1.Повноваження можна делегувати в таких випадках: а).межі повноважень розмиті;
б).завдання відповідає кваліфікації працівника і рівню його компетентності;
в).відповідальність визначається такою, що сама собою розуміється, але детально не обговорюється;
г).працівнику не повідомляється, як будуть оцінюватися кінцеві результати його роботи, якщо він намагатиметься виконати її відмінно, добре або задовільно.
2. Рішення стають управлінськими при делегуванні повноважень саме тому, що:
а).засновані на компенсаторному “зворотньому зв'язку” з виконавцями;
б).не мають зв'язку з виконавцями;
в).не мають компенсаторного “зворотнього зв'язку” з виконавцями;
г).не мають компенсаторного “зворотнього зв'язку”з керівником.
3. Практична реалізація принципу делегування повноважень може здійснюватися за такими напрямами:
а). передання всіх своїх функцій і прав членами керівництва підприємства керівникам лінійних і функціональних структурних підрозділів;
б).перерозподіл функцій між членами керівництва підприємства;
в).перерозподіл функцій тільки між членами адміністрації підприємства;
г).надання працівнику певних прав для виконання конкретного виду робіт.
4. Існують такі фактори, що перешкоджають активному делегуванню повноважень:
а).небажання керівника підприємства постійно контролювати всі деталі і моменти роботи;
б).правильне розуміння своїх позицій;
в).нейтральна участь керівника у розв'язанні усіх конфліктів і виробничих проблем;
г).недовіра до підлеглих, неправильне розуміння престижності.
5. Обов'язки працівника при управлінні з делегуванням відповідальності можуть бути сформульовані так:
а).працівник зобов'язаний інтенсифікувати діяльність на своїй ділянці, тобто завжди думати про те, як завтра поліпшити те, що є сьогодні;
б).робітник не зобов'язаний в рамках діапазону, що делегується, діяти і вирішувати самостійно;
в).про всі випадки, для регулювання яких повноважень працівника недостатньо, повідомляється нижчому за рангом для прийняття рішення;
г).працівник зобов'язаний інформувати свого керівника про делегований йому діапазон, щоб той мав про нього загальне уявлення й міг орієнтуватися у стані й розвитку цієї дільниці.
6. Виявлення видів діяльності, на які недоцільно витрачати час і які можуть виконувати інші особи називається:
а). хронометраж;
б). фотографія;
в). діагностика часу;
г). аналіз суперечностей. (працівники вступають у суперечність, як найдинамічніші елементи продуктивних сил)
7. Кількість працівників, якими найбільш ефективно може управляти керівник це:
а). норма керованості;
б). укрупнений норматив чисельності;
в). норматив часу й обслуговування;
г). типова структура апарату управління.
8. На практиці існує декілька видів використання планів:
а). довгострокові, середньострокові, перспективні плани.
б). довгострокові, квартальні, місячні плани;
в). довгострокові, середньострокові, короткострокові плани;
г). довгострокові, трендові, квартальні плани.
9. Вибір пріоритетних справ може здійснюватися за до
а). методу найменших квадратів, методу АБВ-аналізу;
б). інженерного методу, методу візуального контролю;
в). принципу Паретто, методу АБВ-аналізу, методу Ейзенхауера;
г). інженерного методу, методу візуального контролю, методу Ейзенхауера.
10. Залежно від ступеню важливості та терміновості завдань менеджера є такі можливості їх оцінки і виконання:
а). термінові і важливі справи;
б). термінові, але менш важливі справи;
в). менш термінові, але важливі завдання та менш термінові і менш важливі справи;
г). всі відповіді правільні
Обыкновенные акции.
Объяснение:
1) Определим величину банковских процентов
100 000 * 0,2 = 20 000
2) Определим размер дивидендов по привилегированным акциям
Размер дивиденда = 25 000 * 0,10 = 2500
Инвестор может купить на 100 000 4 акции (100 000 / 25 000), следовательно получит дивидендов 2500 * 4 акции = 10 000
3) Определим величину дивидендов по обыкновенным акциям
Размер дивиденда на одну акцию (800 000 – 8 акций * 2500) / 80 акций = 7500
Инвестор может купить на 100 000 5 акций (100 000 / 20 000), следовательно получит дивидендов 7500 * 5 акций = 37 500
Таким образом, из трех вариантов инвестирования наиболее выгодное вложение свободных денежных средств в обыкновенные акции.
Безрабо́тица — наличие в стране людей, составляющих часть экономически активного населения, которые и желают трудиться, но не могут найти работу.Согласно методологии Международной организации труда (МОТ) к безработным относят людей трудо возраста, которые не имеют работы в течение некоторого периода времени трудиться и предпринимают усилия по поиску работы, но не могут найти ее[3]. В качестве работы может рассматриваться не только работа по найму, но и самозанятость. Для обеспечения международной сопоставимости данных, МОТ рекомендует относить к трудо всех людей старше 15 лет. Однако подчеркивается, что каждая страна вправе самостоятельно выбирать возрастные критерии трудо Например, может быть установлен предельный возраст.
В России методику оценки уровня безработицы разрабатывает Росстат. Согласно официальным документам Росстата, трудо считаются граждане в возрасте от 15 до 72 лет[4]. Учащиеся, пенсионеры и инвалиды относятся к категории безработных, если они занимались поиском работы и были готовы приступить к ней.
В 2020 году по данным Международной организации труда в мире насчитывается 400 миллионов безработных (10,7% населения планеты). Всплеск безработицы произошёл из-за влияния пандемии COVID-19. В Европейском союзе по данным исследовательского центра Европарламента самый высокий уровень безработицы среди молодежи до 25 лет на январь 2018 года наблюдался в Греции (43%), Испании (36%) и Италии (31,5%)[5].
В России в 2018 году по результатам исследования РИА Новости ситуация с безработицей неоднородна, и самый высокий индекс безработицы был зафиксирован в регионах Северного Кавказа, на Алтае и в Тыве