Жанры выделяются на основе изображаемого. Например, батальный жанр -- изображение войны, портрет -- изображение человека, пейзаж -- изображение природы и т. д. Я думаю, что разница между изображаемым и содержанием картины заключается в том, что содержание -- это смысл и чувства, которые хотел донести до нас художник. То, что изображено, может иметь какой-то подтекст, а может и не иметь, в отличии от содержания картины, которое почти всегда в себе что-то несёт. Т. е. я могу нарисовать пейзаж, не задумываясь о глубине и передачи смысла, это будет ничего не содержащая в себе картина. Но если я вложу в нее эмоции и мысли, то работа уже не будет нести обыденный смысл, и у нее будет содержание.
В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим.
В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі.
“Нельзя срывать злость на пленных, – з гіркотою думає Іван, – плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”.
Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.
Жанры выделяются на основе изображаемого. Например, батальный жанр -- изображение войны, портрет -- изображение человека, пейзаж -- изображение природы и т. д. Я думаю, что разница между изображаемым и содержанием картины заключается в том, что содержание -- это смысл и чувства, которые хотел донести до нас художник. То, что изображено, может иметь какой-то подтекст, а может и не иметь, в отличии от содержания картины, которое почти всегда в себе что-то несёт. Т. е. я могу нарисовать пейзаж, не задумываясь о глубине и передачи смысла, это будет ничего не содержащая в себе картина. Но если я вложу в нее эмоции и мысли, то работа уже не будет нести обыденный смысл, и у нее будет содержание.
Надеюсь, что я смогла
В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим.
В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі.
“Нельзя срывать злость на пленных, – з гіркотою думає Іван, – плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”.
Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.