Является ли хорошим другом человек, который:
честен и справедлив с окружающими;
уважает окружающих;
выполняет свои обещания;
бескорыстно приходит на хороший собеседник;
умеет прощать, не обижается по пустякам;
умеет извиниться за свои ошибки;
умеет быть верным и надежным;
замечает в окружающих только недостатки.
Відповідь:
Етнографія — це історія народу, яка включає в себе історію його житла, одягу, харчування, його родинного укладу, форм побуту у широкому сенсі цього слова. Це історія його світогляду, народних знань, вірувань і марновірства, обрядів і звичаїв. Останнім часом більшість учених відносять етнографію не до історичної, а до суспільствознавчої набо
або
Етнографія (від грецького етнос — плем'я, народ; графо — пишу) — суспільствознавча наука, об'єктом дослідження якої є народи, їхня культура і побут, походження (етногенез), розселення, процеси культурно-побутових відносин на всіх етапах історії людства. Концентрує увагу на розробці проблем етно- і націогенезу, етнічної історії, міжнаціональних відносин, етнонаціональних процесів, традиційно-побутової культури, народних знань, побуту, народного мистецтва. Етнографи, люди які, вивчають цю науку
Пояснення:
У наш час легко і просто передавати думки, мову на відстань. Особливо письмо. Саме воно дає можливість долати просторову і часову відстань. Ми можемо докладно описати події, своє життя, передати міркування на сотні і тисячі кілометрів, вивчати документи; ознайомлюватись із поглядами людей, які жили сотні й тисячі років тому. А чи завжди було письмо? Коли і як воно виникло?
Потреба передавати думки на відстань існувала споконвіку. Для задоволення її використовувались сигнали, до яких людини нерідко вдавалась навіть у часи існування й поширення письма. Перегорнимо хоча б сторінки нашої історії.
У часи, коли українська людність зазнавала спустошливих нападів татарських людоловів, для попередження про набіг використовувалась мова сигнальних вогнів. Козацька варта, що день і ніч чатувала на високих могилах у степу, побачивши татар чи зачувши тупіт орди, запалювала спеціально підготовлені бочки із смолою.
Мовою знаків у індіанців служив дим, у поселеннях Африки – свист, за до якого „перемовлялися”, ділилися новинами сусіди, розділені горами і проваллями.
Для передачі думок на відстань використовувались предмети. Індіанці, оголошуючи війну, надсилали супротивникові томагавк. Сигналом миру служила люлька: її на знак примирення по черзі палили представники ворогуючих племен.
Для передачі повідомлень використовувалось своєрідне намисто (вампум) – нанизані на стрічку морські черепашки. Поширеним було вузликове письмо – кіпу: зміст послань у ньому передавався через кількість прив’язаних до мотузки чи палиці шнурів і вузлів на них; форму, розташування , їх колір.