Яку звістку мав воєвода для князя?​

Я би хотів живи в світі, де буде якомога більше добра і любові. Дуже хочеться, щоб люди ставилися один до одного з великою теплотою. У світі, в якому мені хотілося б жити, люди будуть ходити по вулицях і посміхатися один одному. А не так, як зараз, всі ходять з ранку похмурі, ніхто не посміхається. Таке відчуття, що вся радість просто пішла відразу з цих людей і більше не приходить. Так само на вулицях не буде жебраків, які просять милостиню. Про них буде дбати держава, як годиться. Їм буде вистачати коштів на те, щоб жити гідно.

Дина – тринадцатилетняя дочь татарина, у которого в плену находились офицеры русской армии Костылин и Жилин. Тоненькая, худенькая черноглазая девочка с красивым лицом и тоненькими ручками подружилась с Жилиным, который мастерил для нее кукол. Ей было жалко пленного русского, и она украдкой приносила ему еду: молоко, лепёшки, мясо, черешню. А однажды Дина рассказала Жилину, что его хотят убить.
Она не видела в нем врага и не испытывала к нему ненависти. Ее детская душа тянулась к этому доброму дядьке, которые очень ласково с ней разговаривал и относился к ней по- отечески тепло.
Добрая девочка помогла пленнику бежать и очень плакала, прощаясь с русским Иваном.
Она не могла не понимать, что за такой поступок ей грозило самое строгое наказание, но и посту пить по-другому она тоже не могла. Мудрая, смелая и очень отважная девочка.