12. проанализируйте предложенный перечень источников дохода, выявите
источники семейного бюджета. все ли источники перечислены. если не все,
допишите недостающие.
1) - доходы от ценных бумаг;
2) - выплаты и льготы из общественных организаций;
3)- доходы от других источников;
4) - доходы от приусадебного участка;
5)-доходы от предпринимательской деятельности
ответ:У статуті підприємства, згідно із законодавством України, зазначають:
1) власника і найменування підприємства, його місцезнаходження;
2) предмет і цілі діяльності;
3) органи управління. Порядок їх формування;
4) компетенцію і повноваження трудового колективу та його виборчих органів, які мають право представляти інтереси трудового колективу (ради трудового колективу, профспілковий комітет тощо);
5) порядок утворення майна підприємства;
6) умови реорганізації та припинення діяльності підприємств.
При найменуванні підприємства вказують його назву (завод, фабрика та ін.), вид підприємства (індивідуальне, колективне, державне тощо) та ін.До особливостей діяльності підприємства (які теж можуть зазначатися в статуті) належать: положення про трудові відносини, які виникають на основі членства; повноваження, порядок створення ради підприємства; товарний знак тощо.
При організації підприємства у сфері банківської діяльності або виробництва різних товарів тощо статут доповнюють окремими додатковими положеннями, зафіксованими у відповідних законах.
Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім вищезазначених відомостей, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників. Буде краще, якщо в розробці статуту вам до фахівець.Надзвичайно важливим для майбутні підприємців є знання про майно підприємств, зокрема про джерела його формування. Майно підприємств становить його основні та оборотні фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємств.
Основними джерелами формування майна підприємства є:
1) грошові та матеріальні внески засновників;
2) доходи, отримані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;
3) доходи від цінних паперів;
4) кредити банків та інших кредиторів;
5) капітальні вкладення і дотації з бюджету;
6) доходи від роздержавлення та приватизації власності;
7) придбання майна іншого підприємства.
Іншим засновницьким документом, який є властивим для повних та командитних товариств є установчий договір.
Основними структурними елементами установчого договору є розділи:
1. Про предмет і мету діяльності підприємства.
2. Про юридичний статус підприємства.
3. Про статутний фонд і його частку в загальному обсязі витрат.
4. Про вклади учасників у речовій та вартісній формах, а також в уставному фонді.
5. Про умови і порядок кредитування.
6. Про передбачувані обсяги виробництва, в тому числі для експорту.
7. Про порядок нагромадження і розподіл прибутку, податків на прибуток.
8. Про права та обов'язки засновників.
9. Про структуру управління.
10. Про порядок оплати праці працівників.
11. Про систему постачання і збуту продукції.
12. Про форми контролю за діяльністю підприємства та якістю продукції.
13. Про комерційну таємницю.
14. Про відповідальність за порушення договору.
15. Про порядок ліквідації підприємства.
Оскільки установчий договір є одним з найважливіших видів договору, тобто добровільного об'єднання двох або кількох осіб, їхнього майна, в якому кожен з учасник бере на себе певні зобов'язання щодо інших учасників з мстою привласнення прибутку, то акцент у ньому роблять на загальних обставинах статутного фонду, частці кожного із засновників, її формі (натуральна або речова), а також на оплати за надані один одному товари, послуги або виконані роботи.
Важливу роль в установчому договорі відіграють також положення про форми відповідальності учасників за невиконання прийнятих зобов'язань, про порядок вирішення суперечок, умови або продовження договору та ін.
Підписанню установчого договору, як правило, передує ретельне комплексне техніко-економічне обґрунтування діяльності підприємства і передусім таких сторін документа, як розрахунок статутного фонду, очікуваних прибутків, балансу доходів і витрат на функціонування підприємства тощо.При створенні акціонерного товариства у засновницьких документах повинні бути відображені дані про види акцій, які випускають, їх номінальну вартість та кількість і співвідношення акцій різних видів.
2. Статутний фонд і його формування
Объяснение:
Федера́льная резе́рвная систе́ма (Federal Reserve System, ФРС, Федеральный резерв, FED) — специально созданное 23 декабря 1913 года независимое федеральное агентство для выполнения функций центрального банка и осуществления централизованного контроля над коммерческой банковской системой Соединённых Штатов Америки.В ФРС входят 12 федеральных резервных банков, расположенных в крупнейших городах, около трёх тысяч коммерческих так называемых банков-членов, назначаемый президентом Совет управляющих, Федеральный комитет по операциям на открытом рынке и консультационные советы. Основанием для создания является Закон о Федеральном резерве. В управлении ФРС определяющую роль играет государство, хотя форма собственности капитала является частной — акционерная с особым статусом акций.
С точки зрения управления, ФРС является независимым органом в правительстве США. Как национальный центральный банк, ФРС получает полномочия от Конгресса США. Независимость в работе обеспечивается тем, что принимаемые решения о кредитно-денежной политике не должны быть одобрены президентом США или кем-либо иным из исполнительной или законодательной ветвей власти. ФРС не получает финансирование от Конгресса. Срок полномочий членов Совета управляющих Федеральной резервной системы охватывает несколько сроков президентских полномочий и членов Конгресса. В то же время ФРС подконтрольна Конгрессу, который часто анализирует деятельность ФРС и может изменить обязанности ФРС законодательным образом.
С 2006 по 2014 год пост председателя совета управляющих ФРС занимал Бен Бернанке. В феврале 2014 года его сменила Джанет Йеллен, которая в течение двух лет работала его заместителем. С 5 февраля 2018 года главой Федеральной резервной системы является Джером Пауэлл.
История ФРС
Первым учреждением, выполнявшим функции центрального банка США, был Первый банк Соединённых Штатов, созданный Александром Гамильтоном в 1791 году. Его полномочия не были продлены в 1811 году. В 1816 году был образован Второй банк Соединённых Штатов; его полномочия не были продлены в 1836 после того, как он стал объектом критики со стороны президента Эндрю Джексона. С 1837 по 1862 годы центрального банка формально не существовало. Это время называют «эрой свободных банков» в США. С 1862 до 1913 года в США по соответствующему закону действовала система национальных банков. Серия банковских паник — в 1873, 1893 и 1907 годах, — создала серьёзный с на создание централизованной банковской системы.
Хронология центральных банков США:
1791 — 1811: Первый банк Соединённых Штатов
1811 — 1816: Центральный банк отсутствовал
1816 — 1836: Второй банк Соединённых Штатов
1837 — 1862: «Эра свободных банков»
1863 — 1913: Национальные банки
1913 — настоящее время: Федеральная резервная система.
Создание третьего центрального банка
В течение последней четверти XIX века и начала XX века экономика США через череду финансовых паник. Главным импульсом к созданию третьего центрального банка стала банковская паника 1907 года. Многие экономисты и сторонники Федеральной резервной системы утверждали, что предыдущие системы обладали двумя основными недостатками: «не эластичной» валютой и недостатком ликвидности.
Вторая Гаагская конференция 2 (15) июня по 5 (18) октября 1907 года одобрила идею министра финансов России С.Ю.Витте о создании Международной валютной федеральной системы, чтобы обеспечить торговые и финансовые сношения между странами мира, основанные на наднациональной денежной единице, привязанной к золотому стандарту. В том же году представители 48 государств на заседании в Париже утвердили процедуру создания Международной финансовой системы с золотым пулом, в который каждая страна должна была внести определённую массу золота. Местом хранения мирового золота выбрали Нью-Йорк. Свои обязательства по отправке золота выполнили только Российская империя и Китай. Из России за океан было вывезено 48,6 тонны золота в 1908-1913 годах. Китайское золото вывозилось до свержения последнего правителя династии Цин в 1911 году.
В 1908 году, после финансового кризиса 1907 года, Конгресс принял акт Олдрича-Вриланда, по которому создавалась Национальная денежная комиссия с целью проработки возможных вариантов денежной и банковской реформы.