Материальная точка движется по окружности радиусом 0,2 м так, что зависимость угла поворота радиуса, соединяющего эту точку с центром окружности от времени даётся уравнением ф=а+bt+ct*3, где а=3 рад, b=-1 рад/с, с=0,1 рад/с*3. найти нормальное тангенциальное и полное ускорение в момент времени t=10с, а также угол который составляет вектор полного ускорения с радиусом в этот момент времени

йоу йоу mail.bg мы сегодня мы пошли в кафе зашли только зашли и сегодня мы пошли и сегодня мы пошли мы туда там не туда мы туда то не туда мы туда она нету туда да мы туда то нету туда мы туда она не туда да мы туда там нету дома до дома нету Дага мы туда там нету дома до дома нету дома до мамы дома нету дома дома нету дома дома дома нету дома дома нету дома если есть дом наверное есть а может и нету я не знаю такое наверное есть там может я нет я не знаю такого наверное есть знакомый может я не знаю такого называется есть знакомые может я не знаю только называется есть знакомые может я не знаю только только называется есть знакомые может я только знаю называется может она только не знаю наверное что-то знаю наверное вы ч йоу мы сегодня шли на картошку мы ещё чуть-чуть это проблема говори играли мы говорили что лишь играли мы играли играли чтобы мы

ответ:Власне, сила Лоренца

Базовим виразом для аналізу взаємодії заряда {\displaystyle \ Q}{\displaystyle \ Q} із деяким пробним зарядом {\displaystyle \ q}{\displaystyle \ q} є закон Кулона: для статичних зарядів у вакуумі відносно інерціальної системи відліку, що перебуває у спокої, можна записати, що сила їхньої взаємодії дорівнює

{\displaystyle \ \mathbf {F} ={\frac {qQ}{|\mathbf {r} |^{3}}}\mathbf {r} }{\displaystyle \ \mathbf {F} ={\frac {qQ}{|\mathbf {r} |^{3}}}\mathbf {r} }.

Для того, щоб визначити, як буде виглядати ця сила в інерціальній системі відліку, що рухається, можна розглянути наступний "віртуальний" експеримент.

Нехай у вакуумі знаходяться два заряди, скріплені пружинкою. Заряди розглядаються відносно інерціальної системи відліку, у якій вони перебувають у спокої протягом досить великого проміжку часу. Пружинка забезпечує статичність зарядів, а розтяг пружинки чисельно характеризує силу взаємодії зарядів. Якщо прибрати пружинку й розглянути деяке мале відхилення від статичного стану, наприклад, одного заряду, то можна проаналізувати час, за який другий заряд "відчує" зміну стану першого, тим самим експериментально визначивши швидкість розповсюдження взаємодії між зарядами. Проте в рамках експерименту (заряди скріплені пружинкою) про швидкість розповсюдження взаємодії нічого не можна сказати, оскільки система є статичною. Таким чином, закон Кулона, який описує взаємодію статичних зарядів, не несе, без додаткових припущень, жодної інформації про швидкість розповсюдження взаємодії між зарядами. А отже, релятивістський та класичний опис взаємодії зарядів у статичному випадку збігаються.

Для подальшого аналізу взаємодії цих зарядів можна розглянути їх відносно інерційної системи відліку, що довільно рухається. У такому разі, система вже не буде статичною, а це означає, що можна оцінити швидкість розповсюдження взаємодії. Якщо припустити, що виконується аксіома абсолютності одночасності, то швидкість розповсюдження взаємодії нескінченна, а це, загалом, означає, що до закона Кулона застосовуються перетворення Галілея, що залишають його інваріантним відносно вибору інерціальної системи відліку. А якщо припустити, що аксіома абсолютності одночасності не виконується, то швидкість розповсюдження взаємодії скінченна, і це означає, що до закону Кулона застосовуються перетворення Лоренца, які не залишають вираз для сили Кулона інваріантним відносно вибору інерційної системи відліку.