новітню епоху великих соціально-економічних перетворень український народ вступив без власної держави. Він був об'єктом жорстокого колоніального гноблення. Іноземні поневолювачі безсоромно грабували багаті землі, природні ресурси України. Тяжке становище трудового народу, особливо селянства, посилювалось його соціальною та політичною незахищеністю
Після скасування кріпосного права в Україні виникають різні форми економічної самооборони громадянства, які ґрунтувалися на багатовікових народних традиціях.
Найважливішою з них стає кооперація, як рух самооборони економічно слабких і соціальне принижених верств населення. Важливу роль не лише в національно-культурному, а й в економічному піднесенні українського народу відігравали українські суспільні організації 60-70-х років XIX ст.
Ініціатором організації першого споживчого кооперативу в Україні виступила харківська громада. Статут харківського споживчого товариства було затверджено 6 жовтня 1866 p. З самого початку товариство налічувало 64 члени з повним (50 крб.) та 292 члени з неповним паєм. Крім торгівлі предметами широкого вжитку, товариство мало свою їдальню, пекарню, фабрику овочевих напоїв, забезпечувало своїх членів паливом. Товариство ознайомлювалося з кооперативним рухом на Заході, його представники побували у Великобританії, Франції та Німеччині, підтримували зв'язки із зарубіжними кооперативними організаціями.
У 1870 p. з ініціативи харківського споживчого товариства було заплановано кооперативний з'їзд та утворення споживчого кооперативного союзу. Проте харківський губернатор заборонив проведення цих заходів на тій підставі, що діяльність таких товариств не повинна поширюватися поза межі одного міста.
Друге кооперативне споживче товариство засновано у Києві наприкінці 1868 p. Його раду очолювали тогочасні найвидатніші діячі українського національного руху, провідні науковці В. Антонович, О. Кістяківський, М. Яснопольський, М. Зібер, М. Драгоманов, В. Гец.
Активну участь у діяльності товариства брали інші члени київської громади, студенти університету. Його фундатором був відомий молодий економіст М. Зібер. Товариство налагодило торгові зв'язки з Харковом, Полтавою, Одесою, Борзною, Керчю. В той самий час виникли споживчі товариства в Єлізаветграді, Ізюмі, Балті, Севастополі, Сімферополі, Миколаєві, Херсоні, Катеринославі, Чернігові, Лебедині. Протягом 1866-1870 p. в Україні діяло 20 споживчих кооперативів. Їх загальна кількість в імперії Романових тоді становила 63.
Однак перші українські кооперативи проіснували лише кілька років, їх занепад був зумовлений рядом причин. Насамперед погано був підготовлений соціальний ґрунт для кооперативної діяльності. Переважна більшість громадян ще не розуміла суті та значення
Пьер де Кубертен в ту пору генеральный секретарь этого Союза, впервые официально заявил, что приступает к непосредственной реализации проекта возрождения Олимпийских игр "на принципах, соответствующих потребностям сегодняшнего дня". А затем убедил руководство Союза в необходимости созвать международный форум для выработки единых подходов к организации Олимпийских игр, а также общей трактовки требований, предъявляемых к их участникам. Подготовка этого мероприятия, пригласить на которое предполагалось представителей всех крупных спортивных организаций, была доверена трем комиссарам, в том числе К. : ему поручалось установить контакты с коллегами на Европейском континенте.
Международный атлетический конгресс открылся 16 июня 1894, а спустя неделю, проголосовав за возрождение Олимпийских игр, делегаты конгресса, представлявшие 12 стран, приняли решение сформировать постоянно действующий комитет, уполномоченный осуществлять контроль за организацией и проведением этих соревнований. Так был создан Международный олимпийский комитет (МОК) , там же была утверждена, разработанная К. , Олимпийская хартия — свод основных правил и положений МОК. В 1894 К. был избран генеральным секретарём МОК, а 10 апреля 1896 вслед за отставкой первого президента МОК Деметриуса Викеласа К. был избран президентом МОК.
новітню епоху великих соціально-економічних перетворень український народ вступив без власної держави. Він був об'єктом жорстокого колоніального гноблення. Іноземні поневолювачі безсоромно грабували багаті землі, природні ресурси України. Тяжке становище трудового народу, особливо селянства, посилювалось його соціальною та політичною незахищеністю
Після скасування кріпосного права в Україні виникають різні форми економічної самооборони громадянства, які ґрунтувалися на багатовікових народних традиціях.
Найважливішою з них стає кооперація, як рух самооборони економічно слабких і соціальне принижених верств населення. Важливу роль не лише в національно-культурному, а й в економічному піднесенні українського народу відігравали українські суспільні організації 60-70-х років XIX ст.
Ініціатором організації першого споживчого кооперативу в Україні виступила харківська громада. Статут харківського споживчого товариства було затверджено 6 жовтня 1866 p. З самого початку товариство налічувало 64 члени з повним (50 крб.) та 292 члени з неповним паєм. Крім торгівлі предметами широкого вжитку, товариство мало свою їдальню, пекарню, фабрику овочевих напоїв, забезпечувало своїх членів паливом. Товариство ознайомлювалося з кооперативним рухом на Заході, його представники побували у Великобританії, Франції та Німеччині, підтримували зв'язки із зарубіжними кооперативними організаціями.
У 1870 p. з ініціативи харківського споживчого товариства було заплановано кооперативний з'їзд та утворення споживчого кооперативного союзу. Проте харківський губернатор заборонив проведення цих заходів на тій підставі, що діяльність таких товариств не повинна поширюватися поза межі одного міста.
Друге кооперативне споживче товариство засновано у Києві наприкінці 1868 p. Його раду очолювали тогочасні найвидатніші діячі українського національного руху, провідні науковці В. Антонович, О. Кістяківський, М. Яснопольський, М. Зібер, М. Драгоманов, В. Гец.
Активну участь у діяльності товариства брали інші члени київської громади, студенти університету. Його фундатором був відомий молодий економіст М. Зібер. Товариство налагодило торгові зв'язки з Харковом, Полтавою, Одесою, Борзною, Керчю. В той самий час виникли споживчі товариства в Єлізаветграді, Ізюмі, Балті, Севастополі, Сімферополі, Миколаєві, Херсоні, Катеринославі, Чернігові, Лебедині. Протягом 1866-1870 p. в Україні діяло 20 споживчих кооперативів. Їх загальна кількість в імперії Романових тоді становила 63.
Однак перші українські кооперативи проіснували лише кілька років, їх занепад був зумовлений рядом причин. Насамперед погано був підготовлений соціальний ґрунт для кооперативної діяльності. Переважна більшість громадян ще не розуміла суті та значення
Пьер де Кубертен в ту пору генеральный секретарь этого Союза, впервые официально заявил, что приступает к непосредственной реализации проекта возрождения Олимпийских игр "на принципах, соответствующих потребностям сегодняшнего дня". А затем убедил руководство Союза в необходимости созвать международный форум для выработки единых подходов к организации Олимпийских игр, а также общей трактовки требований, предъявляемых к их участникам. Подготовка этого мероприятия, пригласить на которое предполагалось представителей всех крупных спортивных организаций, была доверена трем комиссарам, в том числе К. : ему поручалось установить контакты с коллегами на Европейском континенте.
Международный атлетический конгресс открылся 16 июня 1894, а спустя неделю, проголосовав за возрождение Олимпийских игр, делегаты конгресса, представлявшие 12 стран, приняли решение сформировать постоянно действующий комитет, уполномоченный осуществлять контроль за организацией и проведением этих соревнований. Так был создан Международный олимпийский комитет (МОК) , там же была утверждена, разработанная К. , Олимпийская хартия — свод основных правил и положений МОК. В 1894 К. был избран генеральным секретарём МОК, а 10 апреля 1896 вслед за отставкой первого президента МОК Деметриуса Викеласа К. был избран президентом МОК.
(Если написал нужное то поставь 5 звёзд)
Объяснение: