Як відомо з третього положення МКТ, між атомами і молекулами діють сили притягання і відштовхування. Наявність цих сил виявляється дослідно. Існування сил притягання між молекулами переконливо доводить той факт, що тверді тіла і рідини не розпадаються на окремі молекули, хоча частинки цих речовин розділені проміжками і перебувають у безперервному хаотичному русі. Саме ці сили ми долаємо, коли ріжемо, розламуємо або розриваємо якийсь предмет.
Але чому ж тоді після того, як ми розламали щось, наприклад ручку, прикладаючи назад дві половинки ми не отримуємо знову цілий предмет? Невже сили притягання зникли? Насправді нікуди вони не зникали. Просто притягання стало надто малим, щоб утримувати дві половинки разом. Справа в тому, що молекули взаємодіють лише на дуже малих відстанях. І як би ми сильно не притискали частинки зламаної ручки, її на жаль не скріпити, адже сильного зближення молекул вдасться досягти лише в невеликій кількості точок. Отже, збільшивши кількість точок дотику, ми значно збільшимо сили притягання між молекулами. Як цього досягти? Один із ів полягає у тому, що поверхні дотику шліфуються. Таким чином молекули щільно притискаються одна до одної, і виникають великі сили притягання. Ці міркування можна підтвердити на досліді.
б) Со = С (весь заряд идёт по перемычке, а не по 2 конденсаторам, тк сопротивление у неё меньше)
в) Со = 3С
г) С1 = С/2 + С = 3С/2
1/Со = 2/3С + 1/С = 5/3С => Со = 3С/5
д) С1 = 2С (2 крайних конденсатора справа параллельны друг другу)
1/С2 = 1/2С + 1/С = 3/2С => С2 = 2С/3
Со = 2С/3 + С = 5С/3
е) типичная сбалансированная мостиковая схема, только с конденсатором: потенциалы на краях "мостика" - проводника с серединным конденсатором, равны (тк ёмкости у всех конденсаторов одинаковы), значит ток по нему не идёт и у нас остаются 2 параллельные пары конденсаторов:
так
Объяснение:
молекулами.
Як відомо з третього положення МКТ, між атомами і молекулами діють сили притягання і відштовхування. Наявність цих сил виявляється дослідно. Існування сил притягання між молекулами переконливо доводить той факт, що тверді тіла і рідини не розпадаються на окремі молекули, хоча частинки цих речовин розділені проміжками і перебувають у безперервному хаотичному русі. Саме ці сили ми долаємо, коли ріжемо, розламуємо або розриваємо якийсь предмет.
Але чому ж тоді після того, як ми розламали щось, наприклад ручку, прикладаючи назад дві половинки ми не отримуємо знову цілий предмет? Невже сили притягання зникли? Насправді нікуди вони не зникали. Просто притягання стало надто малим, щоб утримувати дві половинки разом. Справа в тому, що молекули взаємодіють лише на дуже малих відстанях. І як би ми сильно не притискали частинки зламаної ручки, її на жаль не скріпити, адже сильного зближення молекул вдасться досягти лише в невеликій кількості точок. Отже, збільшивши кількість точок дотику, ми значно збільшимо сили притягання між молекулами. Як цього досягти? Один із ів полягає у тому, що поверхні дотику шліфуються. Таким чином молекули щільно притискаються одна до одної, і виникають великі сили притягання. Ці міркування можна підтвердити на досліді.
а) Со = С/3
б) Со = С (весь заряд идёт по перемычке, а не по 2 конденсаторам, тк сопротивление у неё меньше)
в) Со = 3С
г) С1 = С/2 + С = 3С/2
1/Со = 2/3С + 1/С = 5/3С => Со = 3С/5
д) С1 = 2С (2 крайних конденсатора справа параллельны друг другу)
1/С2 = 1/2С + 1/С = 3/2С => С2 = 2С/3
Со = 2С/3 + С = 5С/3
е) типичная сбалансированная мостиковая схема, только с конденсатором: потенциалы на краях "мостика" - проводника с серединным конденсатором, равны (тк ёмкости у всех конденсаторов одинаковы), значит ток по нему не идёт и у нас остаются 2 параллельные пары конденсаторов:
С1 = С/2
Со = С/2 + С/2 = С