Зазвичай штучним магнітам надають вигляд смужки – прямої чи підковоподібної. Такі магніти майже завжди мають два полюси на кінцях цієї смужки і нейтральну зону між ними. Проте шматок сталі можна намагнітити і так, щоб він мав не 2, а 4, 6, 8 та більше полюсів. Що характерно, полюсів у магніту завжди парне число. Неможливо отримати магніт лише з одним полюсом. Співвідношення між розмірами полюсних частин магніту і нейтральною зоною залежить від форми магніту. Якщо виготовити магніт у вигляді довгого і тонкого стержня, то полюсні частини його зводяться майже до точок, які лежать біля кінців магніту, а вся інша поверхня являє собою нейтральну зону. Подібний видовжений магніт називають магнітною стрілкою. Якщо магнітну стрілку закріпити так, щоб вона могла вільно обертатись, то вона завжди встановиться так, що один з її полюсів показуватиме на північ, а інший на південь. Так само буде орієнтуватись будь-який магніт, підвішений на тонкій нитці. Магнітні стрілки використовуються для виявлення магнітних властивостей природного чи штучного магніту. Також магнітні стрілки використовують для орієнтування на місцевості, оскільки магнітна стрілка завжди вказує напрям на полюси Землі.
Такс, слушай сюда 1. я мог ошибится, ну да ладно. 2. перепроверяй! 3. поехал : ) 1) вертолёт поднимается с постоянной скоростью (6 м/с) - это значит что: тело находилось на высоте h=500 м и его подбросили вверх с начальной скоростью 6 м/с. 2) этот груз сначала будет подниматься, но из-за силы тяжести его скорость будет уменьшаться (тело будет замедляться) и в определённой точке оно остановиться (скорость равна нулю) , затем груз начнёт (из-за силы тяжести) падать с высоты h + (то на сколько оно успело подняться) . 3) время падения можно посчитать как время поднятия + время спуска. время поднятия модно получить из формулы для скорости (по определению) v = v0 + gt (большие буквы это векторы) , для проекций получим v = v0 - gt (скорость направлена вверх а сила тяжести вниз) . 4) в точке остановки скорость v равна нулю => v0 = gt => время подьема t1 равно t1 = v0/g; (v0 = 6 м/c, g = 9.8 м/c^2) t1 = 6/9.8 = 0.6 c; за время t1 груз поднялся (от точки с 500 м) на h = v0*t1 - gt1^2/2 h = 6*06 - 9.8 * (0.6)^2/2 = 1.25 м теперь тело падает с высоты h+h = 500 + 1.25 = 501.25 м h+h = g*t2^2/2 => t2 = корень ((h+h)/2g); t2 = корень (501.25/2*9.8) = корень (15) = 5.88 с t = t1 + t2 = 0.6 + 5.88 = 5.94 c ответ: время падения 5.94 секунд
Зазвичай штучним магнітам надають вигляд смужки – прямої чи підковоподібної. Такі магніти майже завжди мають два полюси на кінцях цієї смужки і нейтральну зону між ними. Проте шматок сталі можна намагнітити і так, щоб він мав не 2, а 4, 6, 8 та більше полюсів. Що характерно, полюсів у магніту завжди парне число. Неможливо отримати магніт лише з одним полюсом. Співвідношення між розмірами полюсних частин магніту і нейтральною зоною залежить від форми магніту. Якщо виготовити магніт у вигляді довгого і тонкого стержня, то полюсні частини його зводяться майже до точок, які лежать біля кінців магніту, а вся інша поверхня являє собою нейтральну зону. Подібний видовжений магніт називають магнітною стрілкою. Якщо магнітну стрілку закріпити так, щоб вона могла вільно обертатись, то вона завжди встановиться так, що один з її полюсів показуватиме на північ, а інший на південь. Так само буде орієнтуватись будь-який магніт, підвішений на тонкій нитці. Магнітні стрілки використовуються для виявлення магнітних властивостей природного чи штучного магніту. Також магнітні стрілки використовують для орієнтування на місцевості, оскільки магнітна стрілка завжди вказує напрям на полюси Землі.