Поражение революционного крестьянско-плебейского движения сильно сузило социальную базу цвйнглианской реформации и в значительной степени предопределило её провинциальную ограниченность. Это сказалось, однако, не сразу. Последующие несколько лет ознаменовались довольно крупными успехами цвинглианской реформации в Швейцарии. В 1528 г. она была официально проведена в Берне, а затем в Базеле, Санкт-Галлене, Гларусе и Шафхаузене. Протестантские кантоны создали особую организацию внутри конфедерации и стали проводить согласованную политику. Окрылённые этими успехами сторонники Цвингли уже готовились приступить к объединению Швейцарии под главенством Цюриха. Однако эти планы цвинглианцев, лишившихся поддержки народных масс, встретили враждебное отношение со стороны лесных кантонов и недоверчивое — со стороны Берна, который опасался чрезмерного усиления Цюриха. В 1531 г. дело дошло до открытого военного столкновения Цюриха с пятью лесными кантонами. Цюрих вступил в войну неподготовленным и расколотым на враждебные группировки. Битва при Каппеле в 1531 г. закончилась полным военным поражением Цюриха. В бою пал и сам Цвингли. После этого союз протестантских кантонов распался, а проповедь цвинглианства в кантонах, оставшихся католическими, была воспрещена. Решение во о национальном объединении и укреплении национальной общности страны задержалось на целые столетия. Центр реформационной деятельности переместился в Женеву.
Людина, яку я поважаю і на яку хочу бути схожим,— це моя мама. Вона завжди добра, ласкава. Моя мама дає мені хороші поради. І, часом, коли мами немає вдома і ні з ким поділитися своїм горем чи радістю, в мене ніби камінь на душі. Але, коли приходить мама, то горе, розділене з нею, — півгоря, а радість — подвійна радість.
Інколи, буває мама насварить мене за погану оцінку в школі або ще за якусь шкоду — я ображаюсь і, буває, навіть не розмовляю. Але частіше я буваю неправий. А коли розумію це, йду до мами і пере мама мене завжди вибачає, як би я не провинився.
Одного разу я уявив, що мами немає. Як тоді склалося б моє життя? Про це страшно навіть подумати. І я зробив висновок, що мама — це все: і радість, і доброта, і розуміння, і розрада, і все-все на цьому світі.
Я хочу бачити свою маму завжди щасливою, радісною, ніжною і доброю. А інакше не може й бути.
Поражение революционного крестьянско-плебейского движения сильно сузило социальную базу цвйнглианской реформации и в значительной степени предопределило её провинциальную ограниченность. Это сказалось, однако, не сразу. Последующие несколько лет ознаменовались довольно крупными успехами цвинглианской реформации в Швейцарии. В 1528 г. она была официально проведена в Берне, а затем в Базеле, Санкт-Галлене, Гларусе и Шафхаузене. Протестантские кантоны создали особую организацию внутри конфедерации и стали проводить согласованную политику. Окрылённые этими успехами сторонники Цвингли уже готовились приступить к объединению Швейцарии под главенством Цюриха. Однако эти планы цвинглианцев, лишившихся поддержки народных масс, встретили враждебное отношение со стороны лесных кантонов и недоверчивое — со стороны Берна, который опасался чрезмерного усиления Цюриха. В 1531 г. дело дошло до открытого военного столкновения Цюриха с пятью лесными кантонами. Цюрих вступил в войну неподготовленным и расколотым на враждебные группировки. Битва при Каппеле в 1531 г. закончилась полным военным поражением Цюриха. В бою пал и сам Цвингли. После этого союз протестантских кантонов распался, а проповедь цвинглианства в кантонах, оставшихся католическими, была воспрещена. Решение во о национальном объединении и укреплении национальной общности страны задержалось на целые столетия. Центр реформационной деятельности переместился в Женеву.
Людина, яку я поважаю і на яку хочу бути схожим,— це моя мама. Вона завжди добра, ласкава. Моя мама дає мені хороші поради. І, часом, коли мами немає вдома і ні з ким поділитися своїм горем чи радістю, в мене ніби камінь на душі. Але, коли приходить мама, то горе, розділене з нею, — півгоря, а радість — подвійна радість.
Інколи, буває мама насварить мене за погану оцінку в школі або ще за якусь шкоду — я ображаюсь і, буває, навіть не розмовляю. Але частіше я буваю неправий. А коли розумію це, йду до мами і пере мама мене завжди вибачає, як би я не провинився.
Одного разу я уявив, що мами немає. Як тоді склалося б моє життя? Про це страшно навіть подумати. І я зробив висновок, що мама — це все: і радість, і доброта, і розуміння, і розрада, і все-все на цьому світі.
Я хочу бачити свою маму завжди щасливою, радісною, ніжною і доброю. А інакше не може й бути.