Реальный ВНП в данном году был равен 1186 млрд. Потенциальный ВНП 1155 млрд. Естественный уровень безработицы равнялся 5% . Найти фактический уровень безработицы для данного года
Экономическая политика должна быть направлена на обеспечение благосостояния и свободы граждан, экономическое возрождение страны и процветание отечественной экономики. Необходимым условием достижения этих целей является формирование полноценной рыночной экономики, требующей глубоких преобразований социальных институтов и изменения образа жизни большинства населения. Экономическая политика государства должна «просчитываться» с позиций поведения совокупного предложения и совокупного спроса, а также и во временном аспекте. А политической власти? Каким образом проявляется эта связь в России? Прокомментируйте свой ответ. Вся жизнь людей неразрывно связана с властью, которая является наиболее мощным средством защиты человеческих интересов, воплощения планов людей, урегулирования их противоречий и конфликтов. Ключевая разновидность власти - власть политическая - обладает колоссальными конструирующими , представляет самый мощный источник развития общества, орудие социальных преобразований и трансформаций. Однако, наряду с созидательными возможностями, политическая форма власти может не только созидать или объединять общество, но и разрушать те или иные социальные порядки, дезинтегрировать человеческие сообщества. Она может быть жестокой и несправедливой силой, этаким злым демоном общества, потрясающим его устои и обрывающим судьбы стран и народов. По своей природе и происхождению власть, как таковая, - явление социальное. Будучи неотъемлемой стороной социальной жизни, власть развивается в процессе эволюции человеческого сообщества, приобретая те или иные формы в зависимости от различных этапов исторической эволюции и общественных изменений. Почему экономическая власть порождает экономическую зависимость других? Самым существенным моментом экономической власти является эксклюзивное право на «плодоносящие», т.е. приносящие доход, объекты собственности. Речь, разумеется, идет не столько о природном, сколько об общественном отношении. На поверхности экономических явлений представляется, что доход владельцу приносит не труд и не предпринимательская деятельность, а сам титул собственности и что здесь как бы само право порождает доход. Но это лишь поверхностный взгляд. Земельный участок сам по себе не приносит дохода собственнику, какие бы исключительные права собственности он на них ни имел. Даже аренда и субаренда сами по себе дохода не приносят, а лишь порождают право на доход. Первоисточником дохода и собственника, и арендатора (и субарендатора) является только реальный процесс созидательного присвоения. Для этого к ресурсной среде должен подключиться труд непосредственного производителя благ, а производитель должен вступить в отношения с владельцем ресурсов (в данном случае — земельного участка). К такому отношению производителя может принудить реализовать свои профессиональные функции и отсутствие возможности распоряжаться результатами своего труда поэтому необходимым спутником й противоположностью экономической власти является экономическая зависимость. Соответственно в экономике существует присвоение на Основе экономической власти, зависимости или свободы. Как приватизация в России повлияла на принятия экономических решений на уровне отдельного предприятия и народного хозяйства в целом? Можно выделить две основные модели приватизации: платная и бесплатная. Каждая из которых опирается на определенные доводы и аргументы. Бесплатная приватизация. Основные доводы в её пользу сводятся к следующему: так как при государственной монополии каждый гражданин являлся совладельцем собственности, то его надо превратить из формального в реального собственника наделив его частью государственного имущества. Таким образом должны возникнуть стимулы к производительному труду, к экономии затрат и более рациональному использованию ограниченных ресурсов. Практически реализация связана с наделением всех граждан приватизационными чеками - ваучерами.
ст. у Київській Русі в обігу були так звані „київські” гривни, які мали шестикутну форму і важили 150г. срібла — ці гроші існували до татаро-монгольського нашестя. Крім того, існували й „новгородські гривни”. Вони мали вигляд довгих срібних паличок і важили 240г. Перехідною від „київської” до „новгородської” була „чернігівська” гривна, за формою дуже близька до „київської”, а за вагою — до „новгородської”. Але найцікавіша форма у „волзької” гривні: майстри створювали її у вигляді маленького човна. Серед звичайних монет XIV ст. археологи часто знаходять також і „татарські гривні”, що ними Південна Русь сплачувала данину Орді.
Невдовзі після хрещення Володимиром Русі, розпочалося монетне карбування. Так, Володимир Святославич Великий (980–1015) випускав т.зв. „златники” та „срібляники” — золоті та срібні монети, на лицевому боці яких розміщено зображення князя з усіма регаліями, а на зворотньому — княжий герб — тризуб.
Певні зміни у житті гривни виникли у XIII ст., коли для новгородських злитків срібла, поруч із назвою „гривна” почала вживатися назва „рубль”. Рублі були частинами гривні. Назва „рубль” пішла від слова „рубить”, тому що прут серебра вагою в гривню розрубувався на чотири частини, які і називалися рублями. Вже у XV ст. злитки взагалі виходять з обігу, а рубль залишається як грошово-лічильна одиниця. Саме рубль (українська назва — „карбованець”) стає символом російської, а потім і радянської монетної системи.
Першим грошовим знаком Української Народної Республіки 19 грудня 1917 року став карбованець, художником якого був Георгій Нарбут. Вважається, що саме завдяки йому було відновлено пам'ять нашому давньому символу Тризубу, який використовував ще Володимир як символ роду Рюриковичів, і який згодом став Державним Гербом України. Тоді Нарбут використовував Тризуб при оформленні банкнот. Але вже 1 березня 1918 року замість карбованців було введено гривню. Перші гривні (номінали 2,10, 100, 500, 1000, 2000) друкували в Берліні. Гривня дорівнювала 1/2 карбованця і ділилася на 100 шагів. В обігу перебували грошові знаки вартістю 10, 25, 50, 100, 250, 1000 карбованців, а також 2, 5, 100, 500, 1000 і 2000 гривень.
Розмінна монета — шаги, випускались у вигляді поштових марок, номінальною вартістю 10, 20, 30, 40 та 50 шагів за гетьманату П.Скоропадського.
У квітні 1918 року Павло Скоропадський знову ввів карбованці.
Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.
Під час німецької окупації України у м.Рівному діяв німецький банк „Україна”. Окупаційними грошима на території України служили карбованці Рейхскомісаріату, які перебували в обігу лише на окупованій Рейхом території України паралельно з рейхс- та окупаційними марками.
Історія грошей незалежної України починається в 1991 році з відривних купонів. Після розпаду СРСР Україна залишилася з рублями – грошима вже неіснуючої держави, емісія яких перейшла до Російської Федерації. З вересня 1991 року Центральний банк РФ перестав постачати в Україну готівкові рублі і молода незалежна держава, крім низки економічних проблем, постала перед проблемою відсутності власної грошової одиниці. У січні 1992 року паралельно з рублем в обіг було випущено тимчасову (як планувалося, на 4-6 місяців), грошову одиницю – купоно-карбованець багаторазового використання. Який, втім, перебував в обігу до вересня 1996 року до введення гривні, заповнивши до квітня 1992 року весь готівковий оборот, витіснивши рубль.
Відповідно до Указу Президента України "Про грошову реформу", грошова реформа проводилась з 2 по 16 вересня 1996 року. Початком реформи стало впровадження в обіг гривні, яка обмінювалась у співвідношенні 1 гривня за 100 000 купоно-карбованців.
У 1992 році перші зразки української гривні були виготовлені в Канаді компанією Canadian Bank Note Company (105 контейнерів номіналом до 20 гривень) та британською компанією De La Rue plc, яка розміщувалася на Мальті (номіналами 50, 100 та 200 гривень) за ескізами В. І. Лопати за участю Бориса Максимова. Для виготовлення купюр була використана комбінована техніка - гравюра на сталі і літографія.
У 1994 році на банкнотній фабриці Національного банку України була введена у дію перша лінія по виготовленню банкнот, де їх виготовляють до сьогодні. Банкнотна фабрика відрита у 1994 році, розташована у м.Києві. Монетний двір був заснований у 1998 році. Тоді ж Національний банк України отримав власну виробничу базу з виготовлення монет масового обігу, пам'ятних і ювілейних монет, нагородної продукції.
Экономическая политика государства должна «просчитываться» с позиций поведения совокупного предложения и совокупного спроса, а также и во временном аспекте.
А политической власти? Каким образом проявляется эта связь в России? Прокомментируйте свой ответ.
Вся жизнь людей неразрывно связана с властью, которая является наиболее мощным средством защиты человеческих интересов, воплощения планов людей, урегулирования их противоречий и конфликтов. Ключевая разновидность власти - власть политическая - обладает колоссальными конструирующими , представляет самый мощный источник развития общества, орудие социальных преобразований и трансформаций. Однако, наряду с созидательными возможностями, политическая форма власти может не только созидать или объединять общество, но и разрушать те или иные социальные порядки, дезинтегрировать человеческие сообщества. Она может быть жестокой и несправедливой силой, этаким злым демоном общества, потрясающим его устои и обрывающим судьбы стран и народов.
По своей природе и происхождению власть, как таковая, - явление социальное. Будучи неотъемлемой стороной социальной жизни, власть развивается в процессе эволюции человеческого сообщества, приобретая те или иные формы в зависимости от различных этапов исторической эволюции и общественных изменений.
Почему экономическая власть порождает экономическую зависимость других? Самым существенным моментом экономической власти является эксклюзивное право на «плодоносящие», т.е. приносящие доход, объекты собственности. Речь, разумеется, идет не столько о природном, сколько об общественном отношении. На поверхности экономических явлений представляется, что доход владельцу приносит не труд и не предпринимательская деятельность, а сам титул собственности и что здесь как бы само право порождает доход. Но это лишь поверхностный взгляд. Земельный участок сам по себе не приносит дохода собственнику, какие бы исключительные права собственности он на них ни имел. Даже аренда и субаренда сами по себе дохода не приносят, а лишь порождают право на доход. Первоисточником дохода и собственника, и арендатора (и субарендатора) является только реальный процесс созидательного присвоения. Для этого к ресурсной среде должен подключиться труд непосредственного производителя благ, а производитель должен вступить в отношения с владельцем ресурсов (в данном случае — земельного участка). К такому отношению производителя может принудить реализовать свои профессиональные функции и отсутствие возможности распоряжаться результатами своего труда поэтому необходимым спутником й противоположностью экономической власти является экономическая зависимость. Соответственно в экономике существует присвоение на Основе экономической власти, зависимости или свободы.
Как приватизация в России повлияла на принятия экономических решений на уровне отдельного предприятия и народного хозяйства в целом?
Можно выделить две основные модели приватизации: платная и бесплатная. Каждая из которых опирается на определенные доводы и аргументы.
Бесплатная приватизация. Основные доводы в её пользу сводятся к следующему: так как при государственной монополии каждый гражданин являлся совладельцем собственности, то его надо превратить из формального в реального собственника наделив его частью государственного имущества. Таким образом должны возникнуть стимулы к производительному труду, к экономии затрат и более рациональному использованию ограниченных ресурсов. Практически реализация связана с наделением всех граждан приватизационными чеками - ваучерами.
ст. у Київській Русі в обігу були так звані „київські” гривни, які мали шестикутну форму і важили 150г. срібла — ці гроші існували до татаро-монгольського нашестя. Крім того, існували й „новгородські гривни”. Вони мали вигляд довгих срібних паличок і важили 240г. Перехідною від „київської” до „новгородської” була „чернігівська” гривна, за формою дуже близька до „київської”, а за вагою — до „новгородської”. Але найцікавіша форма у „волзької” гривні: майстри створювали її у вигляді маленького човна. Серед звичайних монет XIV ст. археологи часто знаходять також і „татарські гривні”, що ними Південна Русь сплачувала данину Орді.
Невдовзі після хрещення Володимиром Русі, розпочалося монетне карбування. Так, Володимир Святославич Великий (980–1015) випускав т.зв. „златники” та „срібляники” — золоті та срібні монети, на лицевому боці яких розміщено зображення князя з усіма регаліями, а на зворотньому — княжий герб — тризуб.
Певні зміни у житті гривни виникли у XIII ст., коли для новгородських злитків срібла, поруч із назвою „гривна” почала вживатися назва „рубль”. Рублі були частинами гривні. Назва „рубль” пішла від слова „рубить”, тому що прут серебра вагою в гривню розрубувався на чотири частини, які і називалися рублями. Вже у XV ст. злитки взагалі виходять з обігу, а рубль залишається як грошово-лічильна одиниця. Саме рубль (українська назва — „карбованець”) стає символом російської, а потім і радянської монетної системи.
Першим грошовим знаком Української Народної Республіки 19 грудня 1917 року став карбованець, художником якого був Георгій Нарбут. Вважається, що саме завдяки йому було відновлено пам'ять нашому давньому символу Тризубу, який використовував ще Володимир як символ роду Рюриковичів, і який згодом став Державним Гербом України. Тоді Нарбут використовував Тризуб при оформленні банкнот. Але вже 1 березня 1918 року замість карбованців було введено гривню. Перші гривні (номінали 2,10, 100, 500, 1000, 2000) друкували в Берліні. Гривня дорівнювала 1/2 карбованця і ділилася на 100 шагів. В обігу перебували грошові знаки вартістю 10, 25, 50, 100, 250, 1000 карбованців, а також 2, 5, 100, 500, 1000 і 2000 гривень.
Розмінна монета — шаги, випускались у вигляді поштових марок, номінальною вартістю 10, 20, 30, 40 та 50 шагів за гетьманату П.Скоропадського.
У квітні 1918 року Павло Скоропадський знову ввів карбованці.
Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.
Під час німецької окупації України у м.Рівному діяв німецький банк „Україна”. Окупаційними грошима на території України служили карбованці Рейхскомісаріату, які перебували в обігу лише на окупованій Рейхом території України паралельно з рейхс- та окупаційними марками.
Історія грошей незалежної України починається в 1991 році з відривних купонів. Після розпаду СРСР Україна залишилася з рублями – грошима вже неіснуючої держави, емісія яких перейшла до Російської Федерації. З вересня 1991 року Центральний банк РФ перестав постачати в Україну готівкові рублі і молода незалежна держава, крім низки економічних проблем, постала перед проблемою відсутності власної грошової одиниці. У січні 1992 року паралельно з рублем в обіг було випущено тимчасову (як планувалося, на 4-6 місяців), грошову одиницю – купоно-карбованець багаторазового використання. Який, втім, перебував в обігу до вересня 1996 року до введення гривні, заповнивши до квітня 1992 року весь готівковий оборот, витіснивши рубль.
Відповідно до Указу Президента України "Про грошову реформу", грошова реформа проводилась з 2 по 16 вересня 1996 року. Початком реформи стало впровадження в обіг гривні, яка обмінювалась у співвідношенні 1 гривня за 100 000 купоно-карбованців.
У 1992 році перші зразки української гривні були виготовлені в Канаді компанією Canadian Bank Note Company (105 контейнерів номіналом до 20 гривень) та британською компанією De La Rue plc, яка розміщувалася на Мальті (номіналами 50, 100 та 200 гривень) за ескізами В. І. Лопати за участю Бориса Максимова. Для виготовлення купюр була використана комбінована техніка - гравюра на сталі і літографія.
У 1994 році на банкнотній фабриці Національного банку України була введена у дію перша лінія по виготовленню банкнот, де їх виготовляють до сьогодні. Банкнотна фабрика відрита у 1994 році, розташована у м.Києві. Монетний двір був заснований у 1998 році. Тоді ж Національний банк України отримав власну виробничу базу з виготовлення монет масового обігу, пам'ятних і ювілейних монет, нагородної продукції.