Який з жанрів став улюбленим в період пізньої античності:
1) драма;
2) епіграма;
3) роман.
2. В період пізньої античності панівне положення займає:
1) проза;
2) поезія;
3) драма.
3. В усіх галузях ідеологічного життя Греції в період римського владарювання переважають:
1) нові тенденції;
2) модерністичні тенденції;
3) архаїстичні тенденції.
4. Яке місто стає центром нової імперії:
1) Рим;
2) Афіни;
3) Константинополь.
5. У якому році була заснована Візантійська імперія:
1) 330 р.;
2) 250 р;
3) 350 р.
6. Які твори принесли Плутарху славу:
1) філософські твори;
2) «Порівняльні життєписи»;
3) риторичні твори.
7. 7. У якому головному своєму творі Плутарх акцентує увагу на:
1) описуванні життєвого шляху людини;
2) наукової історіографії;
3) розкритті особливостей, які виявляють характер людини.
8. Кого з ораторів ІІ ст.. до н.е. вважають талановитим великим сатириком:
1) Герод Аттик;
2) Елій Аристид;
3) Лукіан.
9. «Правдива історія» Лукіана це пародія на:
1) античну релігію;
2) фантастичні оповідання;
3) філософський догматизм.
10. 10. Визначте жанр романів:
1) «Дафніс і Хлоя» - 1) любовно-пригодницький;
2) «Лукій або Осел» - 2) пасторальний;
3) «Ефіопіка» - 3) пригодницький.
2
М.В. Ломоносова - создателя такого жанра, как ода
А.П. Сумароков - создатель русской трагедии
А.Д. Кантемир - создатель русской сатиры,
Д.И. Фонвизин - создатель множества пьес и великий драматург
3
Высокие
трагедия, эпопея , ода
Низкие
комедия, сатира, басня
4
ЭпигрАмма — это небольшое сатирическое стихотворение, высмеивающее какое-либо лицо или общественное явление.
Эпиграмма – сатирический жанр, краткий и безжалостный. Пушкин гениально назвал эпиграмму «анафемой игривой». Удачная маленькая эпиграмма - большая поэтическая победа в политических, общественных или литературных полемиках. «Зарифмованная колкость», артистично расправляясь с противником, развлекала общество и влияла на настроения.
5
не знаю, точно не могу сказать
Объяснение:
Тема: кохання – це почуття, сила якого здатна перемогти смерть і зберегти життя. Ідея твору – показати душевні якості жінки, яка вміє чекати.
Композиційно твір складається з трьох частин, кожну з яких автор виокремлює фразою близькою за змістом до рефрену «Чуєш…Ти чекай мене».
У першій частині розповідається, як сумно й тяжко чекати коханого з фронту. Змінюються пори року. Листи перестають надходити, жінки - чекати своїх солдат.
Друга частина – кульмінація, що розвиває ідею: повернення коханого ніхто не очікує. Випробування розлукою витримують не всі. Батьки, мати, друзі, син – усі зневірилися й поминають душу загиблого. Такий іспит може витримати тільки жінка, яку кохають і яка кохає у відповідь. Чітко простежується протиставлення віри й любові героїні безвір’ю й забуттю оточуючих.
Третя частина – це нагорода за очікування. Герой залишився живим і повертається додому тільки тому, що його так гаряче любили й так віддано чекали. Любов жінки, її віра можуть творити дива.
Жанр поезії: вірш інтимної лірики, монолог-послання ліричного героя до своєї коханої з елементами сповіді. Одночасно лунають і громадянські мотиви: виконання громадянського обов’язку, віра в перемогу.
Мова вірша витримана. Глибина почуттів зумовлює наявність недостатньо забарвлених засобів художньої виразності, єдиний всеохоплюючий душевний стан – одноманітність ритму. Поет використовує епітети («жовті дощі», «літо вогняне»), метафору («Як чеканням ти своїм Вберегла мене»), анафору (повторення початку строфи «Ти чекай…»).