Перший офіційно зареєстрований абсолютний рекорд швидкості — 63,149 км/год — встановив 18 грудня 1898 граф Гастон де Шасслу-Лоба на електромобілі «Жанто» конструкції Шарля Жанто на дистанції 1 км [1].
100-кілометровий рубіж першим переступив 29 квітня 1899 бельгієць К. Женатці, який на електромобілі власної конструкції La Jamais Contente з потужністю двигуна 68 к.с. розвинув швидкість 105,882 км/год.
200-кілометровий рубіж швидкості був досягнутий в 1911 році гонщиком Р. Бурманом. На автомобілі фірми «Бенц» він показав 228,04 км/год.
300-кілометрова швидкість вперше була досягнута Х. О. Д. Сігревой в 1927 р.. На автомобілі «Санбім» він показав 327,89 км/год
Корпускулярно-волновому дуализму нет механической аналогии, и он не может быть представлен наглядно. Очень многие реальные свойства материального мира гораздо многообразнее и сложнее, чем те, которые человек воспринимает зрительно, о которых узнает из повседневного опыта. Прогресс физики (и науки вообще) связан с постепенным отказом от непосредственной наглядности. При одном наблюдении за поведением микрочастицы удобнее представлять её волной, а при другом - частицей. Единая картина синтезирует эти описания (принцип дополнительности).
Перший офіційно зареєстрований абсолютний рекорд швидкості — 63,149 км/год — встановив 18 грудня 1898 граф Гастон де Шасслу-Лоба на електромобілі «Жанто» конструкції Шарля Жанто на дистанції 1 км [1].
100-кілометровий рубіж першим переступив 29 квітня 1899 бельгієць К. Женатці, який на електромобілі власної конструкції La Jamais Contente з потужністю двигуна 68 к.с. розвинув швидкість 105,882 км/год.
200-кілометровий рубіж швидкості був досягнутий в 1911 році гонщиком Р. Бурманом. На автомобілі фірми «Бенц» він показав 228,04 км/год.
300-кілометрова швидкість вперше була досягнута Х. О. Д. Сігревой в 1927 р.. На автомобілі «Санбім» він показав 327,89 км/год
Корпускулярно-волновому дуализму нет механической аналогии, и он не может быть представлен наглядно. Очень многие реальные свойства материального мира гораздо многообразнее и сложнее, чем те, которые человек воспринимает зрительно, о которых узнает из повседневного опыта. Прогресс физики (и науки вообще) связан с постепенным отказом от непосредственной наглядности. При одном наблюдении за поведением микрочастицы удобнее представлять её волной, а при другом - частицей. Единая картина синтезирует эти описания (принцип дополнительности).
Объяснение: