3. Визначити правильну відповідь (за кожну правильну відповідь 0, ів):
1. До факторів виробництва відносять:
а) заробітна плата, рента, відсоток, прибуток;
б) капітал, праця, земля, підприємницькі здібності;
в) виробництво, розподіл, обмін, споживання;
г) всі відповіді правильні.
2. Товар, який виконує роль загального еквіваленту – це:
а) заробітна плата;
б) рента;
в) ціна;
г) гроші.
3. Економічна теорія як наука під назвою політична економія сформувалася:
а)у період феодального ладу;
б)у період капіталістичного ладу;
в)у період монополістичного капіталізму;
г)у період рабовласницького ладу.
4. Перша наукова школа в економічній теорії:
а)школа фізіократів;
б)школа меркантилізму;
в)класична школа;
г)марксистська школа.
5. Складний господарський організм, який постійно вдосконалюється і включає всі чинники
виробництва і всі економічні процеси, що відбуваються у виробництві:
а) агропромисловий комплекс;
б) економічна система;
в) транснаціональна корпорація;
г) сфера матеріального виробництва.
6. Засоби виробництва, люди, які приводять їх удію, сили природи, наука, інформація, що
використовується у виробництві:
а б виробництва;
б) економічні ресурси;
в) продуктивні сили;
г) правильної відповіді немає.
Экономия материала: 12,5*300 000 шт. = 3 750 000 руб.
Экономия трудовых затрат:
себестоимость продукции без использования изобретения:
65*300 000 шт. = 19 500 000 руб.
11,7*300000 = 3 510 000 руб.
Выигрыш в себестоимости: 3 750 000 + 3 510 000 = 7 260 000 руб. Продолжительность преимущества в себестоимости - 6 лет
Стоимость изобретения: фактор текущей стоимости аннуитета рассчитывается по формуле:
фактор аннуитета за 6 лет по ставке 15% составит:
((1-(1/(1+0,15)6)) /0,15 = (1 – 1/2,313) / 0,15 = 0,5676/0,15 = 3,784
стоимость изобретения будет равна: 7 260 000 * 3,784 = 27 471 840 руб.
С тех пор как появились деньги, возникла необходимость помещать их куда-то на сохранение или давать их взаймы тому, кому они нужны. Уже в Древнем Вавилоне, когда еще не были изобретены монеты, существовали люди, которые занимали деньги, давали их взаймы, проводили разные операции для других людей. Они уже могли называться банкирами, хотя все считали их ростовщиками. Иногда эти дела находились в руках священников в храмах. Существовали законы, регулирующие подобную деятельность.