Книга занимает в жизни человека не последнее место. Для кого-то это необыкновенный удивительный мир. Книги оказывают на человека особое влияние. Через книги дети начинают изучать окружающий мир. Книги сформировать мировоззрение.Благодаря книгам, человек узнает многое о своей истории. Книга была создана несколько тысяч лет назад, и даже сейчас о ней не забывают.Что читать каждый человек определяет сам для себя. Кому-то нравиться фантастика, а кому-то история. У каждого свои интересы. Многие писатели становились известными благодаря своим произведениям. Одна интересная книга может сделать своего создателя богатым и знаменитым.Книги это бесценное наследство, которое могли оставить предки своим потомкам. Многие книги уникальны, так как содержат особую информацию, а многие из них даже хранятся в секрете, и о них знают только избранные люди.Книга это источник знаний, а знания это сила. Ведь в книгах собраны по крупицам мысли великих умов человечества,которые передаются из поколения в поколение.
Кого вважають доброю людиною? Того, хто поступається місцем у транспорті старшим, того, хто допомагає нести бабусі тяжку сумку, того, хто допоміг другові у скрутному становищі? Взагалі-то так. Але доброта, як на мене, не однозначне поняття.
З дитинства нас намагаються виховувати в атмосфері доброти та любові, вчать відповідати добром на добро. Але ж нам не завжди так відповідають. Навіть турецька приказка повчає: “Бережися того, кому ти зробив добро”.
Мені пригадуються рядки з книги відомого хірурга М. Амосова “Думки і серце”: “Коли людина робить добру справу, вона прагне за неї нагороди. Вона навіть не усвідомлює цього, але прагне. Не грошей, не подарунків, а простого вираження якихось відповідних почуттів. Але хворі не балують нас цим. Зробив лікар операцію, усе добре, а коли хворий виписується, навіть не скаже, попрощатися не зайде”.
Кого вважають доброю людиною? Того, хто поступається місцем у транспорті старшим, того, хто допомагає нести бабусі тяжку сумку, того, хто допоміг другові у скрутному становищі? Взагалі-то так. Але доброта, як на мене, не однозначне поняття.
З дитинства нас намагаються виховувати в атмосфері доброти та любові, вчать відповідати добром на добро. Але ж нам не завжди так відповідають. Навіть турецька приказка повчає: “Бережися того, кому ти зробив добро”.
Мені пригадуються рядки з книги відомого хірурга М. Амосова “Думки і серце”: “Коли людина робить добру справу, вона прагне за неї нагороди. Вона навіть не усвідомлює цього, але прагне. Не грошей, не подарунків, а простого вираження якихось відповідних почуттів. Але хворі не балують нас цим. Зробив лікар операцію, усе добре, а коли хворий виписується, навіть не скаже, попрощатися не зайде”.