Гумані́зм епо́хи Відро́дження, Ренеса́нсний гуманізм, також класи́чний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури.
Виник у Флоренції в середині XIV століття, існував до середини XVI століття; з кінця XV століття поширився на Німеччину, Францію, Нідерланди, Англію, і меншою мірою на Австрію, Швейцарію, Іспанію, Португалію, Польщу, Моравію, Богемію, Угорщину, Хорватію та інші країни.
Зародження гуманізму пов'язують з іменем поета й мислителя Франческо Петрарки (1304–1374). Гуманізм був насамперед тницьким рухом, що надавав першочергового значення літературі. Гуманістична освіта, на думку гуманістів, мала сприяти всебічному розвиткові особистості: знання мали поєднуватися з чеснотами, правдивий зміст з довершеною мовною формою, тож центральну роль в гуманістичній освіті мали відігравати літературознавство й мовознавство.
Важливою ознакою гуманізму епохи Відродження було відчуття приналежності до справді нової епохи, потреба відмежуватися від минулих століть. Це минуле, яке у той час почали називати Середньовіччям, відкидалося представниками гуманізму, як меншовартісне у порівнянні з античною епохою, яку гуманісти сприймали за взірець і бажану норму для всіх сфер людської діяльності. Чи не найголовнішою метою гуманістів було відродження прямого культурного зв'язку з античністю. Звідси випливала вимога до орієнтації на автентичні античні джерела, що знайшла своє лаконічне визначення в латинському вислові ad fontes (тобто «до джерел»).
Понятие "культура" многозначно. Попытки его определения показывают, что его содержание зависит от исследовательской позиции автора. В одном исследователи единогласны, что культура возникла вместе с появлением на Земле человека и развивалась по мере овладения им силами природы, совершенствования общества и его самого.
Изменяя естественный природный мир, при его к своим нуждам и потребностям, человек создает культурную среду, в которую входят техника, жилища, средства общения, связи, сообщения, предметы быта, произведения искусства и т. д. Культура определяет уровень развития общества, творческих сил и человека, а также уровень достижений в материальной, социальной и духовной сферах деятельности.
Одной из сторон общей культуры является технологическая культура. Ее сущность и содержание связаны с понятием "технология". Технологическая культура - это результат современных научно-технических и социально-экономических достижений.
Объяснение:
Гумані́зм епо́хи Відро́дження, Ренеса́нсний гуманізм, також класи́чний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури.
Виник у Флоренції в середині XIV століття, існував до середини XVI століття; з кінця XV століття поширився на Німеччину, Францію, Нідерланди, Англію, і меншою мірою на Австрію, Швейцарію, Іспанію, Португалію, Польщу, Моравію, Богемію, Угорщину, Хорватію та інші країни.
Зародження гуманізму пов'язують з іменем поета й мислителя Франческо Петрарки (1304–1374). Гуманізм був насамперед тницьким рухом, що надавав першочергового значення літературі. Гуманістична освіта, на думку гуманістів, мала сприяти всебічному розвиткові особистості: знання мали поєднуватися з чеснотами, правдивий зміст з довершеною мовною формою, тож центральну роль в гуманістичній освіті мали відігравати літературознавство й мовознавство.
Важливою ознакою гуманізму епохи Відродження було відчуття приналежності до справді нової епохи, потреба відмежуватися від минулих століть. Це минуле, яке у той час почали називати Середньовіччям, відкидалося представниками гуманізму, як меншовартісне у порівнянні з античною епохою, яку гуманісти сприймали за взірець і бажану норму для всіх сфер людської діяльності. Чи не найголовнішою метою гуманістів було відродження прямого культурного зв'язку з античністю. Звідси випливала вимога до орієнтації на автентичні античні джерела, що знайшла своє лаконічне визначення в латинському вислові ad fontes (тобто «до джерел»).
Зміст
Понятие "культура" многозначно. Попытки его определения показывают, что его содержание зависит от исследовательской позиции автора. В одном исследователи единогласны, что культура возникла вместе с появлением на Земле человека и развивалась по мере овладения им силами природы, совершенствования общества и его самого.
Изменяя естественный природный мир, при его к своим нуждам и потребностям, человек создает культурную среду, в которую входят техника, жилища, средства общения, связи, сообщения, предметы быта, произведения искусства и т. д. Культура определяет уровень развития общества, творческих сил и человека, а также уровень достижений в материальной, социальной и духовной сферах деятельности.
Одной из сторон общей культуры является технологическая культура. Ее сущность и содержание связаны с понятием "технология". Технологическая культура - это результат современных научно-технических и социально-экономических достижений.