В преддверии празднования 75-летней годовщины Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 годов о прадедушке - простом солдате всю войну, рассказывает в своем сочинении Андрей Кузьмин, ученик школы в Клявлинском районе Самарской области.
Андрей - сын ветерана МВД России майора полиции в отставке Натальи Кузьминой - всегда интересовался историей Великой Отечественной войны. Бабушка - Надежда Федоровна - учитель русского языка и литературы рассказала подростку об участии прадеда в военных действиях.
«Мой прадед Малинников Фёдор Иванович - участник Великой Отечественной войны. Житель Клявлинского района ушёл на фронт в первые дни войны, ему было 27 лет. Воевал на Ленинградском фронте. Он не любил вспоминать о великих сражениях. Но отдельные эпизоды моя бабушка всё же запомнила, - пишет в своем сочинении подросток. - Был тяжёлый бой за взятие высоты. Немцы палили из пулемёта, не давая нашим пройти. Один смельчак, товарищ моего прадеда, подобрался к бункеру и закрыл обзор фашистам. За его спиной красноармейцы с криками «Ура!» бросились ко входу в бункер. Первым бежал командир отряда, внезапно открылась дверь укрепления и немец ударил его ножом. Боевой офицер скончался на месте. Его товарищи отомстили за смерть командира – высота была взята, а враг повержен. Прадед всю оставшуюся жизнь вспоминал командира, так как это был умный и порядочный человек. Меня сильно поразили героические поступки солдат: один не побоялся и закрыл обзор фашистам, другие, не щадя своей жизни, бросились в атаку. Это - пример истинного патриотизма, мужества и величия русского народа, победившего фашизм».
Несколько рассказов бабушки Андрея были связаны с подвигом русских женщин, которые воевали на фронте наравне с мужчинами и работали в тылу, приближая Великую Победу. Каждая из них, на своем месте людей. Для них это был каждодневный труд. Сейчас мы понимаем, что это - героические поступки: «Прадеда тяжело ранили в бою. Была суровая зима. Он истекал кровью. Девушка - медсестра с большим трудом тащила его по снегу до своих. Она ему жизнь, как и тысячи медсестер по всему фронту миллионы жизней. Дома Фёдора Ивановича ждали мать, жена и двое маленьких детей. В их дом расселили семью эвакуированных из Ленинграда. Жена фронтовика работала в поле».
В 1943 году Федор Иванович Малинников после длительного лечения вернулся в родную деревню и всю жизнь проработал бригадиром трактористов.
По воспоминаниям Надежды Федоровны, про Победу в деревне узнали не сразу, так как в то время был только один телефон в центре села. Узнав о Великом событии, председатель сельсовета послал ребятишек сообщить всем жителям. Люди поздравляли друг друга, пели песни и танцевали от радости. Были и такие, кто не дождался своих родных – получил похоронку. Радость от Победы омрачилась горечью потерь.
В 1969 году прадед Андрея скончался, так и не оправившись до конца от фронтовых ранений. Память о нем, о подвиге Великого народа навсегда сохранится в многочисленной семье Малинниковых.
«Каждый человек должен хранить память о павших за возможность прожить мирную, счастливую жизнь, в которой нет взрывов бомб и трагических смертей. И мы помним, какой ценой досталась Победа в Великой Отечественной войне 1941-1945 годов, помним свою историю и гордимся ею!», - строки сочинения не оставляют равнодушным ни одного читателя.
Геракл задушив величезного немейського лева, який був народжений чудовиськами Тифоном і Єхидною і справляв спустошення в Арголиде. Стріли Геракла відскочили від товстої шкури лева, але герой оглушив звіра палицею і задушив руками. У пам’ять цього першого свого подвигу Геракл заснував Немейские ігри, які святкувалися на стародавньому Пелопоннесі раз на два роки. (Детальніше – див. В окремій статті Перший подвиг Геракла – Немейский лев.)
Другий подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл убив лернейську гідру – чудовисько з тілом змії і 9 головами дракона, яке виповзало з болота поблизу міста Лерни, вбивало людей і знищувало цілі стада. На місці кожної відрубаної героєм голови гідри виростали дві нові, поки помічник Геракла, Іолай, що не почав припікати гідрі шиї палаючими стовбурами дерев. Він же вбив і гігантського раку, який виліз з болота на до гідрі. У отруйної жовчі лернейской гідри Геракл вимочив свої стріли, зробивши їх смертельними. (Детальніше – див. В окремій статті Другий подвиг Геракла – Лернейська гідра.)
Стімфалійські птахи нападали на людей і худобу, розриваючи їх мідними кігтями і дзьобами. Крім того, вони кидали з висоти, як стріли, вбивчі бронзові пір’я. Богиня Афіна дала Гераклові два тимпана, звуками яких він сполохав птахів. Коли ті зграєю злетіли вгору, Геракл перестріляв частина їх з лука, а решта в жаху відлетіли до берегів Понта Евксинського (Чорного моря) і більше вже не повернулися до Греції. (Детальніше – див. В окремій статті Третій подвиг Геракла – Стімфалійські птахи.)
Четвертий подвиг Геракла (короткий зміст)
Керинейська лань із золотими рогами і мідними ногами, послана в покарання людям богинею Артемідою, ніколи не знаючи втоми, носилася по Аркадії і спустошувала поля. Геракл переслідував лань бігом цілий рік, досягнувши в гонитві за нею витоків Істра (Дунаю) на крайній півночі і потім повернувшись назад в Елладу. Тут Геракл поранив лань стрілою в ногу, зловив її і приніс живий до Еврісфея в Мікени. (Детальніше – див. В окремій статті Четвертий подвиг Геракла – Керинейська лань.)
П’ятий подвиг Геракла (короткий зміст)
Володів дивовижною силою Ерімантський кабан наводив жах на всі околиці. По дорозі на бій з ним Геракл відвідав свого друга, кентавра Тола. Той пригостив героя вином, розсердившись цим решти кентаврів, так як вино належало їм усім, а не одному Фолу. Кентаври кинулись на Геракла, але він стрільбою з лука примусив напали ховатися у кентавра Хірона. Переслідуючи кентаврів, Геракл увірвався в печеру Хірона і випадково вбив стрілою цього мудрого героя багатьох грецьких міфів. Знайшовши Ерімантський кабана, Геракл загнав його в глибокий сніг, і той загруз там. Герой відніс пов’язаного вепра в Мікени, де переляканий Еврисфей при вигляді цього чудовиська сховався в великий глек.
Шостий подвиг Геракла (короткий зміст)
Цар Еліди Авгий, син бога сонця Геліоса, отримав від батька численні стада білих і червоних биків. Його величезний обори не очищати 30 років. Геракл запропонував Авгію очистити стійло за день, попросивши натомість десяту частину його стад. Вважаючи, що герой не впорається з роботою за одну добу, Авгий погодився. Геракл перегородив греблею річки Алфей і Пенею і відвів їх воду на обори Авгия – весь гній був змитий з нього за день.
Жадібний Авгий не віддав Гераклові обіцяної плати за роботу. Через кілька років, вже звільнившись від служби в Еврісфея, Геракл зібрав військо, розбив Авгия і вбив його. Після цієї перемоги Геракл заснував в Еліді, у міста Піси, знамениті Олімпійські ігри.
Сьомий подвиг Геракла (короткий зміст)
Бог Посейдон дав критському цар Миносу прекрасного бика для принесення себе в жертву. Але Мінос залишив чудесного бика в своєму стаді, а в жертву Посейдону приніс іншого. Розгніваний бог наслав на бика сказ: він став носитися по всьому Криту, знищуючи все по дорозі. Геракл зловив бика, приборкав і переплив на його спині по морю з Криту на Пелопоннес. Еврісфей наказав випустити бика. Той, знову оскаженівши, кинувся від Мікен на північ, де його вбив в Аттиці афінський герой Тесей.
Восьмий подвиг Геракла (короткий зміст)
Фракийский цар Діомед володів кіньми чудової краси і сили, яких можна було утримати в стійлі лише залізними ланцюгами. Діомед годував коней людським м’ясом, вбиваючи приходили до нього чужинців. Геракл силою відвів коней і розгромив в бою кинувся в погоню Диомеда. Коні ж за цей час розтерзали супутника Геракла, Абдера, який сторожив їх на кораблях.Гесперид – передостаннім.
Объяснение:
В преддверии празднования 75-летней годовщины Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 годов о прадедушке - простом солдате всю войну, рассказывает в своем сочинении Андрей Кузьмин, ученик школы в Клявлинском районе Самарской области.
Андрей - сын ветерана МВД России майора полиции в отставке Натальи Кузьминой - всегда интересовался историей Великой Отечественной войны. Бабушка - Надежда Федоровна - учитель русского языка и литературы рассказала подростку об участии прадеда в военных действиях.
«Мой прадед Малинников Фёдор Иванович - участник Великой Отечественной войны. Житель Клявлинского района ушёл на фронт в первые дни войны, ему было 27 лет. Воевал на Ленинградском фронте. Он не любил вспоминать о великих сражениях. Но отдельные эпизоды моя бабушка всё же запомнила, - пишет в своем сочинении подросток. - Был тяжёлый бой за взятие высоты. Немцы палили из пулемёта, не давая нашим пройти. Один смельчак, товарищ моего прадеда, подобрался к бункеру и закрыл обзор фашистам. За его спиной красноармейцы с криками «Ура!» бросились ко входу в бункер. Первым бежал командир отряда, внезапно открылась дверь укрепления и немец ударил его ножом. Боевой офицер скончался на месте. Его товарищи отомстили за смерть командира – высота была взята, а враг повержен. Прадед всю оставшуюся жизнь вспоминал командира, так как это был умный и порядочный человек. Меня сильно поразили героические поступки солдат: один не побоялся и закрыл обзор фашистам, другие, не щадя своей жизни, бросились в атаку. Это - пример истинного патриотизма, мужества и величия русского народа, победившего фашизм».
Несколько рассказов бабушки Андрея были связаны с подвигом русских женщин, которые воевали на фронте наравне с мужчинами и работали в тылу, приближая Великую Победу. Каждая из них, на своем месте людей. Для них это был каждодневный труд. Сейчас мы понимаем, что это - героические поступки: «Прадеда тяжело ранили в бою. Была суровая зима. Он истекал кровью. Девушка - медсестра с большим трудом тащила его по снегу до своих. Она ему жизнь, как и тысячи медсестер по всему фронту миллионы жизней. Дома Фёдора Ивановича ждали мать, жена и двое маленьких детей. В их дом расселили семью эвакуированных из Ленинграда. Жена фронтовика работала в поле».
В 1943 году Федор Иванович Малинников после длительного лечения вернулся в родную деревню и всю жизнь проработал бригадиром трактористов.
По воспоминаниям Надежды Федоровны, про Победу в деревне узнали не сразу, так как в то время был только один телефон в центре села. Узнав о Великом событии, председатель сельсовета послал ребятишек сообщить всем жителям. Люди поздравляли друг друга, пели песни и танцевали от радости. Были и такие, кто не дождался своих родных – получил похоронку. Радость от Победы омрачилась горечью потерь.
В 1969 году прадед Андрея скончался, так и не оправившись до конца от фронтовых ранений. Память о нем, о подвиге Великого народа навсегда сохранится в многочисленной семье Малинниковых.
«Каждый человек должен хранить память о павших за возможность прожить мирную, счастливую жизнь, в которой нет взрывов бомб и трагических смертей. И мы помним, какой ценой досталась Победа в Великой Отечественной войне 1941-1945 годов, помним свою историю и гордимся ею!», - строки сочинения не оставляют равнодушным ни одного читателя.
Відповідь:
Перший подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл задушив величезного немейського лева, який був народжений чудовиськами Тифоном і Єхидною і справляв спустошення в Арголиде. Стріли Геракла відскочили від товстої шкури лева, але герой оглушив звіра палицею і задушив руками. У пам’ять цього першого свого подвигу Геракл заснував Немейские ігри, які святкувалися на стародавньому Пелопоннесі раз на два роки. (Детальніше – див. В окремій статті Перший подвиг Геракла – Немейский лев.)
Другий подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл убив лернейську гідру – чудовисько з тілом змії і 9 головами дракона, яке виповзало з болота поблизу міста Лерни, вбивало людей і знищувало цілі стада. На місці кожної відрубаної героєм голови гідри виростали дві нові, поки помічник Геракла, Іолай, що не почав припікати гідрі шиї палаючими стовбурами дерев. Він же вбив і гігантського раку, який виліз з болота на до гідрі. У отруйної жовчі лернейской гідри Геракл вимочив свої стріли, зробивши їх смертельними. (Детальніше – див. В окремій статті Другий подвиг Геракла – Лернейська гідра.)
Стімфалійські птахи нападали на людей і худобу, розриваючи їх мідними кігтями і дзьобами. Крім того, вони кидали з висоти, як стріли, вбивчі бронзові пір’я. Богиня Афіна дала Гераклові два тимпана, звуками яких він сполохав птахів. Коли ті зграєю злетіли вгору, Геракл перестріляв частина їх з лука, а решта в жаху відлетіли до берегів Понта Евксинського (Чорного моря) і більше вже не повернулися до Греції. (Детальніше – див. В окремій статті Третій подвиг Геракла – Стімфалійські птахи.)
Четвертий подвиг Геракла (короткий зміст)
Керинейська лань із золотими рогами і мідними ногами, послана в покарання людям богинею Артемідою, ніколи не знаючи втоми, носилася по Аркадії і спустошувала поля. Геракл переслідував лань бігом цілий рік, досягнувши в гонитві за нею витоків Істра (Дунаю) на крайній півночі і потім повернувшись назад в Елладу. Тут Геракл поранив лань стрілою в ногу, зловив її і приніс живий до Еврісфея в Мікени. (Детальніше – див. В окремій статті Четвертий подвиг Геракла – Керинейська лань.)
П’ятий подвиг Геракла (короткий зміст)
Володів дивовижною силою Ерімантський кабан наводив жах на всі околиці. По дорозі на бій з ним Геракл відвідав свого друга, кентавра Тола. Той пригостив героя вином, розсердившись цим решти кентаврів, так як вино належало їм усім, а не одному Фолу. Кентаври кинулись на Геракла, але він стрільбою з лука примусив напали ховатися у кентавра Хірона. Переслідуючи кентаврів, Геракл увірвався в печеру Хірона і випадково вбив стрілою цього мудрого героя багатьох грецьких міфів. Знайшовши Ерімантський кабана, Геракл загнав його в глибокий сніг, і той загруз там. Герой відніс пов’язаного вепра в Мікени, де переляканий Еврисфей при вигляді цього чудовиська сховався в великий глек.
Шостий подвиг Геракла (короткий зміст)
Цар Еліди Авгий, син бога сонця Геліоса, отримав від батька численні стада білих і червоних биків. Його величезний обори не очищати 30 років. Геракл запропонував Авгію очистити стійло за день, попросивши натомість десяту частину його стад. Вважаючи, що герой не впорається з роботою за одну добу, Авгий погодився. Геракл перегородив греблею річки Алфей і Пенею і відвів їх воду на обори Авгия – весь гній був змитий з нього за день.
Жадібний Авгий не віддав Гераклові обіцяної плати за роботу. Через кілька років, вже звільнившись від служби в Еврісфея, Геракл зібрав військо, розбив Авгия і вбив його. Після цієї перемоги Геракл заснував в Еліді, у міста Піси, знамениті Олімпійські ігри.
Сьомий подвиг Геракла (короткий зміст)
Бог Посейдон дав критському цар Миносу прекрасного бика для принесення себе в жертву. Але Мінос залишив чудесного бика в своєму стаді, а в жертву Посейдону приніс іншого. Розгніваний бог наслав на бика сказ: він став носитися по всьому Криту, знищуючи все по дорозі. Геракл зловив бика, приборкав і переплив на його спині по морю з Криту на Пелопоннес. Еврісфей наказав випустити бика. Той, знову оскаженівши, кинувся від Мікен на північ, де його вбив в Аттиці афінський герой Тесей.
Восьмий подвиг Геракла (короткий зміст)
Фракийский цар Діомед володів кіньми чудової краси і сили, яких можна було утримати в стійлі лише залізними ланцюгами. Діомед годував коней людським м’ясом, вбиваючи приходили до нього чужинців. Геракл силою відвів коней і розгромив в бою кинувся в погоню Диомеда. Коні ж за цей час розтерзали супутника Геракла, Абдера, який сторожив їх на кораблях.Гесперид – передостаннім.