1.Вакула згодився дістати їй черевички: «– Не тужи, моя люба Оксано! – підхопив коваль, – я тобі дістану такі черевики, що мало яка й панночка носить.»
2.Але трохи згодом почав думати, що це йому не під силу: «– Смійся, смійся! – говорив коваль, виходячи слідом за ними. – Я й сам сміюся із себе! Думаю і не можу надумати, куди подівся розум мій? Вона мене не любить, та й бог з нею!»
3.Потім він вирішив, що не може жити без Оксани і вирішив піти утопитися. «Як укопаний, стояв коваль на одному місці. “Ні, не можу; несила більше… – промовив він нарешті. – Але, боже ти мій, чому вона така з біса гарна? Її погляд, і мова, і все, ну, от так і палить, так і палить… Ні, немає вже снаги перемогти себе! Час покласти край усьому, пропадай душа, піду втоплюся в ополонці, та й згадуй як звали!”
4.Передумавши топитись, Вакула вирішив піти до Пацюка. «Розповівши Пацюкові про своє горе, парубок прохопився, що ладен шукати до навіть у самого чорта. Почувши такі слова, Пацюк зауважив, що чорт сидить у Вакули за плечима.»
5.Вакула на кінець знаходить чорта і летить до Петербурга,щоб попросити черевички у цариці. «Мороз пішов поза шкірою в коваля; перелякавшись та збліднувши, не знав він, що робити, вже хотів перехреститися… Але чорт, нахиливши свій собачий писок йому до правого вуха, сказав:
– Це я – твій друг, усе зроблю для товариша й друга! Грошей дам, скільки хочеш, – пискнув він йому на ліве вухо. – Оксана буде сьогодні ж наша ів він, нахиляючи свій писок знову до правого вуха.
Коваль стояв, роздумуючи.
– Згода, – сказав він нарешті, – за таку ціну готовий бути твоїм!»…
«– Куди? – промовив смутний чорт.
– В Петербург, просто до цариці!
І коваль обімлів… почуваючи, як підіймається в повітря.»
Твоя жизнь состоит из поступков. В поступках выражается моральная сущность человека. В твоем отношении к другим людям нет ничего случайного. Поступок всегда определяется деятельностью морального сознания.
Поступки есть только там, где есть люди. Твои поступки выражают уровень твоей нравственной культуры. Бывают люди, которые, уходя из дому, не знают, что они сделают: то ли инвалиду и услышат слова благодарности, то ли нарушат правила уличного движения. Так может быть с людьми, не имеющими нравственной сердцевины — убеждений.
Красноречивее всяких слов поступки человека. Сказать-то мы можем что угодно, но вот наши поступки покажут, какими мы являемся на самом деле.
1.Вакула згодився дістати їй черевички: «– Не тужи, моя люба Оксано! – підхопив коваль, – я тобі дістану такі черевики, що мало яка й панночка носить.»
2.Але трохи згодом почав думати, що це йому не під силу: «– Смійся, смійся! – говорив коваль, виходячи слідом за ними. – Я й сам сміюся із себе! Думаю і не можу надумати, куди подівся розум мій? Вона мене не любить, та й бог з нею!»
3.Потім він вирішив, що не може жити без Оксани і вирішив піти утопитися. «Як укопаний, стояв коваль на одному місці. “Ні, не можу; несила більше… – промовив він нарешті. – Але, боже ти мій, чому вона така з біса гарна? Її погляд, і мова, і все, ну, от так і палить, так і палить… Ні, немає вже снаги перемогти себе! Час покласти край усьому, пропадай душа, піду втоплюся в ополонці, та й згадуй як звали!”
4.Передумавши топитись, Вакула вирішив піти до Пацюка. «Розповівши Пацюкові про своє горе, парубок прохопився, що ладен шукати до навіть у самого чорта. Почувши такі слова, Пацюк зауважив, що чорт сидить у Вакули за плечима.»
5.Вакула на кінець знаходить чорта і летить до Петербурга,щоб попросити черевички у цариці. «Мороз пішов поза шкірою в коваля; перелякавшись та збліднувши, не знав він, що робити, вже хотів перехреститися… Але чорт, нахиливши свій собачий писок йому до правого вуха, сказав:
– Це я – твій друг, усе зроблю для товариша й друга! Грошей дам, скільки хочеш, – пискнув він йому на ліве вухо. – Оксана буде сьогодні ж наша ів він, нахиляючи свій писок знову до правого вуха.
Коваль стояв, роздумуючи.
– Згода, – сказав він нарешті, – за таку ціну готовий бути твоїм!»…
«– Куди? – промовив смутний чорт.
– В Петербург, просто до цариці!
І коваль обімлів… почуваючи, як підіймається в повітря.»
Объяснение:
Не верь словам, а верь делам.
Твоя жизнь состоит из поступков. В поступках выражается моральная сущность человека. В твоем отношении к другим людям нет ничего случайного. Поступок всегда определяется деятельностью морального сознания.
Поступки есть только там, где есть люди. Твои поступки выражают уровень твоей нравственной культуры. Бывают люди, которые, уходя из дому, не знают, что они сделают: то ли инвалиду и услышат слова благодарности, то ли нарушат правила уличного движения. Так может быть с людьми, не имеющими нравственной сердцевины — убеждений.
Красноречивее всяких слов поступки человека. Сказать-то мы можем что угодно, но вот наши поступки покажут, какими мы являемся на самом деле.