Визначити, яку напругу необхідно підвести к обмотці реле (L = 2,5 Гн, R =40 Ом), щоб струм у ній досяг значення 500 мА за час t = 30мс, від моменту вмикання кола.
Оле́кса До́вбуш (* 1700, Печеніжин, Коломийський район — † 24 серпня 1745, с. Космач, Косівський район) — найвідоміший із опришківських ватажків у Карпатах. Мав брата Івана. В родині бідного селянина.
Біографія
Архівні документи свідчать, що батько Олекси, Василь Довбуш, «сидів у 1739 р. з жінкою й дорослими дітьми в Печеніжині комірником у тамошнього ґазди Гаврила Твердюка і не мав зовсім нічого, лише трохи овець. Ті вівці пас на полонинах Олекса Жолоб зі своїми вівцями і чередою громади Марківки».
Згодом (1739) пастух Олекса Жолоб на запитання суддів у Станіславові відповідав, що «старий Добош мешкає в мого господаря Твердюка в комірному». В судових актах записано, що 26 липня 1739 перед Станіславівською судовою лавою «був ставлений і питаний господар іменем Гаврило Твердюк, у котрого в комірному мешкає Василь Добош».
Отже, Василь Довбуш належав до найбіднішої верстви сільського населення — комірників, які не мали навіть своєї хати. Олекса й Іван Довбуші пасли на полонинах батькові вівці разом з вівцями селян Марківки, а вівці були «цілим маєтком їх батька, нічого іншого він не мав».
Не витримавши сваволі пана, Олекса зі своїм братом Іваном вступає до загону опришків. Олекса Довбуш був сміливим, завзятим юнаком з організаторськими здібностями. Завдяки цим якостям він стає лідером опришківського руху.
Перші відомості про героїчну боротьбу Олекси Довбуша проти гнобителів містяться у документах датованих 1738 роком. Загін Довбуша налічував біля 50 чоловік. Опришки діяли на території Прикарпаття, Закарпаття та Буковини. Вони здійснювали набіги на панські маєтки, садиби лихварів, торговців, заможних селян. Захоплене майно віддавали бідним селянам, серед яких вони мали велику підтримку. Карпатські селяни надавали опришкам притулок, лікували їх, виготовляли для них зброю. Опорним пунктом загону Довбуша була Чорногора у Карпатах. Успішні виступи опришків Довбуша у 1738 – 1745 роках вплинули на розвиток анти поміщицької боротьби селян на Прикарпатті.
Польська влада навіть з до війська не могла розправитися з надзвичайно мужнім ватажком. Усі спроби шляхти знищити загін Довбуша протягом семи років не мали успіху. Боротьбу проти нього вів й гетьман Й. Потоцький. Численність військ, що посилалися для знищення загону, іноді сягали 2 тисяч.
Лише підступом панам вдалося знищити героя. Загинув Олекса Довбуш 24 серпня 1745 року в селі Космачі від руки зрадника Степана Дзвінчука.
Героїчна боротьба Довбуша, яка стала прикладом нездоланної волі українського народу до визволення і соціальної справедливості, оспівана в численних творах народної поезії.
Друзья важны в жизни каждого человека. Это самые близкие люди, которые придут на в трудную минуту, которым можно доверить любой секрет. Друзья проводят с нами и радостные минуты, они делают праздник еще более ярким и веселым. Я рад, что в моей жизни тоже есть друзья.
Нельзя просто выбрать человека себе в друзья. С одними сближаешься постепенно, потому что они рядом, например, в школе или во дворе. С другими знакомишься там, где проявляются общие интересы, например, в кружках или в спортивных секциях. И каждый раз однажды понимаешь, что этот человек стал тебе особенно близок и дорог, и что с ним хочется говорить на разные темы или даже просто быть рядом.
Здорово видеть своих друзей каждый день. Но даже если этого не происходит, дружба все равно не исчезает. С некоторыми моими друзьями мы не видимся месяцами, но все равно остаемся друг другу родными. Это важно, что в мире есть такие дорогие для тебя люди, которые не забудут и не предадут тебя, даже если ты будешь в отъезде или уедешь в другой город навсегда.
У человека может быть только один, самый близкий друг. А может быть и так, что друзей у него много, и он никогда не остается один. Нельзя сказать, сколько должно быть друзей у одного человека, и это позволяет нам самим выбирать и решать.
Друзья - это лучшая поддержка в любой ситуации, даже если друзья просто рядом. Но чтобы сохранить дружбу, нужно очень стараться. Нельзя забывать о своих друзьях, о важных событиях в их жизни. Нельзя проводить с ними только счастливые дни, оставляя их, когда у них неприятности или горе.
У меня есть несколько очень хороших друзей, которых я очень люблю. Я дорожу ими, потому что у них такие же увлечения и вкусы. Мне нравится проводить с ними время, потому что мы любим одинаковую музыку и одни и те же фильмы. Они всегда могут рассказать что-то интересное и выслушать меня, если мне это необходимо, и я отвечаю им тем же. Мне хочется верить, что мы сумеем сохранить эту дружбу на всю жизнь. А еще я надеюсь, что в будущем у меня появятся новые друзья, с которыми мне будет так же интересно
Оле́кса До́вбуш (* 1700, Печеніжин, Коломийський район — † 24 серпня 1745, с. Космач, Косівський район) — найвідоміший із опришківських ватажків у Карпатах. Мав брата Івана. В родині бідного селянина.
Біографія
Архівні документи свідчать, що батько Олекси, Василь Довбуш, «сидів у 1739 р. з жінкою й дорослими дітьми в Печеніжині комірником у тамошнього ґазди Гаврила Твердюка і не мав зовсім нічого, лише трохи овець. Ті вівці пас на полонинах Олекса Жолоб зі своїми вівцями і чередою громади Марківки».
Згодом (1739) пастух Олекса Жолоб на запитання суддів у Станіславові відповідав, що «старий Добош мешкає в мого господаря Твердюка в комірному». В судових актах записано, що 26 липня 1739 перед Станіславівською судовою лавою «був ставлений і питаний господар іменем Гаврило Твердюк, у котрого в комірному мешкає Василь Добош».
Отже, Василь Довбуш належав до найбіднішої верстви сільського населення — комірників, які не мали навіть своєї хати. Олекса й Іван Довбуші пасли на полонинах батькові вівці разом з вівцями селян Марківки, а вівці були «цілим маєтком їх батька, нічого іншого він не мав».
Не витримавши сваволі пана, Олекса зі своїм братом Іваном вступає до загону опришків. Олекса Довбуш був сміливим, завзятим юнаком з організаторськими здібностями. Завдяки цим якостям він стає лідером опришківського руху.
Перші відомості про героїчну боротьбу Олекси Довбуша проти гнобителів містяться у документах датованих 1738 роком. Загін Довбуша налічував біля 50 чоловік. Опришки діяли на території Прикарпаття, Закарпаття та Буковини. Вони здійснювали набіги на панські маєтки, садиби лихварів, торговців, заможних селян. Захоплене майно віддавали бідним селянам, серед яких вони мали велику підтримку. Карпатські селяни надавали опришкам притулок, лікували їх, виготовляли для них зброю. Опорним пунктом загону Довбуша була Чорногора у Карпатах. Успішні виступи опришків Довбуша у 1738 – 1745 роках вплинули на розвиток анти поміщицької боротьби селян на Прикарпатті.
Польська влада навіть з до війська не могла розправитися з надзвичайно мужнім ватажком. Усі спроби шляхти знищити загін Довбуша протягом семи років не мали успіху. Боротьбу проти нього вів й гетьман Й. Потоцький. Численність військ, що посилалися для знищення загону, іноді сягали 2 тисяч.
Лише підступом панам вдалося знищити героя. Загинув Олекса Довбуш 24 серпня 1745 року в селі Космачі від руки зрадника Степана Дзвінчука.
Героїчна боротьба Довбуша, яка стала прикладом нездоланної волі українського народу до визволення і соціальної справедливості, оспівана в численних творах народної поезії.
Друзья важны в жизни каждого человека. Это самые близкие люди, которые придут на в трудную минуту, которым можно доверить любой секрет. Друзья проводят с нами и радостные минуты, они делают праздник еще более ярким и веселым. Я рад, что в моей жизни тоже есть друзья.
Нельзя просто выбрать человека себе в друзья. С одними сближаешься постепенно, потому что они рядом, например, в школе или во дворе. С другими знакомишься там, где проявляются общие интересы, например, в кружках или в спортивных секциях. И каждый раз однажды понимаешь, что этот человек стал тебе особенно близок и дорог, и что с ним хочется говорить на разные темы или даже просто быть рядом.
Здорово видеть своих друзей каждый день. Но даже если этого не происходит, дружба все равно не исчезает. С некоторыми моими друзьями мы не видимся месяцами, но все равно остаемся друг другу родными. Это важно, что в мире есть такие дорогие для тебя люди, которые не забудут и не предадут тебя, даже если ты будешь в отъезде или уедешь в другой город навсегда.
У человека может быть только один, самый близкий друг. А может быть и так, что друзей у него много, и он никогда не остается один. Нельзя сказать, сколько должно быть друзей у одного человека, и это позволяет нам самим выбирать и решать.
Друзья - это лучшая поддержка в любой ситуации, даже если друзья просто рядом. Но чтобы сохранить дружбу, нужно очень стараться. Нельзя забывать о своих друзьях, о важных событиях в их жизни. Нельзя проводить с ними только счастливые дни, оставляя их, когда у них неприятности или горе.
У меня есть несколько очень хороших друзей, которых я очень люблю. Я дорожу ими, потому что у них такие же увлечения и вкусы. Мне нравится проводить с ними время, потому что мы любим одинаковую музыку и одни и те же фильмы. Они всегда могут рассказать что-то интересное и выслушать меня, если мне это необходимо, и я отвечаю им тем же. Мне хочется верить, что мы сумеем сохранить эту дружбу на всю жизнь. А еще я надеюсь, что в будущем у меня появятся новые друзья, с которыми мне будет так же интересно