Пе́рша космі́чна шви́дкість — швидкість, яку, нехтуючи опором повітря та обертанням планети, необхідно надати тілу, для переміщення його на кругову орбіту, радіус якої рівний радіусу планети.
Поняття першої космічної швидкості є досить теоретичним, оскільки реальні кораблі мають свій власний двигун і крім того, використовують обертання Землі.
Для обчислення першої космічної швидкості необхідно розглянути рівність відцентрової сили та сили тяжіння, що діють на тіло на орбіті.
Де m — маса снаряду, M — маса планети, G — гравітаційна стала (6,67259•10−11 м³•кг−1•с−2), {\displaystyle v_{1}\,\!}{\displaystyle v_{1}\,\!}— перша космічна швидкість, R — радіус планети.
Першу космічну швидкість можна визначити через прискорення вільного падіння — оскільки g = GM/R2, то
Пе́рша космі́чна шви́дкість — швидкість, яку, нехтуючи опором повітря та обертанням планети, необхідно надати тілу, для переміщення його на кругову орбіту, радіус якої рівний радіусу планети.
Поняття першої космічної швидкості є досить теоретичним, оскільки реальні кораблі мають свій власний двигун і крім того, використовують обертання Землі.
Для обчислення першої космічної швидкості необхідно розглянути рівність відцентрової сили та сили тяжіння, що діють на тіло на орбіті.
{\displaystyle m{\frac {v_{1}^{2}}{R}}=G{\frac {Mm}{R^{2}}};}{\displaystyle m{\frac {v_{1}^{2}}{R}}=G{\frac {Mm}{R^{2}}};}
{\displaystyle v_{1}={\sqrt {G{\frac {M}{R;}{\displaystyle v_{1}={\sqrt {G{\frac {M}{R;}
Де m — маса снаряду, M — маса планети, G — гравітаційна стала (6,67259•10−11 м³•кг−1•с−2), {\displaystyle v_{1}\,\!}{\displaystyle v_{1}\,\!}— перша космічна швидкість, R — радіус планети.
Першу космічну швидкість можна визначити через прискорення вільного падіння — оскільки g = GM/R2, то
{\displaystyle v_{1}={\sqrt {gR}};}{\displaystyle v_{1}={\sqrt {gR}};}.
Першою космічною швидкістю VI називають швидкість польоту по коловій орбіті радіуса, що дорівнює радіусу земної кулі Rз.
Записавши для такого колового руху другий закон Ньютона отримаємо: VI = (gRз)1/2 ≈ 7,9 км/с
Объяснение:
Дано:
V₁ = 5 л = 5·10⁻³ м³
с₁ = 4200 Дж/(кг·°С) - удельная теплоемкость воды
ρ₁ = 1000 кг/м³ - плотность воды
t₁ = 25°C
m₂ = 1 кг
Δt = 25°C
c₂ = 460 Дж/(кг·°С) - удельная теплоемкость стали
t - ?
1)
Масса воды:
m₁ = ρ₁·V₁ = 1000·5·10⁻³ = 5 кг
Вода нагрелась (получила количество теплоты):
Q₁ = c₁·m₁·Δt = 4200·5·25 = 525 000 Дж (1)
2)
Конечная температура стальной заготовки:
t₂ = t₁ + Δt = 25 + 25 = 50°C
Заготовка отдаст количество теплоты:
Q₂ = c₂·m₂·(t - t₂)
Q₂ = 460·1·(t - 50) = 460·t - 23 000 Дж (2)
Приравняем (2) и (1):
460·t - 23 000 = 525 000
Отсюда температура в кузнечной печи:
t = (525000+23000)/460 ≈ 1 190 °C