Это специализация стран на производстве определённых видов товаров, для изготовления которых в стране имеются более дешёвые факторы производства и предпочтительные условия в сравнении с другими странами. ребят что это .
1 Рыночные отношения - это отношения которые возникают в процессе покупки и продажи товаров. Суть рыночных отношений сводится к возмещению расходов продавцов (товаропроизводителей и торговцев) и получению ими прибыли, а также удовлетворению платежо спроса покупателей на основании свободного и взаимного соглашения, эквивалентности и конкурентности)
2 Государство
3Госуда́рственная со́бственность — имущество, в том числе средства и продукты производства, принадлежащие государству полностью, либо на основе долевой или совместной собственности.
Государству могут принадлежать акции в акционерных обществах различных форм собственности, кроме того, государство может иметь в собственности любое имущество, необходимое для осуществления его функций[1].
В Российской империи использовалось понятие государственное имущество — в гражданском праве так называлось имущество, составляющее собственность государства как юридического лица[2].
В СССР государственная собственность считалась высшей формой собственности и входила в основу экономической системы социалистического государства, была основой командно-административной экономики.
Право государственной собственности в Российской Федерации закреплено статьёй № 214 ГК РФ.
4 Они возникли между людьми в процессе производства и реализации товаров. Появились они при случайных актах обмена излишками продуктов между общинами. В этих первобытных условиях товарного производства как такового не было, однако
По́пит і пропози́ція (правильно українською — пропонування[1]) — економічна модель, що описує процес ціноутворення на ринку. Ця модель вводить поняття попиту та пропозиції як універсальні характеристики ринку та доводить, що за певних умов ці характеристики урівноважуються та приводять до встановлення певної ціни на цей товар. При цьому попит — представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — кількість товару, який є на ринку або може бути доставлений на нього. Висновок моделі про урівноваження добре відповідає поведінці великого числа ринків та вважається важливим економічним законом.
Вперше термін «попит і пропозиція» використав Джеймс Стюарт у своїй праці «Принципи політичної економії», опублікованій 1767 року. Цей термін також був застосований такими економістами-класиками, як Адам Сміт та Давид Рікардо, в їхніх працях «Причини багатства народів» та «Принципи політичної економії та оподаткування», відповідно. В 1870-х роках модель істотно розвинув та популяризував Альфред Маршалл в своїй праці «Принципи економіки».
Взаємодія попиту і пропозиції через ціновий механізм на вільних ринках є проявом «невидимої руки ринку», призводить до встановлення спонтанного порядку в економіці.
1 Рыночные отношения - это отношения которые возникают в процессе покупки и продажи товаров. Суть рыночных отношений сводится к возмещению расходов продавцов (товаропроизводителей и торговцев) и получению ими прибыли, а также удовлетворению платежо спроса покупателей на основании свободного и взаимного соглашения, эквивалентности и конкурентности)
2 Государство
3Госуда́рственная со́бственность — имущество, в том числе средства и продукты производства, принадлежащие государству полностью, либо на основе долевой или совместной собственности.
Государству могут принадлежать акции в акционерных обществах различных форм собственности, кроме того, государство может иметь в собственности любое имущество, необходимое для осуществления его функций[1].
В Российской империи использовалось понятие государственное имущество — в гражданском праве так называлось имущество, составляющее собственность государства как юридического лица[2].
В СССР государственная собственность считалась высшей формой собственности и входила в основу экономической системы социалистического государства, была основой командно-административной экономики.
Право государственной собственности в Российской Федерации закреплено статьёй № 214 ГК РФ.
4 Они возникли между людьми в процессе производства и реализации товаров. Появились они при случайных актах обмена излишками продуктов между общинами. В этих первобытных условиях товарного производства как такового не было, однако
существовал товарный обмен.
Объяснение:
По́пит і пропози́ція (правильно українською — пропонування[1]) — економічна модель, що описує процес ціноутворення на ринку. Ця модель вводить поняття попиту та пропозиції як універсальні характеристики ринку та доводить, що за певних умов ці характеристики урівноважуються та приводять до встановлення певної ціни на цей товар. При цьому попит — представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — кількість товару, який є на ринку або може бути доставлений на нього. Висновок моделі про урівноваження добре відповідає поведінці великого числа ринків та вважається важливим економічним законом.
Вперше термін «попит і пропозиція» використав Джеймс Стюарт у своїй праці «Принципи політичної економії», опублікованій 1767 року. Цей термін також був застосований такими економістами-класиками, як Адам Сміт та Давид Рікардо, в їхніх працях «Причини багатства народів» та «Принципи політичної економії та оподаткування», відповідно. В 1870-х роках модель істотно розвинув та популяризував Альфред Маршалл в своїй праці «Принципи економіки».
Взаємодія попиту і пропозиції через ціновий механізм на вільних ринках є проявом «невидимої руки ринку», призводить до встановлення спонтанного порядку в економіці.
Объяснение: