«Є злочини гірші, ніж спалювати книги. Наприклад, не читати їх»Чи згодні ви з думкою Рея Бредбері? Напишіть невеликий твір-роздум на подану тему (обсяг не меньше 1 сторінки) ( )
Цей твір О. Уайльда розпочинається з розповіді про те, як в лютий мороз два бідні лісоруби заблукали в лісі. Раптом з неба впала надзвичайно яскрава зірка. Лісоруби побачили спляче дитя. Один з них усиновив хлопчика. Йшли роки. Дитина росла дуже красивою. Зачарований своєю красою, він знущався і виставляв на сміховисько усіх, хто був негарний. Але одного разу він сам перетворився на виродка з обличчям жаби, коли відмовився від матері, що прийшла до нього у вигляді жебрачки. Це було покарання за його гріх.
Три роки бродив герой по світлу, шукав матір. І ніде він не зустрічав ні любові, ні милосердя. Усі обходилися з ним так само, як колись він сам поступав з іншими. Та все ж хлопчик-зірка заслужив щастя. Пізнавши страждання, він навчився співчувати горю інших, він став милосердним.
Коли хлопчик потрапив в рабство до злого чаклуна, йому довелося тричі шукати в лісі монети: білу, жовту і червону. Він за до зайченяти, визволеного їм з капкана, знаходив монети і віддавав їх жебракові. При цьому герой знав, яка кара чекає його: вперше — побої, удруге — вічне рабство, утретє — смерть…
Втім, у цієї казки щасливий фінал. До хлопчика-зірки повернулася краса. До того ж виявилось, що його батьки — король і королева. І на довершення усього — люди визнали його своїм государем.
В XX столетии в питании людей произошли существенные изменения. В
пищевом рационе стали преобладать рафинированные продукты, резко возросло
потребление продуктов животного происхождения и снизилась доля овощей и
фруктов. Присоединившаяся гиподинамия довершила картину: от переедания и
малоподвижности человек стал болеть тяжело и часто.
А между тем наши прадеды, никогда не знавшие многих сегодняшних
болезней, ели просто. В допетровские времена, например, на Руси употребляли
в основном квасы с травами, различные натуральные продукты. Отвары из
картофеля никогда не выливались, а использовались в пищу. Мясо ели не
часто, а то и вообще только по большим праздникам. Не было в те времена ни
современного пассерования, ни жарения. В чугунах в русской печи могла быть
только варка или припускание продуктов (то есть варка в собственном соку).
Исключение составляли сковороды, на которых жарились блины. Но блины были
праздничной едой.
При Петре I русская кухня начинает преобразовываться, испытывая
большое влияние немецкой, голландской и французской кулинарии. К обычным
мясным и овощным блюдам добавлялось такое количество редких и дорогих
приправ, что кушанья приобретали совершенно незнакомый вкус. Надо сказать,
что эти острые приправы не здоровью.
Повседневная еда должна быть простой и здоровой, преимущественно
молочно-растительной. Ведь продукты растительного происхождения являются
основным источником витаминов, минеральных и пектиновых веществ, клетчатки,
органических кислот, катализаторов, стимуляторов органов пищеварения,
кровообращения, мочевыделительной системы. Многие растения обладают
целебными свойствами и с успехом используются в лечебном питании.
Наши деды и прадеды, кроме даров полей и садов, всегда употребляли в
пищу дикорастущие растения (крапиву, щавель, мяту, лебеду, сныть, ромашку,
цветы липы, листья дуба), ботву овощей (свеклы, редиски, капусты, тыквы).
Вся эта зелень не только улучшает внешний вид и аромат блюд, придавая им
своеобразный вкус, но и, главное, появляется ранней весной, когда зрелых
овощей еще мало, а организм остро нуждается в биологически активных
веществах.
Цей твір О. Уайльда розпочинається з розповіді про те, як в лютий мороз два бідні лісоруби заблукали в лісі. Раптом з неба впала надзвичайно яскрава зірка. Лісоруби побачили спляче дитя. Один з них усиновив хлопчика. Йшли роки. Дитина росла дуже красивою. Зачарований своєю красою, він знущався і виставляв на сміховисько усіх, хто був негарний. Але одного разу він сам перетворився на виродка з обличчям жаби, коли відмовився від матері, що прийшла до нього у вигляді жебрачки. Це було покарання за його гріх.
Три роки бродив герой по світлу, шукав матір. І ніде він не зустрічав ні любові, ні милосердя. Усі обходилися з ним так само, як колись він сам поступав з іншими. Та все ж хлопчик-зірка заслужив щастя. Пізнавши страждання, він навчився співчувати горю інших, він став милосердним.
Коли хлопчик потрапив в рабство до злого чаклуна, йому довелося тричі шукати в лісі монети: білу, жовту і червону. Він за до зайченяти, визволеного їм з капкана, знаходив монети і віддавав їх жебракові. При цьому герой знав, яка кара чекає його: вперше — побої, удруге — вічне рабство, утретє — смерть…
Втім, у цієї казки щасливий фінал. До хлопчика-зірки повернулася краса. До того ж виявилось, що його батьки — король і королева. І на довершення усього — люди визнали його своїм государем.