1. при подвешивании груза пружина растянулась на 6 см. чему равна сила , если жесткость пружины 50н/м? 2. перед взлетом самолет двигается по горизонтальной полосе взлета и развивает силу тяги 320 кн. сила сопротивления движению равна 180кн. определите равнодействующую этих сил.3. ведро заполнено водой, объемом которой 14л. определите вес воды, если ее плотность 1000кг/м³.4. шарик массой 2 кг движется равномерно и прямолинейно. определите вес шарика и силу тяжести, действующую на него. сделайте рисунок и покажите на нём силы тяжести и вес тела.дано, найти, решение заранее )​

Тиск рідини на дно і стінки посудини

Тиск рідини на дно і стінки посудини

На кожну молекулу рідини, що знаходиться в полі тяжіння Землі, діє сила тяжіння. Під дією цих сил тяжіння кожен шар рідини тисне на розміщені під ним шари. За законом Паскаля цей тиск передається рідиною в усіх напрямах однаково. Отже, у рідинах існує тиск, зумовлений силою тяжіння показують, що рідина, яка знаходиться в посудині в стані спокою, тисне на дно і стінки посудини і на будь-яке тіло, занурене в цю рідину. Тиск, який чинить рідина на довільну поверхню тіл, розміщених у ній, називають гідростатичним.

Обчислимо значення цього тиску на глибині h у нестисливій рідині зі сталою густиною r. Вважатимемо, що прискорення земного тяжіння g не залежить від глибини. Виділимо всередині нерухомої рідини нерухомий елемент її об'єму DV у вигляді прямого циліндра висотою h з основами, що мають малу площу DS, паралельними вільній поверхні рідини (рис.2.4.8). Верхня основа циліндра знаходиться від поверхні рідини на глибині h1, а нижня - на глибині h2 (h2 >h1).

На виділений елемент об'єму рідини діють по вертикалі три сили: сили тиску F1 = p1 DS і F2 = p2 DS, де p1 і p2 - значення гідростатичного тиску на глибинах h1 і h2, та сила тяжіння F т = rgDV = r ghDS.

Виділений елемент об'єму рідини перебуває в спокої, тобто, , а отже, дорівнює нулю і алгебраїчна сума проекцій цих сил на вертикальну вісь, тобто p2DS – p1D S – rghDS, звідки

p2 – p1 = r gh. (2.4.5)

Нехай тепер верхня грань виділеного циліндричного об'єму рідини збігається з поверхнею рідини, тобто h1 = 0. Тоді h2 = h і p2 = pГ, де h - глибина занурення; pГ - гідростатичний тиск на цій глибині. Вважаючи, що на поверхні рідини гідростатичний p1 = 0 (тобто без урахування зовнішнього тиску на поверхню рідини) із (2.4.5) отримаємо формулу для гідростатичного тиску:

pГ = rgh. (2.4.6)

З урахуванням дії на вільну поверхню рідини тиску атмосфери p0 повний тиск на певній глибині h дорівнює:

p = p0 + rg h. (2.4.7)

Для газів формула (2.4.6) найчастіше незастосовна, бо їх густина досить швидко змінюється з висотою. Тому формулу (2.4.6) можна використовувати лише для порівняно тонких (метри і десятки метрів) шарів газів у полі тяжіння Землі.

Рівняння (2.4.7) дає змогу обчислити силу дії рідини на дно і стінки посудини. Часто враховують лише гідростатичний тиск pГ, бо повітря з усіх боків оточує посудини з рідинами, діючи на них.

Сила, з якою рідина діє на дно посудини, може бути, залежно від форми посудини, більшою або меншою від ваги налитої в посудину рідини. Це явище називають гідростатичним парадоксом.

Якщо в посудинах, форма яких різна, а площі дна S однакові, налити до однакового рівня рідину (рис. 2.4.9 - 2.4.11) густиною r, то сила, з якою рідина діє на дно, буде одноковою у всіх посудинах.

Дійсно, ця сила F = pS, де p - тиск на глибині h; S - площа дна. Але тиск рідини, що перебуває в спокої, не залежить від форми посудини, він залежить тільки від глибини h і густини рідини r:

pr = rgh.

Отже, у всіх посудинах рідина діє на дно з однаковою силою F = rghS, в той час, як вага рідини в різних посудинах різна.

"Гідростатичний парадокс" можна пояснити так. Сила , з якою рідина діє на стінку посудини, напрямлена перпендикулярно до стінки. За третім законом Ньютона стінка діє на рідину з такою ж за модулем і протилежною за напрямом силою . Розкладемо цю силу на дві складові - вертикальну  і горизонтальну .

Як бачимо, у звуженій доверху посудині (рис. 2.4.9) сила  напрямлена донизу, тому рідина тисне на дно із силою , більшою від ваги рідини . У посудині, розширеній доверху (рис. 2.4.10), навпаки, сила  напрямлена вгору, тому рідина тисне на дно з силою , меншою за вагу рідини . У посудині з вертикальними стінками (рис. 2.4.11)  = 0 і рідина діє на дно із силою, що дорівнює вазі рідини.

Складніше обчислити силу дії рідини на вертикальну стінку площею S = lh, де l - ширина стінки; h - товщина шару води, яка стикається зі стінкою. Із формули (2.4.6) випливає, що тиск на самий верх стінки дорівнює нулю, а біля її нижнього краю він дорівнює Pmax = rgh. З того, що залежність pг від глибини лінійна, випливає можливість записати середній тиск рідини на стінку у вигляді . Тому вся сила дії шару рідини завглибшки на вертикальну стінку

Гідростатичний тиск ураховують і для виведення умови рівноваги стовпів рідини у сполучених посудинах.

Сполученими називають такі посудини, які можуть вільно обмінюватись рідиною (наприклад, чайник і його носик), або такі, де тиск в одній посудині без змін передається в другу. Приклад останніх показано на рис. 2.4.12, на якому поршень В заважає змішуванню рідин, але передає взаємодію, бо зрівноважується тільки за однаковості тисків з обох боків. Якщо у лівому коліні посудини буде рідина густиною r1, а у правому - густиною r2, то за умови зрівноважування тисків на поршень з обох боків дістанемо:

Объяснение:

Силой трения называют силу, которая возникает при движении одного тела по поверхности другого. она всегда направлена противоположно направлению движения. сила трения прямо пропорциональна силе нормального давления на трущиеся поверхности и зависит от свойств этих поверхностей. законы трения связаны с электромагнитным взаимодействием, которое существует между телами. различают трение внешнее и внутреннее. внешнее трение возникает при относительном перемещении двух соприкасающихся твердых тел (трение скольжения или трение покоя). внутреннее трение наблюдается при относительном перемещении частей одного и того же сплошного тела (например, жидкость или газ). различают сухое и жидкое (или вязкое) трение. сухое трение возникает между поверхностями твердых тел в отсутствие смазки. жидким (вязким) называется трение между твердым телом и жидкой или газообразной средой или ее слоями. сухое трение, в свою очередь, подразделяется на трение скольжения и трение качения. рассмотрим законы сухого трения (рис. 4.5). рис. 4.5 рис. 4.6 подействуем на тело, лежащее на неподвижной плоскости, внешней силой , постепенно увеличивая ее модуль. вначале брусок будет оставаться неподвижным, значит, внешняя сила уравновешивается некоторой силой , направленной по касательной к трущейся поверхности, противоположной силе . в этом случае и есть сила трения покоя. установлено, что максимальная сила трения покоя не зависит от площади соприкосновения тел и приблизительно пропорциональна модулю силы нормального давления n:μ0 – коэффициент трения покоя, зависящий от природы и состояния трущихся поверхностей. когда модуль внешней силы, а следовательно, и модуль силы трения покоя превысит значение f0, тело начнет скользить по опоре – трение покоя fтр.пок сменится трением скольжения fск (рис. 4.6):fтр = μ n, (4.4.1) где μ – коэффициент трения скольжения. трение качения возникает между шарообразным телом и поверхностью, по которой оно катится. сила трения качения подчиняется тем же законам, что и сила трения скольжения, но коэффициент трения μ ; здесь значительно меньше. подробнее рассмотрим силу трения скольжения на наклонной плоскости (рис. 4.7). на тело, находящееся на наклонной плоскости с сухим трением, действуют три силы: сила тяжести , нормальная сила реакции опоры и сила сухого трения . сила есть равнодействующая сил и ; она направлена вниз, вдоль наклонной плоскости. из рис. 4.7 видно, что f = mg sin α, n = mg cos α. рис. 4.7 если – тело остается неподвижным на наклонной плоскости. максимальный угол наклона α определяется из условия (fтр)max = f или μ mg cosα = mg sinα, следовательно, tg αmax = μ, где μ – коэффициент сухого трения. fтр = μn = mg cosα, f = mg sinα. при α > αmax тело будет скатываться с ускорением a = g ( sinα - μ cosα ), fск = ma = f - fтр. если дополнительная сила fвн, направленная вдоль наклонной плоскости, приложена к телу, то критический угол αmax и ускорение тела будут зависеть от величины и направления этой внешней силы.