя мысами: северный называется Тонким мысом, южный — Толстым, поскольку у южного мыса высокий и обрывистый берег. Северная часть Черноморского побережья от Анапы до Туапсе имеет много общего с южным берегом Крыма. Климат здесь, как в Южном Крыму сравнительно сухой и представляет собою соединение морского с горным. В Геленджике много солнца, при этом наибольшее число солнечных дней приходится на период с марта по октябрь. Нередко осенняя тёплая погода держится до середины января. Небольшие морозы и сильные дожди наблюдаются со второй половины января до половины марта. Мягкий и ровный климат Геленджика в ноябре и декабре может нарушаться сильными норд-остами, приносящими резкую перемену погоды. В остальное время года такие ветры здесь не часты, так как горы, подходя близко к берегу, хорошо защищают Геленджик с северо-востока. По этой же причине норд-осты в Геленджике намного слабее, чем в Новороссийске. Лето в Геленджике значительно суше, чем в Туапсе и далее на юго-восток к Сочи и к Сухуму. Влажность здесь низкая, и утомительной жары не бывает благодаря береговым ветрам. На 1 января 2017 года по численности населения город находился на 220 месте из 1112[32] городов Российской Федерации.
Прирост численности постоянного населения за последнее десятилетие происходит лишь вследствие миграции населения: естественный прирост населения отрицателен.
Сезонный характер предложения труда является главной проблемой трудового обеспечения постоянного населения.
Численность населения городского округа город-курорт Геленджик на 1 января 2018 года составила 117 546 чел.[1]
Основные национальности: русские (76%), греки, армяне, украинцы.
Тема: кохання – це почуття, сила якого здатна перемогти смерть і зберегти життя. Ідея твору – показати душевні якості жінки, яка вміє чекати.
Композиційно твір складається з трьох частин, кожну з яких автор виокремлює фразою близькою за змістом до рефрену «Чуєш…Ти чекай мене».
У першій частині розповідається, як сумно й тяжко чекати коханого з фронту. Змінюються пори року. Листи перестають надходити, жінки - чекати своїх солдат.
Друга частина – кульмінація, що розвиває ідею: повернення коханого ніхто не очікує. Випробування розлукою витримують не всі. Батьки, мати, друзі, син – усі зневірилися й поминають душу загиблого. Такий іспит може витримати тільки жінка, яку кохають і яка кохає у відповідь. Чітко простежується протиставлення віри й любові героїні безвір’ю й забуттю оточуючих.
Третя частина – це нагорода за очікування. Герой залишився живим і повертається додому тільки тому, що його так гаряче любили й так віддано чекали. Любов жінки, її віра можуть творити дива.
Жанр поезії: вірш інтимної лірики, монолог-послання ліричного героя до своєї коханої з елементами сповіді. Одночасно лунають і громадянські мотиви: виконання громадянського обов’язку, віра в перемогу.
Мова вірша витримана. Глибина почуттів зумовлює наявність недостатньо забарвлених засобів художньої виразності, єдиний всеохоплюючий душевний стан – одноманітність ритму. Поет використовує епітети («жовті дощі», «літо вогняне»), метафору («Як чеканням ти своїм Вберегла мене»), анафору (повторення початку строфи «Ти чекай…»).
Мавролако — одно из исторических названий город Геленджик Краснодарского края. Город расположен у побережья Чёрного моря вокруг Геленджикской бухты, у подножия западной части горного хребта Маркотх. Вход в бухту, ширина которой приблизительно равняется морской миле, расположен между двумя мысами: северный называется Тонким мысом, южный — Толстым, поскольку у южного мыса высокий и обрывистый берег. Северная часть Черноморского побережья от Анапы до Туапсе имеет много общего с южным берегом Крыма. Климат здесь, как в Южном Крыму сравнительно сухой и представляет собою соединение морского с горным. В Геленджике много солнца, при этом наибольшее число солнечных дней приходится на период с марта по октябрь. Нередко осенняя тёплая погода держится до середины января. Небольшие морозы и сильные дожди наблюдаются со второй половины января до половины марта. Мягкий и ровный климат Геленджика в ноябре и декабре может нарушаться сильными норд-остами, приносящими резкую перемену погоды. В остальное время года такие ветры здесь не часты, так как горы, подходя близко к берегу, хорошо защищают Геленджик с северо-востока. По этой же причине норд-осты в Геленджике намного слабее, чем в Новороссийске. Лето в Геленджике значительно суше, чем в Туапсе и далее на юго-восток к Сочи и к Сухуму. Влажность здесь низкая, и утомительной жары не бывает благодаря береговым ветрам. На 1 января 2017 года по численности населения город находился на 220 месте из 1112[32] городов Российской Федерации.
Прирост численности постоянного населения за последнее десятилетие происходит лишь вследствие миграции населения: естественный прирост населения отрицателен.
Сезонный характер предложения труда является главной проблемой трудового обеспечения постоянного населения.
Численность населения городского округа город-курорт Геленджик на 1 января 2018 года составила 117 546 чел.[1]
Основные национальности: русские (76%), греки, армяне, украинцы.
Объяснение:
отметь как лучший я старалась)
Объяснение:
Тема: кохання – це почуття, сила якого здатна перемогти смерть і зберегти життя. Ідея твору – показати душевні якості жінки, яка вміє чекати.
Композиційно твір складається з трьох частин, кожну з яких автор виокремлює фразою близькою за змістом до рефрену «Чуєш…Ти чекай мене».
У першій частині розповідається, як сумно й тяжко чекати коханого з фронту. Змінюються пори року. Листи перестають надходити, жінки - чекати своїх солдат.
Друга частина – кульмінація, що розвиває ідею: повернення коханого ніхто не очікує. Випробування розлукою витримують не всі. Батьки, мати, друзі, син – усі зневірилися й поминають душу загиблого. Такий іспит може витримати тільки жінка, яку кохають і яка кохає у відповідь. Чітко простежується протиставлення віри й любові героїні безвір’ю й забуттю оточуючих.
Третя частина – це нагорода за очікування. Герой залишився живим і повертається додому тільки тому, що його так гаряче любили й так віддано чекали. Любов жінки, її віра можуть творити дива.
Жанр поезії: вірш інтимної лірики, монолог-послання ліричного героя до своєї коханої з елементами сповіді. Одночасно лунають і громадянські мотиви: виконання громадянського обов’язку, віра в перемогу.
Мова вірша витримана. Глибина почуттів зумовлює наявність недостатньо забарвлених засобів художньої виразності, єдиний всеохоплюючий душевний стан – одноманітність ритму. Поет використовує епітети («жовті дощі», «літо вогняне»), метафору («Як чеканням ти своїм Вберегла мене»), анафору (повторення початку строфи «Ти чекай…»).