I Значительный вклад в формирование существующих подходов к управлению качеством внесли не только зарубежные, но и отечественные исследователи. При этом развитие шло параллельно: в чем-то приоритеты отдавались российским ученым, а в чем-то - их зарубежным коллегам.
В России одним из первых после Октябрьской революции 1917г. был принят декрет «О введении метрической системы мер и весов» (14 сентября 1918г.), имевший важное значение для развития стандартизации. В 1925г. при Совете труда и обороны был создан Комитет по стандартизации, основной задачей которого была стандартизация требований к качеству [15]. В 1926 г. был Утвержден первый общесоюзный стандарт ОСТ1 «Пшеница. Селекционные сорта зерна. Номенклатура». В том же году принимаются стандарты, позволившие наладить серийное и массовое производство стандартных деталей машин. Данные стандарты стали основой для овладения методами Тейлора по контролю качества продукции на основе системы допусков и посадок.
СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ — 1) зосередження діяльності на відносно вузьких напрямах, окремих технологічних операціях або видах продукції; 2) придбання спеціальних знань і навичок у певній галузі; 3) поділ праці за її окремими видами, формами. Під спеціалізацією розуміється форма поділу праці між країнами, сферами, галузями і підприємствами громадського господарства, а також поділу праці усередині окремих підприємств. Оскільки основними суб'єктами товарного господарства є підприємства як товаровиробники, то особливе значення має про-изводственная спеціалізація - спеціалізація на рівні окремих підприємств. Виділяються три види такої спеціалізації: - предметна - спеціалізація виробників (підприємств) на виготовленні окремих видів благ кінцевого споживання (хліба, взуття, одягу тощо); - подетальна спеціалізація на виробництві окремих частин і деталей кінцевого продукту, наприклад, деталей автомобіля; - технологічна - спеціалізація на здійснення окремих операцій, що складають частину загального технологічного процесу, наприклад, спочатку складання окремих вузлів автомобіля, а потім збірка всього автомобіля. Такий вид спеціалізації називають також стадійної. кооперація Кооперація (від лат. cooperatio) — форма організації праці, за якої певна кількість людей (підприємців, господарників) або підприємств спільно бере участь, або в одному і тому ж їх, загальному трудовому, виробничому, процесі, або в різних, але пов'язаних між собою процесах праці/виробництва;
Объяснение:
I Значительный вклад в формирование существующих подходов к управлению качеством внесли не только зарубежные, но и отечественные исследователи. При этом развитие шло параллельно: в чем-то приоритеты отдавались российским ученым, а в чем-то - их зарубежным коллегам.
В России одним из первых после Октябрьской революции 1917г. был принят декрет «О введении метрической системы мер и весов» (14 сентября 1918г.), имевший важное значение для развития стандартизации. В 1925г. при Совете труда и обороны был создан Комитет по стандартизации, основной задачей которого была стандартизация требований к качеству [15]. В 1926 г. был Утвержден первый общесоюзный стандарт ОСТ1 «Пшеница. Селекционные сорта зерна. Номенклатура». В том же году принимаются стандарты, позволившие наладить серийное и массовое производство стандартных деталей машин. Данные стандарты стали основой для овладения методами Тейлора по контролю качества продукции на основе системы допусков и посадок.