События, описываемые Н.В. Гоголем, лежат в основе казацкого восстания 1637-1638 годов, подавленные гетманом Н. Потоцким. В эти времена Речь Посполита решительно стремилась обратить подконтрольную ей часть территорий в католичество и вела весьма агрессивную культурную аннексию в отношении запорожского казачества.
В центре этих нашумевших событий оказалось как знатное сословие, так и простые казаки, отдававшие жизнь, защищая культуру и самобытность своего края. Конфликт был весьма масштабным и охватывал большую часть социальных слоёв украинского населения.
Тарас Бульба в повести ярко изобразил образ консервативного защитника своей веры, дома и культуры, готового отдать жизнь во благо идее и малой Родины. Он свято чтил православные заповеди, соблюдая все каноны и предписания своей религии. Так, в моменте, когда настала пора выдвигаться в путь, он, следуя традициям православного быта, просит всех присесть на дорожку, ведь так заведено ещё с давних пор.
ДетиИ дети тоже должны пойти в отца: статные могучие красавцы, молодые казаки, наполненные силой и уверенностью, непреодолимой решительностью и напором. Но в одной из первых сцен произведения мы наглядно видим внутрисемейную стратификацию: пока Остап борется со своим отцом, выясняя с ним отношения, ведь тот очень колко иронизировал их внешний вид, Андрий обнимается со своей матерью. Бульба хвалит своего старшего сына- Остапа, и не одобряет поведения младшего: он говорит, что сабля- единственная мать казака и степь свободная одна лишь нежба.
В этой сценке читатель сразу видит братское разъединение, когда сталкиваются два разных мировоззрения и менталитета в одной семье. Здесь мы понимаем, что и в дальнейшем мировосприятию братьев суждено столкнуться на ментальном, внутреннем уровне, когда с виду дружные и крепкие семейные отношения разрушаются под давлением жизненных обстоятельств и нравственного выбора.
Так же мы можем наблюдать братский конфликт, когда уже прибыв в Сечь, оба сына Тараса видят, как казацкий коллектив заживо хоронит казака, по пьяни заколовшего своих друзей. Андрий выступает за идею гуманизма и римского права, которому их учили в семинарии, Остап же становится на сторону традиционалистов и парирует тем, что в их крае свои порядки. Эта сцена с ещё большей наглядностью демонстрирует нам , в чём же таится то зерно семейной трагедии, повлекшей за собой смерть всего рода, от детей до отца.
Мальчики с папойДалее в повести мы узнаём, что поляки напали на хутор Тараса и убили его жену, попутно разорив всех жителей. Все споры внутри Сечи сразу умолкают, и решение казачьего круга становится очевидным: казаки восстают против польского короля, посягнувшего на самостоятельность и независимость казацкого быта. Ведь прибывшие в Сечь с плохими вестями казаки рассказывают коллективу очень страшные истории о бесчинствах, что творят ляхи на казацкой земле. Всё войско мигом поднимается идти в бой, ведь затронуто самое святое для казака: право на независимость и родной край.
Казаки неудачно пытаются штурмовать польский город и начинают осаду, оградив его жителей от связи с окружающим миром. Спустя небольшой промежуток времени к Андрию ночью приходит служанка его возлюбленной- дочери польского гетмана и просит его дать для её госпожи немного хлеба, рассказывая о тайном ходе под городом. Здесь семейный конфликт достиг своего апогея и Андрий, прибыв к своей возлюбленной, заявляет ей, что она его Родина и край родной для человека- это то место, где ему хорошо и уютно.
Эта повесть иллюстрирует нам весь корень конфликтов и причину измены Родины. Остап был патриотом своего родного края и принял мученическую смерть, защищая его честь. Андрий же проявил малодушие и выбрал себе место под солнцем, среди дочери польского гетмана и столичной знати. Н.В. Гоголь показа читатель вечный конфликт на гражданском уровне: конфликт народной идентификации и верности своей культуре и родному краю. Для людей, подобных Андрию- это место, в котором им хорошо и их защитят, в случае с Остапом- это место, которое они сделают хорошим и которое будут защищать до последней капли крови, жертвуя жизнью.
Геракл задушив величезного немейського лева, який був народжений чудовиськами Тифоном і Єхидною і справляв спустошення в Арголиде. Стріли Геракла відскочили від товстої шкури лева, але герой оглушив звіра палицею і задушив руками. У пам’ять цього першого свого подвигу Геракл заснував Немейские ігри, які святкувалися на стародавньому Пелопоннесі раз на два роки. (Детальніше – див. В окремій статті Перший подвиг Геракла – Немейский лев.)
Другий подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл убив лернейську гідру – чудовисько з тілом змії і 9 головами дракона, яке виповзало з болота поблизу міста Лерни, вбивало людей і знищувало цілі стада. На місці кожної відрубаної героєм голови гідри виростали дві нові, поки помічник Геракла, Іолай, що не почав припікати гідрі шиї палаючими стовбурами дерев. Він же вбив і гігантського раку, який виліз з болота на до гідрі. У отруйної жовчі лернейской гідри Геракл вимочив свої стріли, зробивши їх смертельними. (Детальніше – див. В окремій статті Другий подвиг Геракла – Лернейська гідра.)
Стімфалійські птахи нападали на людей і худобу, розриваючи їх мідними кігтями і дзьобами. Крім того, вони кидали з висоти, як стріли, вбивчі бронзові пір’я. Богиня Афіна дала Гераклові два тимпана, звуками яких він сполохав птахів. Коли ті зграєю злетіли вгору, Геракл перестріляв частина їх з лука, а решта в жаху відлетіли до берегів Понта Евксинського (Чорного моря) і більше вже не повернулися до Греції. (Детальніше – див. В окремій статті Третій подвиг Геракла – Стімфалійські птахи.)
Четвертий подвиг Геракла (короткий зміст)
Керинейська лань із золотими рогами і мідними ногами, послана в покарання людям богинею Артемідою, ніколи не знаючи втоми, носилася по Аркадії і спустошувала поля. Геракл переслідував лань бігом цілий рік, досягнувши в гонитві за нею витоків Істра (Дунаю) на крайній півночі і потім повернувшись назад в Елладу. Тут Геракл поранив лань стрілою в ногу, зловив її і приніс живий до Еврісфея в Мікени. (Детальніше – див. В окремій статті Четвертий подвиг Геракла – Керинейська лань.)
П’ятий подвиг Геракла (короткий зміст)
Володів дивовижною силою Ерімантський кабан наводив жах на всі околиці. По дорозі на бій з ним Геракл відвідав свого друга, кентавра Тола. Той пригостив героя вином, розсердившись цим решти кентаврів, так як вино належало їм усім, а не одному Фолу. Кентаври кинулись на Геракла, але він стрільбою з лука примусив напали ховатися у кентавра Хірона. Переслідуючи кентаврів, Геракл увірвався в печеру Хірона і випадково вбив стрілою цього мудрого героя багатьох грецьких міфів. Знайшовши Ерімантський кабана, Геракл загнав його в глибокий сніг, і той загруз там. Герой відніс пов’язаного вепра в Мікени, де переляканий Еврисфей при вигляді цього чудовиська сховався в великий глек.
Шостий подвиг Геракла (короткий зміст)
Цар Еліди Авгий, син бога сонця Геліоса, отримав від батька численні стада білих і червоних биків. Його величезний обори не очищати 30 років. Геракл запропонував Авгію очистити стійло за день, попросивши натомість десяту частину його стад. Вважаючи, що герой не впорається з роботою за одну добу, Авгий погодився. Геракл перегородив греблею річки Алфей і Пенею і відвів їх воду на обори Авгия – весь гній був змитий з нього за день.
Жадібний Авгий не віддав Гераклові обіцяної плати за роботу. Через кілька років, вже звільнившись від служби в Еврісфея, Геракл зібрав військо, розбив Авгия і вбив його. Після цієї перемоги Геракл заснував в Еліді, у міста Піси, знамениті Олімпійські ігри.
Сьомий подвиг Геракла (короткий зміст)
Бог Посейдон дав критському цар Миносу прекрасного бика для принесення себе в жертву. Але Мінос залишив чудесного бика в своєму стаді, а в жертву Посейдону приніс іншого. Розгніваний бог наслав на бика сказ: він став носитися по всьому Криту, знищуючи все по дорозі. Геракл зловив бика, приборкав і переплив на його спині по морю з Криту на Пелопоннес. Еврісфей наказав випустити бика. Той, знову оскаженівши, кинувся від Мікен на північ, де його вбив в Аттиці афінський герой Тесей.
Восьмий подвиг Геракла (короткий зміст)
Фракийский цар Діомед володів кіньми чудової краси і сили, яких можна було утримати в стійлі лише залізними ланцюгами. Діомед годував коней людським м’ясом, вбиваючи приходили до нього чужинців. Геракл силою відвів коней і розгромив в бою кинувся в погоню Диомеда. Коні ж за цей час розтерзали супутника Геракла, Абдера, який сторожив їх на кораблях.Гесперид – передостаннім.
В центре этих нашумевших событий оказалось как знатное сословие, так и простые казаки, отдававшие жизнь, защищая культуру и самобытность своего края. Конфликт был весьма масштабным и охватывал большую часть социальных слоёв украинского населения.
Тарас Бульба в повести ярко изобразил образ консервативного защитника своей веры, дома и культуры, готового отдать жизнь во благо идее и малой Родины. Он свято чтил православные заповеди, соблюдая все каноны и предписания своей религии. Так, в моменте, когда настала пора выдвигаться в путь, он, следуя традициям православного быта, просит всех присесть на дорожку, ведь так заведено ещё с давних пор.
ДетиИ дети тоже должны пойти в отца: статные могучие красавцы, молодые казаки, наполненные силой и уверенностью, непреодолимой решительностью и напором. Но в одной из первых сцен произведения мы наглядно видим внутрисемейную стратификацию: пока Остап борется со своим отцом, выясняя с ним отношения, ведь тот очень колко иронизировал их внешний вид, Андрий обнимается со своей матерью. Бульба хвалит своего старшего сына- Остапа, и не одобряет поведения младшего: он говорит, что сабля- единственная мать казака и степь свободная одна лишь нежба.
В этой сценке читатель сразу видит братское разъединение, когда сталкиваются два разных мировоззрения и менталитета в одной семье. Здесь мы понимаем, что и в дальнейшем мировосприятию братьев суждено столкнуться на ментальном, внутреннем уровне, когда с виду дружные и крепкие семейные отношения разрушаются под давлением жизненных обстоятельств и нравственного выбора.
Так же мы можем наблюдать братский конфликт, когда уже прибыв в Сечь, оба сына Тараса видят, как казацкий коллектив заживо хоронит казака, по пьяни заколовшего своих друзей. Андрий выступает за идею гуманизма и римского права, которому их учили в семинарии, Остап же становится на сторону традиционалистов и парирует тем, что в их крае свои порядки. Эта сцена с ещё большей наглядностью демонстрирует нам , в чём же таится то зерно семейной трагедии, повлекшей за собой смерть всего рода, от детей до отца.
Мальчики с папойДалее в повести мы узнаём, что поляки напали на хутор Тараса и убили его жену, попутно разорив всех жителей. Все споры внутри Сечи сразу умолкают, и решение казачьего круга становится очевидным: казаки восстают против польского короля, посягнувшего на самостоятельность и независимость казацкого быта. Ведь прибывшие в Сечь с плохими вестями казаки рассказывают коллективу очень страшные истории о бесчинствах, что творят ляхи на казацкой земле. Всё войско мигом поднимается идти в бой, ведь затронуто самое святое для казака: право на независимость и родной край.
Казаки неудачно пытаются штурмовать польский город и начинают осаду, оградив его жителей от связи с окружающим миром. Спустя небольшой промежуток времени к Андрию ночью приходит служанка его возлюбленной- дочери польского гетмана и просит его дать для её госпожи немного хлеба, рассказывая о тайном ходе под городом. Здесь семейный конфликт достиг своего апогея и Андрий, прибыв к своей возлюбленной, заявляет ей, что она его Родина и край родной для человека- это то место, где ему хорошо и уютно.
Эта повесть иллюстрирует нам весь корень конфликтов и причину измены Родины. Остап был патриотом своего родного края и принял мученическую смерть, защищая его честь. Андрий же проявил малодушие и выбрал себе место под солнцем, среди дочери польского гетмана и столичной знати. Н.В. Гоголь показа читатель вечный конфликт на гражданском уровне: конфликт народной идентификации и верности своей культуре и родному краю. Для людей, подобных Андрию- это место, в котором им хорошо и их защитят, в случае с Остапом- это место, которое они сделают хорошим и которое будут защищать до последней капли крови, жертвуя жизнью.
Відповідь:
Перший подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл задушив величезного немейського лева, який був народжений чудовиськами Тифоном і Єхидною і справляв спустошення в Арголиде. Стріли Геракла відскочили від товстої шкури лева, але герой оглушив звіра палицею і задушив руками. У пам’ять цього першого свого подвигу Геракл заснував Немейские ігри, які святкувалися на стародавньому Пелопоннесі раз на два роки. (Детальніше – див. В окремій статті Перший подвиг Геракла – Немейский лев.)
Другий подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл убив лернейську гідру – чудовисько з тілом змії і 9 головами дракона, яке виповзало з болота поблизу міста Лерни, вбивало людей і знищувало цілі стада. На місці кожної відрубаної героєм голови гідри виростали дві нові, поки помічник Геракла, Іолай, що не почав припікати гідрі шиї палаючими стовбурами дерев. Він же вбив і гігантського раку, який виліз з болота на до гідрі. У отруйної жовчі лернейской гідри Геракл вимочив свої стріли, зробивши їх смертельними. (Детальніше – див. В окремій статті Другий подвиг Геракла – Лернейська гідра.)
Стімфалійські птахи нападали на людей і худобу, розриваючи їх мідними кігтями і дзьобами. Крім того, вони кидали з висоти, як стріли, вбивчі бронзові пір’я. Богиня Афіна дала Гераклові два тимпана, звуками яких він сполохав птахів. Коли ті зграєю злетіли вгору, Геракл перестріляв частина їх з лука, а решта в жаху відлетіли до берегів Понта Евксинського (Чорного моря) і більше вже не повернулися до Греції. (Детальніше – див. В окремій статті Третій подвиг Геракла – Стімфалійські птахи.)
Четвертий подвиг Геракла (короткий зміст)
Керинейська лань із золотими рогами і мідними ногами, послана в покарання людям богинею Артемідою, ніколи не знаючи втоми, носилася по Аркадії і спустошувала поля. Геракл переслідував лань бігом цілий рік, досягнувши в гонитві за нею витоків Істра (Дунаю) на крайній півночі і потім повернувшись назад в Елладу. Тут Геракл поранив лань стрілою в ногу, зловив її і приніс живий до Еврісфея в Мікени. (Детальніше – див. В окремій статті Четвертий подвиг Геракла – Керинейська лань.)
П’ятий подвиг Геракла (короткий зміст)
Володів дивовижною силою Ерімантський кабан наводив жах на всі околиці. По дорозі на бій з ним Геракл відвідав свого друга, кентавра Тола. Той пригостив героя вином, розсердившись цим решти кентаврів, так як вино належало їм усім, а не одному Фолу. Кентаври кинулись на Геракла, але він стрільбою з лука примусив напали ховатися у кентавра Хірона. Переслідуючи кентаврів, Геракл увірвався в печеру Хірона і випадково вбив стрілою цього мудрого героя багатьох грецьких міфів. Знайшовши Ерімантський кабана, Геракл загнав його в глибокий сніг, і той загруз там. Герой відніс пов’язаного вепра в Мікени, де переляканий Еврисфей при вигляді цього чудовиська сховався в великий глек.
Шостий подвиг Геракла (короткий зміст)
Цар Еліди Авгий, син бога сонця Геліоса, отримав від батька численні стада білих і червоних биків. Його величезний обори не очищати 30 років. Геракл запропонував Авгію очистити стійло за день, попросивши натомість десяту частину його стад. Вважаючи, що герой не впорається з роботою за одну добу, Авгий погодився. Геракл перегородив греблею річки Алфей і Пенею і відвів їх воду на обори Авгия – весь гній був змитий з нього за день.
Жадібний Авгий не віддав Гераклові обіцяної плати за роботу. Через кілька років, вже звільнившись від служби в Еврісфея, Геракл зібрав військо, розбив Авгия і вбив його. Після цієї перемоги Геракл заснував в Еліді, у міста Піси, знамениті Олімпійські ігри.
Сьомий подвиг Геракла (короткий зміст)
Бог Посейдон дав критському цар Миносу прекрасного бика для принесення себе в жертву. Але Мінос залишив чудесного бика в своєму стаді, а в жертву Посейдону приніс іншого. Розгніваний бог наслав на бика сказ: він став носитися по всьому Криту, знищуючи все по дорозі. Геракл зловив бика, приборкав і переплив на його спині по морю з Криту на Пелопоннес. Еврісфей наказав випустити бика. Той, знову оскаженівши, кинувся від Мікен на північ, де його вбив в Аттиці афінський герой Тесей.
Восьмий подвиг Геракла (короткий зміст)
Фракийский цар Діомед володів кіньми чудової краси і сили, яких можна було утримати в стійлі лише залізними ланцюгами. Діомед годував коней людським м’ясом, вбиваючи приходили до нього чужинців. Геракл силою відвів коней і розгромив в бою кинувся в погоню Диомеда. Коні ж за цей час розтерзали супутника Геракла, Абдера, який сторожив їх на кораблях.Гесперид – передостаннім.