1) Як ви вважаєте, чи можна б було гати броунівський рух, якби молекули прилипали під час зіткнення до броунівської частинки?
2) Чому ваше тіло не здійснює броунівського руху?
3) Дві скляні пластинки важко відірвати одна від одної, якщо між ними є трохи води. Якщо ж скло пластинок сухе, то вони відділяються одна від одної легко. Чому?
4) Чому броунівський рух ніколи не завершується?
5) Чому водень та гелій можуть випаровуватися навіть з герметично закритих ємностей.
Объяснение:
Первая задача.
Дано:
R = 2 Ом - сопротивление резисторов;
n = 100 штук - количество резисторов.
Требуется найти R1 (Ом) - общее сопротивление резисторов.
Так как по условию задачи резисторы соединены между собой параллельно, то:
1 / R1 = 1 / R + 1 / R + 1 / R;
1 / R1 = n / R;
R1 = R / n = 2 / 100 = 0,02 Ом.
ответ: общее сопротивление резисторов равно 0,02 Ом.
Вторая задача.
Дано:
R1 = 1 Ом - сопротивление первого резистора;
R2 = 2 Ом - сопротивление второго резистора.
Требуется определить общее сопротивление резисторов R (Ом).
Так как по условию задача резисторы соединены между собою параллельно, то:
1 / R = 1 / R1 + 1 / R2;
1 / R = (R2 + R1) / (R1 * R2);
R = R1 * R2 / (R1 + R2) = 1 * 2 / (1 + 2) = 2 / 3 = 0,7 Ом.
ответ: общее сопротивление резисторов равно 0,7 Ом.
Хто з героїв окрадений найбільше? (за драмою Івана Франка "Украдене щастя")
Драма "Украдене щастя", написана І. Франком 1891 року — це шедевр світової драматургії, в ній неперевершений талант письменни ка органічно поєднався із глибоким знанням життя народу. Коли читаєш цю п'єсу, постійно відчуваєш хвилювання і внутрішнє напружен ня, неначе знаходишся поруч із живими героями, стаєш співучасником трагічних подій, що так зримо і яскраво змальовано у творі. Ось, мабуть, чому я й досі знаходжусь під враженням цієї драматичної сповіді і знову й знову замислююсь над питанням: хто ж з героїв любовного "трикутника" окрадений найбільше?
Важко однозначно назвати позитивні й негативні образи п'єси через складність їхніх. Бо кожен з цих героїв протестує і бореться за своє щастя, на яке він має право; але всі вони самотні у своїй боротьбі, не розуміють, що помиляються, вбачаючи один в одному ворога. Я розумію, що кожен герой керується власними емоціями, але за їхніми вчинками я вбачаю дещо більше: Франко намагається через конфлікт персонажів показати зіткнення ворожих сил. Отже, і Анна, і Микола, і Михайло — жертви всеосяжного зла. Мабуть, тому кожного з них мені насправді жаль, хочеться зрозуміти і виправдати їх, що стали трагічними жертвами обставин тогочасного життя. Ці обставини були спричинені капіталістичною дійсністю, коли рідні брати заради привласнення батьківського спадку ламають долю і щастя сестри, не розуміючи (мені так здалося), що разом з цим вони руйнують долі ще двох чоловіків. Перед нами постають спотворені долі і характери трьох люблячих людей, які кохають і страждають, поступаються власною совістю і нехтують загальнонародною мораллю, йдуть на зраду й злочин. І весь час, на мою думку, перед кожним з них постає проблема вибору — найважливіше і найважче випробування, яке не кожен персонаж драми може подолати з гідністю.
Ось чому ми підсвідомо виправдовуємо карний злочин Миколи Задорожного, цього боязкого, затурканого селянина, що, втративши рештки вікового терпіння, піднімає сокиру на жандарма, щоб помститися за приниження. Скривджена гідність проривається гнівом! У цій самій сцені ми бачимо, як в останні хвилини життя людська гідність розкриває перед "ворогом" потаємну добросердечність Михайла Гурмана: зарубаний Миколою, ледь живий, він дякує йому і бере його провину на себе.
Особливе ставлення у мене до Анни, на долю якої випадають найтяжчі муки у цьому "трикутнику". Зраджена братами, найріднішими їй людьми, вона упродовж свого життя іде тяжким шляхом випробувань: спочатку у неї відбирають у цісарську армію коханого, потім вона одержує листа про його загибель; вбита горем, без любові одружується. І раптом — повернення "загиблого" коханого! Щастя нарешті усміхну лося їй! Але — воно украдене... забувається все: і народна мораль, і присяга на вірність перед вівтарем. Бо над усе — сердечна клятва і почуття обов'язку перед Михайлом: "Він для мене все: і світ, і люди, і честь, і присяга." Так заявити може тільки сильна жінка.
Але повернути украдене щастя неможливо, бо зло, яке породило це "щастя", виявляється сильнішим за чисті людські почуття; воно однаково жорстке і безжалісне до долі кожного героя драми. У цьому, мабуть, і полягає відповідь на питання "Хто з героїв окрадений найбільше?" Зло — немилосердне: воно окрадає долі людей з однаковою силою.