Михаил Юрьевич Лермонтов создал много не только прозаических и поэтических произведений. Он является действительно значимой фигурой всей русской литературы. Его стихи и по сей день изучаются в школе. Лермонтов написал много стихов, которые стали вечными.
Одним из известных стихотворений этого русского поэта девятнадцатого века является небольшое произведение «Тучи», состоящее из трех строф. Оно написано в далеком 1840 году перед отъездом автора из Петербурга на кавказскую землю. Лермонтов был в печали, что приходилось расставаться на долгое время с друзьями. Напечатано стихотворение было в сборнике с соответствующим названием «Стихотворения» в год написания.
Темой «Туч» можно выделить тему одиночества и неволи. В трехстрофном произведении можно обозначить только одну часть. Лирическим героем является сам автор, который ведет разговор с тучами, летящими куда-то далеко в неизведанные дали.
Стихотворение относится к жанру философской лирики. Особо четко чувствуется тема грусти, ведь автор смог гениально вложить в произведение всю тревогу и переживания своего сердца. Окружающий мрачный пейзаж по-особому это сделать. Вероятно, Михаил Юрьевич сравнивает себя с этими самыми тучками, называя их «вечными странниками». Тучки улетают от родных мест все дальше, дальше, как и поэт.
В какой-то степени Лермонтов завидует тучкам, у которых нет Родины, а, значит, не может быть и изгнания, и покаяния.
Автор ставит вопрос, почему улетают тучи. Может быть, они бегут от друзей-предателей, может, от зависти или же злобы? Таким образом, он показывает читателю, что вовсе не хочет оставлять друзей и покидать Родину.
Автор использовал такие средства выразительности, как антитеза и сравнение. Изначально он сравнивает, а потом ставит природу против человеческой души. Каждая строчка стихотворения пахнет любовью к Родине.
В стихотворении М.Ю. Лермонтова чувствует глубокая тоска, одиночество, обреченность, рвение обрести свободу. Несмотря на то, что это грустное стихотворение, оно очень красивое, как и многие другие стихи Михаила Юрьевича.
Розвиток нанотехнологій починається із 1931 року, коли німецькі фізики Макс Кнолл і Эрнст Руска створили електронний мікроскоп, який уперше дозволив досліджувати нанооб’єкти. Пізніше в 1959 році американський фізик Річард Фейнман (нобелівський лауреат із фізики, 1965 р.) уперше опублікував працю, в якій оцінювалися перспективи мініатюризації під назвою «Там внизу - море місця». Він заявив: «Поки ми вимушені користуватися атомарними структурами, які пропонує нам природа... Але в принципі, фізик міг би синтезувати будь-яку речовину за заданою хімічною формулою». Тоді його слова здавалися фантастикою, оскільки не існувало технологій, що дозволили б оперувати окремими атомами на атомарному ж рівні (мається на увазі можливість пізнати окремий атом, узяти його і поставити на інше місце). Фейнман призначив нагороду $1000 тому, хто вперше зможе помістити текст сторінки з книги на шпильковій головці, з метою стимулювання інтересу до цієї сфффери (ця подія сталася в 1964 р.) У 1974 році японський фізик Норіо Танігучі ввів термін «нанотехнологія», запропонувавши описувати механізми розміром, меншим одного мікрона. Німецькими фізиками Гердом Біннігом і Генріхом Рорером був створений сканувальний тунельний мікроскоп (СТМ), що дозволив маніпулювати речовиною на атомарному рівні (1981 р.), пізніше вони отримали Нобелівську премію. Сканувальний атомно-силовий (АСМ) мікроскоп розширив типи досліджуваних матеріалів (1986 р.). У 1985 році Роберт Керл, Харольд Крото, Річард Смоллі відкрили новий клас сполук – фулерени (Нобелівська премія 1996 рік). У 1988 році незалежно один від одного французький та німецький вчені Альбер Ферт і Петер Грюнберг відкрили ефект гігантського магнітоопору (ГМО) (у 2007 р. присуджено Нобелівську премію з фізики), після чого магнітні наноплівки і нанодроти почали використовуватися для створення пристроїв магнітного запису. Відкриття ГМО стало основою для розвитку спінтроніки. З 1997 року компанія IBM у промислових масштабах почала виготовляти спінтронні прилади - голівки для зчитування магнітної інформації на основі ГМО розмірами 10-100 нм. 1991 рік ознаменувався відкриттям вуглецевих нанотрубок японським дослідником Суміо Іїджимою. У 1998 році було вперше створено транзистор на основі нанотрубок Сізом Деккером (голландський фізик). А у 2004 році він з’єднав вуглецеву нанотрубку із ДНК, уперше отримавши єдиний наномеханізм, відкривши дорогу розвитку біонанотехнологіям. 2004 рік - відкриття графену, за дослідження його влас- тивостей А. К. Гейму та К. С. Новосьолову у 2010 р. присуджена Нобелівська премія з фізики. Відомі фірми IBM, Samsung фінансують наукові проекти з метою розроблення нових електронних пристроїв, що змогли б замінити кремнієві технології.
Объяснение:
Михаил Юрьевич Лермонтов создал много не только прозаических и поэтических произведений. Он является действительно значимой фигурой всей русской литературы. Его стихи и по сей день изучаются в школе. Лермонтов написал много стихов, которые стали вечными.
Одним из известных стихотворений этого русского поэта девятнадцатого века является небольшое произведение «Тучи», состоящее из трех строф. Оно написано в далеком 1840 году перед отъездом автора из Петербурга на кавказскую землю. Лермонтов был в печали, что приходилось расставаться на долгое время с друзьями. Напечатано стихотворение было в сборнике с соответствующим названием «Стихотворения» в год написания.
Темой «Туч» можно выделить тему одиночества и неволи. В трехстрофном произведении можно обозначить только одну часть. Лирическим героем является сам автор, который ведет разговор с тучами, летящими куда-то далеко в неизведанные дали.
Стихотворение относится к жанру философской лирики. Особо четко чувствуется тема грусти, ведь автор смог гениально вложить в произведение всю тревогу и переживания своего сердца. Окружающий мрачный пейзаж по-особому это сделать. Вероятно, Михаил Юрьевич сравнивает себя с этими самыми тучками, называя их «вечными странниками». Тучки улетают от родных мест все дальше, дальше, как и поэт.
В какой-то степени Лермонтов завидует тучкам, у которых нет Родины, а, значит, не может быть и изгнания, и покаяния.
Автор ставит вопрос, почему улетают тучи. Может быть, они бегут от друзей-предателей, может, от зависти или же злобы? Таким образом, он показывает читателю, что вовсе не хочет оставлять друзей и покидать Родину.
Автор использовал такие средства выразительности, как антитеза и сравнение. Изначально он сравнивает, а потом ставит природу против человеческой души. Каждая строчка стихотворения пахнет любовью к Родине.
В стихотворении М.Ю. Лермонтова чувствует глубокая тоска, одиночество, обреченность, рвение обрести свободу. Несмотря на то, что это грустное стихотворение, оно очень красивое, как и многие другие стихи Михаила Юрьевича.
У 1985 році Роберт Керл, Харольд Крото, Річард Смоллі відкрили новий клас сполук – фулерени (Нобелівська премія 1996 рік).
У 1988 році незалежно один від одного французький та німецький вчені Альбер Ферт і Петер Грюнберг відкрили ефект гігантського магнітоопору (ГМО) (у 2007 р. присуджено Нобелівську премію з фізики), після чого магнітні наноплівки і нанодроти почали використовуватися для створення пристроїв магнітного запису. Відкриття ГМО стало основою для розвитку спінтроніки. З 1997 року компанія IBM у промислових масштабах почала виготовляти спінтронні прилади - голівки для зчитування магнітної інформації на основі ГМО розмірами 10-100 нм.
1991 рік ознаменувався відкриттям вуглецевих нанотрубок японським дослідником Суміо Іїджимою.
У 1998 році було вперше створено транзистор на основі нанотрубок Сізом Деккером (голландський фізик). А у 2004 році він з’єднав вуглецеву нанотрубку із ДНК, уперше отримавши єдиний наномеханізм, відкривши дорогу розвитку біонанотехнологіям.
2004 рік - відкриття графену, за дослідження його влас- тивостей А. К. Гейму та К. С. Новосьолову у 2010 р. присуджена Нобелівська премія з фізики. Відомі фірми IBM, Samsung фінансують наукові проекти з метою розроблення нових електронних пристроїв, що змогли б замінити кремнієві технології.