О)
(т, то – тоа е 15,67 Мъв,
Задачи для самостоятельного решения
1. Радиус ядра приблизительно рано в 1,8 10 10 Ауд м. Какое соот-
ношение между радиусами идер изотопа углерода С и изотопа азота
2. По графику зависимости удельной энергии связи от массового числа
N?
(см. рис. 12. 1) определите энергию связи ядра с массовым числом 100.
3. Пользуясь периодической системой элементов Д. И. Мен-
делеева, определите число протонов и число нейтронов в ядрах
атомов фтора, аргона, брома, цезия и золота.
4. Чему равна энергия связи ядра тяжёлого водорода — дейтрона? Атомная
масса ядра дейтрона тр - 2,01355 а, е. м., протона му - 1,007276 а. е. м.,
нейтрона т. 1,008665 а. е. м.
5. Вычислите дефект масс ядра атома кислорода О. Масса атома кис-
лорода 17,9992 а. е. м.
6. Вычислите энергию связи Lі. Масса атома лития 6,015123 а, е. м.
Масса ядра гелия равна /
LA. Чему равна энергия покоя а-частицы?
Практикум з фізики. Розв’язання задач. Частина 1: Фізичні основи механіки. Молекулярна фізика і термодинаміка. Електростатика. Постій- ний струм. Електромагнетизм: навчальний посібник для студентів інже- нерно-технічних спеціальностей вищих навчальних закладів / Т.П. Лумпієва, Н.М. Русакова, О.Ф. Волков Донецьк: ДВНЗ «ДонН- ТУ», 2014. – 248 с.
ISBN 978-966-377-186-1
ISBN 978-966-377-187-8 (Частина 1)
«Практикум з фізики. Розв’язання задач. Частина 1» є доповненням до виданого в 2009 році навчального посібника «Курс фізики» у двох томах цих же авторів. В посібнику наведені стисли теоретичні зведення за розділами курсу фізики, розглянута методика розв’язування задач, наведені приклади розв’язання задач с детальним аналізом, а також приведені задачі для самостійного розв’язання. Розділи «Практикуму» відповідають розділам навчального посібника. Є необхідний довідковий матеріал. Приведений словник термінів ви- користовуваних в даній книжці.
Посібник призначений для самостійної роботи студентів інженерно-технічних спеціа- льностей вищих навчальних закладів. Може бути використаний початкуючими викладачами при проведенні практичних занять.
Капилля́рность (от лат. capillaris — волосяной; отсюда происходит встречавшийся ранее в русскоязычной научной литературе термин воло́сность) или капиллярный эффект — явление подъема или опускания жидкости в капиллярах — узких трубках, каналах произвольной формы, пористых телах. В поле силы тяжести (или сил инерции, например, при центрифугировании пористых образцов) поднятие жидкости происходит в случаях смачивания каналов жидкостями, например воды в стеклянных трубках, песке, грунте и т. п. Понижение жидкости происходит в трубках и каналах, не смачиваемых жидкостью, например ртуть в стеклянной трубке.