Обрядовий театр — надзвичайно важливий етап у розвитку театрального мистецтва, оскільки саме в ньому зародилося вміння людини творчо втілювати навколишній світ у художніх образах.
Як і в будь-якому стародавньому суспільстві, театр на Русі існував у ритуально-обрядових формах. Обрядовими дійствами супроводжувалися етапи хліборобського циклу, природні лиха, а також події родового чи родинного значення. Такі дійства обов’язково містили магічні ритуали. До нашого часу дійшло чимало стародавніх обрядів (наприклад «Коза», «Маланка»). Також відголоски дохристиянських ритуалів збереглись у фольклорі (колядки, щедрівки, веснянки, заклички, примовки).
Із прийняттям Київською Руссю християнства обрядовий театр зазнав певних змін: він поєднав язичницьку слов’янську культуру із візантійською, став головним елементом виключно народної культури, образи давніх божеств у ньому замінились на імена християнських святих. Так зимові святкові обряди на честь богині Коляди присвятили Різдву Христовому, головне весняне свято бога Ярила (Великдень) — Христовому Воскресінню тощо.
Преимущественно прозаический рассказ о вымышленных событиях. Может быть фантастическим (волшебная сказка), авантюрным (сказка о животных) или реалистическим (бытовая сказка)
Волшебные сказки — «Василиса Премудрая», «Аленький цветочек»; сказки о животных — «Коза-дереза», «Петушок — золотой гребешок»; бытовые сказки — «Дочь-семилетка», «Чего на свете не бывает…»
Предание
Рассказ о реальных (или вымышленных, но возможных) событиях
Предание о Петре Первом»
Сказ
Рассказ, повествование, в котором ведётся от лица рассказчика
Обрядовий театр — надзвичайно важливий етап у розвитку театрального мистецтва, оскільки саме в ньому зародилося вміння людини творчо втілювати навколишній світ у художніх образах.
Як і в будь-якому стародавньому суспільстві, театр на Русі існував у ритуально-обрядових формах. Обрядовими дійствами супроводжувалися етапи хліборобського циклу, природні лиха, а також події родового чи родинного значення. Такі дійства обов’язково містили магічні ритуали. До нашого часу дійшло чимало стародавніх обрядів (наприклад «Коза», «Маланка»). Також відголоски дохристиянських ритуалів збереглись у фольклорі (колядки, щедрівки, веснянки, заклички, примовки).
Із прийняттям Київською Руссю християнства обрядовий театр зазнав певних змін: він поєднав язичницьку слов’янську культуру із візантійською, став головним елементом виключно народної культури, образи давніх божеств у ньому замінились на імена християнських святих. Так зимові святкові обряди на честь богині Коляди присвятили Різдву Христовому, головне весняне свято бога Ярила (Великдень) — Христовому Воскресінню тощо.
Объяснение:
Фольклор — художественное творчество народа, отражающее его жизнь и взгляды.
Жанр
Характеристика
Пример
Былина
Народная эпическая песня о богатырях. Повествовалась нараспев. Всегда строится по плану: запев, зачин, основная часть, концовка
«Вольга и Микула Селянинович», «Алёша Попович и Тугарин Змей», «Садко»
Историческая песня
Небольшое произведение, посвящённое какому-либо историческому событию. Похоже на былину, но меньше по объёму и более достоверное
«Авдотья Рязаночка», «Взятие Казани», «Казнь стрельцов»
Сказка
Преимущественно прозаический рассказ о вымышленных событиях. Может быть фантастическим (волшебная сказка), авантюрным (сказка о животных) или реалистическим (бытовая сказка)
Волшебные сказки — «Василиса Премудрая», «Аленький цветочек»; сказки о животных — «Коза-дереза», «Петушок — золотой гребешок»; бытовые сказки — «Дочь-семилетка», «Чего на свете не бывает…»
Предание
Рассказ о реальных (или вымышленных, но возможных) событиях
Предание о Петре Первом»
Сказ
Рассказ, повествование, в котором ведётся от лица рассказчика
«Артёмов ключ», «Еремеево слово»