2. Вухо падини сприймає звукові коливання, частота яких пежить у межах а) від 10 до 20000 Гц
б) Від 10 до 21000 Гц
в) від 16 тис. до 20 тис. Гц
г) Від 16 до 20000 Гц
3.
Тіла якого агрегатного стану можуть створювати звукові хвилі?
а) Тільки тверді
б) Тільки рідкі
в) Тільки газуваті
г) Всіх чотирьох станів
4. Роберт Бойль у 1660р. довів, що звук не поширюється
а) У повітрі
б) У воді
в) У вакуумі
г) У твердому тілі
5.
До звукоізоляційних належить матеріал
а) Залізо
б) Пластмаса
в) Скло
г) Пінопласт
6.
Щоб знайти довжину звукової хвилі, треба знати
а) Лише швидкість і поширення
б) Частоту коливань цієї хвилі і період
коливань
в) Лише період коливань цієї хвилі
г) Частоту коливань хвилі і швидкість і
поширення
7.
Швидкість поширення звуку в газах за постійного тиску з підвищенням температури
а) збільшується
б) Зменшується
в) Залишається незмінною
8. Звук, створений тілом що гармонійно коливається, називається
а) Шум
б) Спів
в) Тон
г) Гучність
Сканировано cCamScann
пло́тность — скалярная величина, определяемая как отношение массы тела к занимаемому этим телом объёму[1].
для обозначения плотности обычно используется греческая буква ρ (ро) (происхождение обозначения подлежит уточнению), иногда используются также латинские буквы d и d (от лат. densitas — «плотность»).
более точное определение плотности требует уточнение формулировки:
средняя плотность тела — отношение массы тела к его объёму. для однородного тела она также называется просто плотностью тела.плотность вещества — это плотность однородного тела, состоящего из этого вещества.плотность тела в точке — это предел отношения массы малой части тела ({\displaystyle m}), содержащей эту точку, к объёму этой малой части ({\displaystyle v}), когда этот объём стремится к нулю[2], или, записывая кратко, {\displaystyle \lim _{v\to 0}{m/v}}. при таком предельном переходе необходимо помнить, что на атомарном уровне любое тело неоднородно, поэтому необходимо остановиться на объёме, соответствующем используемой модели.поскольку масса в теле может быть распределена неравномерно, более адекватная модель определяет плотность в каждой точке тела как производную массы по объёму. если учитывать точечные массы, то плотность можно определить как меру, либо как производную радона—никодима по отношению к некоторой опорной мере.